Українське народознавство – Лозко Г. С – РІДНІ УКРАЇНСЬКІ БОГИ
Род і Рожаниці.
Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов’яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі – найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині Долю. Род – один із Богів, який залишався у пам’яті народу найдовше. Його статуї, заховані у хащах і високих горах від християнських фанатиків, вшановувалися небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст.
Жіночі божества Рожаниці опікуються дітонародженням і мають таємничий зв’язок із зірками. Душа людини уявлялася як іскра небесного вогню – зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить, коли людина помирає. Волхви (язичницькі священики) складали книги, за якими можна було дізнатися про свою долю’.
Родові і Рожаннцям. як найріднішим Богам, приносилися тільки безкровні жертви у вигляді продуктів, які дала сама природа: від рослин і від тварин. І le були жертви у вигляді хліба, сиру, меду, каші (куті). Перед вживанням ритуальної страви – куті, па Різдво, батько кидає першу ложку вгору у святий куток – Покуть або під стелю. Цей звичай побутує і нині в Україні. Походження ж його глибоко архаїчне і означає саме принесення жер j ви Роду і Рожаннцям. яке в давнину здійснював Волхв або жрець. Батько родини ототожнюється зі служителем культу.
Свята на честь Рода і Рожаниць відзначалися навіть у ранніх християнських храмах, куди люди приносили жертовні страви. Так. у Софії Київській* в перші роки її існування, .збиралися язичники, щоб відзначити свої стародавні свята. І Іізніше попівство ці відправи суворо заборонило.
Найдавніші зображення Рода і Рожаниць знаходять археологи – це невеличкі скульптурки, які. вірогідно, мала кожна сім’я. Збереглися вони також і на вишиваних рушниках. Це широковідомі мотиви Дерева Життя (Дерева Роду), стилізовані зображення Великої Богині тощо. Деякі етнографічні матеріали зберігають ще в XX ст. зображення родовідного дерева на дверях хат: імена чоловіків писані па листках цього дерева, а імена жінок – па квітах. Якщо людина вмирала, біля її імені малювался хрестик, а коли народжувалася дитина, домальовували нову гілочку з листочком або квіткою. Пізніше уявлення про Рода були перенесені на хатнього Домовика, який, за повір’ями, живе біля домашнього вогнища і < його охоронцем.
Культ Роду розвинувся, вірогідно, за часів патріархату (епоха Бронзи), в той час, як Рожаниці. що виникли в матріархаті, вже втілилися в образи Лади та її доньки Лелі. Отже, логічно припустити, що Рожаниці – Богині плодючості – виникли у наших Предків раніше чоловічого божества Роду.
Зображувалися Рожаниці у вигляді пари близнюків, що вважаюся ознакою найвищої родючості і і святості. В народі її нині близнюків вважають священними, або принаймні таємничими знаками Богів. Рожаниці (мати Дала і дочка Леля) в народі ототожнювалися із сузір’ями Великої та Малої Ведмедиць. Род – духовна енергія Пращурів. Він єднає усі покоління: померлих Пращурів. їхніх живих нащадків і майбутні, ше ненароджені, гілки родів, тобто є зміцнюючим ядром народу (нації) – зв’язком минулого, теперішнього і майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє.
Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (це випадає на 22-23 грудня). У цей день також поминають померлих і вшановують старших родичів та “родителів” (батька і матір, тобто тих, хто народив). Волхви здійснюють “рождественноє водшеніє”, що означає віщувати за зірками майбутнє родів – “родословіє”. В давнішу наші Пращури читані “Рожденник книгу, в которій указані добриє і злиє дні і часи і вліяніє їх на судьбу нарождающихся младенців”, тобто за давніми “волшебиимп” книгами віщували дитині долю. Такі віщування називалися ще “звіздо-чотіс”. “звіздословіє”, або “звіздозакопіс”. Християни довго і безуспішно боролися із вірою в Рода і Рожаниць. Так, у Кормчій книзі 1284 р. внесено правило № 61 від 6-го Вселенського собору, яке наказує суворо карати тих, “іже в получаї вірують і в родословіє, рікше в Рожаиицю”. Тут слово получаїозначає “доля, рок, сліпни випадок”‘. Колись побутуваю багато імен, похідних від імені Рода: Родак. Родан, Родик, Родко, Родимир, Роди-слав, Родобог – так називані дітей, які народились на Свято Роду
(1 votes, average: 5,00 out of 5)