Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – Глава 31. Договір зберігання (ст. 936 ЦК)
31.1. Загальна характеристика
За договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання належить до категорії договорів щодо надання фактичних послуг.
Сторонами у договорі виступають поклажодавець і зберігай.
Метою договору є забезпечення зберігачем схоронності речей, переданих на зберігання, від знищення, пошкодження, втрати, викрадення та ін.
Предметом договору зберігання виступає послуга поклажодавця, що спрямована на збереженість речей, а об’єктом – речі, які безпосередньо передаються на зберігання.
Об’єктом договору можуть бути як індивідуально визначені речі, так і речі, що мають родові ознаки (іррегулярне зберігання). Якщо на зберігання передається індивідуально визначена річ, то власником її залишається поклажодавець. При передачі на зберігання речі, визначеної родовими ознаками, вона переходить у власність зберігача, якщо інше не передбачене умовами договору, що має повернути таку саму кількість родових речей (такої самої ваги, розміру, сорту тощо).
Цей договір належить до групи реальних договорів, Тобто він вважається укладеним з моменту фактичної передачі речі, тому тут діє правило: немає передачі речі – відсутній і сам договір. Водночас, у тих випадках, коли послуги надає професійний зберігач, тобто особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, цей договір може набувати ознак консенсуальності, оскільки у ньому може бути встановлений обов’язок зберігача прийняти від поклажодавця річ, яка буде передана на зберігання у майбутньому (наприклад, елеватор зобов’язується прийняти на зберігання зерно після збирання врожаю).
Зобов’язання із зберігання можуть виникати не лише із договору, а й з інших правовідносин, або ж безпосередньо із закону. Так, торговельне законодавство зобов’язує продавця у роздрібній торгівлі зберігати великогабаритні речі й після укладення договору купівлі-продажу, транспортне – зобов’язує вантажоодержувача приймати на відповідальне зберігання вантаж, який він відмовляється прийняти. Відповідальність зберігача у цих випадках настає не за правилами глави 66 ЦК України “Зберігання”, а відповідно до положень, які регулюють відносини купівлі-продажу чи перевезення. Безпосередньо, відповідно до закону виникають обов’язки щодо зберігання знахідки, бездоглядної домашньої тварини, речових доказів, охорони арештованого чи спадкового майна тощо.
Договір зберігання може бути як основним, так і додатковим до основного (зберігання речей у ломбардах, у гардеробах).
Договір зберігання може бути публічним договором, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах) загального користування.
Особливістю договору зберігання є те, що на відміну від більшості цивільно-правових договорів, він може бути як оплатним, так і безоплатним. Розмір оплати визначається домовленістю сторін або встановлюється відповідними тарифами чи прейскурантами. До плати за зберігання може включатися не лише винагорода зберігачу, а й витрати, пов’язані з наданням цієї послуги.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання у майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Договір зберігання – це єдиний договір, при порушенні форми укладення якого сторони можуть посилатися на покази свідків. Йдеться про випадки, коли договір зберігання укладався за надзвичайних обставин (пожежа, повінь).
Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.
Зберігач зобов’язаний вживати усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про власну.
Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов’язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)