Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – 1. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів
1. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів
Руки спрацьовані, чорні, як та смола, Потріскані, наче підгорілі коржики.
(Дмитро Павличко)
Мене несуть, мов крила юні, І жить так легко, як у сні, Коли з маленьких губ “дідуню” Звучить, як музика в мені.
(Володимир Сосюра)
Баба, дід, онуки
У Кодексі 1969 р. особисті немайнові відносини між іншими родичами врегульовані не були. Не було закріплено зокрема права діда та баби спілкуватися з внуками, брати участь у їхньому вихованні. Це викликало численні незадоволення.
28 січня 1991р. Указом Президії Верховної Ради УРСР цей Кодекс було доповнено статтею 65-1 “Право діда і баби на спілкування з онуками” такого змісту: “Дід і баба мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми онуками. В разі відмови батьків від надання діду чи бабі можливості спілкуватися з онуками органи опіки та піклування можуть зобов’язати батьків надавати діду і бабі побачення з онуками в порядку, встановленому цими органами, якщо такі побачення не перешкоджають нормальному вихованню дитини.
У тих випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу опіки та піклування, дід і баба вправі звернутися за вирішенням спору до суду”.
Аналіз прав баби, діда слід розпочати з їхнього права забрати внука з пологового будинку або іншого лікувального закладу, якщо дитину не забрали її батьки (ст. 143 СК). Для здійснення цього права потрібен дозвіл органу опіки та піклування.
У статті 257 СК підтверджена природна сутність зв’язку між бабою, дідом та внуками, водночас розширено зміст їхнього права: вони мають право спілкуватися із внуками та брати участь у їхньому вихованні.
Водночас батьки дитини чи інші особи, у яких вона перебуває, зобов’язуються не чинити перешкод у здійсненні бабою та дідом цього права. Однак невиконання цього обов’язку, на жаль, нерідко трапляються.
Р. після розірвання шлюбу між сином та невісткою (позов був поданий її сином) була фактично позбавлена можливості бачитися з внучкою: її не впускали до помешкання. Намагання врегулювати конфлікт мирно не дало очікуваного результату, тому Р. звернулася до суду. За рішенням суду було визначено години та дні, коли Р. зможе відвідувати внучку за місцем її проживання. Згодом стосунки між ними налагодилися, колишня невістка іноді навіть сама просила Р. побути з дитиною й у інші дні.
Баба, дід бачать в онуках своїх дітей, часто ставляться до них краще, ніж колись до своїх дітей, страждають від того, що не можуть часто бачитися з ними, вважають, що батьки виховують дітей не так, що не прислухаються до їхніх порад. Часто баба, дід перебирають на себе першу роль у вихованні внуків, чим викликають незадоволення батьків, забуваючи, що їхнє природне право на виховання внуків – це право “другої черги”.
Потрібна велика тактовність з обох сторін, щоби уникнути конфліктів, однак дати рецепт, який годився б до усіх ситуацій, неможливо.
У статті 258 СК, як уже зазначалося, баба, дід наділені особливим правовим статусом: мають право на самозахист внуків; право на звернення із заявою про їхній захист до різних державних та громадських організацій; є законними процесуальними представниками, тому мають право на звернення до суду за захистом прав внуків без додаткових повноважень.
Дід, баба не наділені юридичними обов’язками щодо виховання внуків. Але такі обов’язки випливають із традицій, норм звичаєвого права та моралі.
16-річна А. почала спільно проживати з Р., старшим від неї на 15 років. Невдовзі вона народила дитину. Р. належить до релігійної секти, залучив до неї й А., взявши її під свій повний контроль. З батьками вона перестала спілкуватися, зустрічей з ними уникає, до телефону не підходить. Спілкуватися із внучкою, яку вони за три роки бачили лише один раз, їм фактично заборонено. Протягом місяця батьки А. щодня очікували біля будинку, що вона з дитиною вийде надвір, але вона так і не вийшла. Батьки тривожаться за психічне здоров я дочки і за здоров’я внучки.
На жаль, подібні ситуації в останні роки почали траплятися дедалі частіше. Де шукати виходу?
Оскільки А. є уже повнолітньою, втрутитися батькам у її долю, щоб змінити її, буде досить важко. Що ж до внучки, то бабі, дідові слід звернутися насамперед до прокурора, щоб за його допомогою з’ясувати, чи немає загрози ЇЇ життю та здоров’ю. Одночасно можна звернутися й до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з внучкою.
У відповідь за піклування та любов баби, діда, внуки зобов’язані піклуватися про них. “Піклування “- поняття багатогранне: телефонна розмова, відвідини, листування, букетик польових квітів, побутові послуги тощо. Більшість із цих форм піклування не вимагає значних грошових затрат.
Моральний обов’язок піклуватися про бабу, діда не обумовлюється досягненням внуками повноліття.
Брати та сестри
Рідні брати та сестри як носії взаємних особистих прав та обов’язків названі у ст. 259 СК вперше. Ця норма співзвучна з положеннями Конвенції про право на контакт з дітьми. Для здійснення цього права батьки зобов’язуються сприяти їхньому спілкуванню.
Особливо проблематичним є спілкування з неповнорідними братами та сестрами, які були народжені у різних шлюбах, а також з тими, батьківство щодо яких було визначено на підставі добровільного чи судового визнання батьківства. Про нешлюбних дітей свого батька шлюбні діти часто не знають, а якщо навіть і довідалися про них, то, здебільшого, не бажають з ними зустрічатися.
Повнолітні брати та сестри мають право брати участь у вихованні неповнолітніх, відповідного юридичного обов’язку Сімейний кодекс не передбачає. Вони визнані законними процесуальними представниками неповнолітніх братів та сестер, отже мають право на звернення до суду за захистом їхніх прав та інтересів.
Мачуха, падчерка
У Кодексі 1969 р. особисті відносини між мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком не регулювалися, за певних умов вони мали лише обов’язок щодо утримання.
Чи повинні вони мати якийсь юридичний зв’язок з дітьми їхнього чоловіка чи дружини, якщо вони з ними проживають?
У статті 260 СК міститься ствердна відповідь: вони мають право брати участь у вихованні дітей свого чоловіка чи дружини. Однак статус мачухи чи вітчима виникає лише у разі смерті чоловіка або дружини. Якщо ж матір жива, а дитина проживає з батьком та його другою дружиною, остання не має статусу мачухи. її стосунки з дитиною свого чоловіка не врегульовані законом. Хоча, безперечно, якщо у сім’ї спокій, фактичний виховний вплив такої жінки на дитину не може заперечуватися.
Вітчим, мачуха наділені правами законного процесуального представника, тобто мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів пасинка, падчерки без особливого на те повноваження.
Фактичні вихователі діти
Відносини між фактичним вихователем та дитиною врегульовані у ст. 261 СК. Фактичним вихователем може бути дядько, тітка, інші родичі й навіть ті, які не перебувають у родинних стосунках з дитиною, наприклад, друга дружина батька, якщо матір дитини є живою.
Закон не вимагає обов’язкового призначення цих осіб опікунами чи піклувальниками. Якщо ж вони призначені опікуном чи піклувальником, сімейний характер відносин між ними цим фактом не може бути заперечений.
Фактичні вихователі мають такі ж права та обов’язки щодо виховання дитини, як опікуни та піклувальники.
Діти, котрі були на вихованні цих осіб, зобов’язані, у відповідь, піклуватися про них та надавати допомогу.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)