Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – Глава 22. Договір контрактації (ст. 713 ЦК)
За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельнику (контрактанту), або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити VI за встановленими у договорі цінами.
Договір контрактації є одночасно і різновидом договору купівлі продажу, і договору поставки. Тому на нього, відповідно, поширюються загальні норми купівлі-продажу і поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Договір контрактації – це типовий консенсуальний, оплатний і двосторонній договір.
Сторонами у договорі є підприємці: виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельники.
Предмет договору контрактації – будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва, звірівництва тощо) як у необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки). Здебільшого контрактується майбутній урожай, який ще не існує на момент укладення договору.
У договорі зазначаються:
– види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;
– кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
– ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;
– обов’язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;
– взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.
Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково.
Оплата за договором, як правило, здійснюється у вигляді повного чи часткового авансування.
Особливість цього договору полягає у тому, що виконання договірних зобов’язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, тому на заготівельника покладається ряд додаткових обов’язків: не лише прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару.
Заготівельник не має право відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і знаходиться у визначеному місці здачі.
Державна закупівля сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції, відповідно до Типового договору контрактації.
Глава 23. Договори на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ст. 714 ЦК)
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетик* ні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Договір на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу являє собою публічний, двосторонній, консенсуальний та оплатний договір.
Сторонами виступають – суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює постачання енергетичних та інших ресурсів, з одного боку, та споживач (абонент) – з іншого.
Предметом договору є енергія, яка постачається у вигляді електричного току по проводах, або у вигляді тепла і пари по трубопроводах.
Якість енергетичних та інших ресурсів повинна відповідати державним стандартам та іншим обов’язковим правилам чи договору. Так,
– якість електроенергії характеризується напругою і частотою току;
– якість теплової енергії – температурою і тиском пари, температурою гарячої води;
– якість газу – відповідним стандартом.
Кількість енергетичних та інших ресурсів передбачається у договорі і визначається у фізичних одиницях виміру (кіловатах та гігакалоріях).
Ціна на енергетичні та інші ресурси, які постачається, визначається відповідно до затверджених тарифів та прейскурантів, які підлягають державному регулюванню.
Характерними особливостями договору є:
А) предмет договору неможливо накопичувати і зберігати;
Б) для укладання договору в абонента (споживача) має бути мережа, через яку буде здійснюватися постачання;
В) споживання енергетичних та інших ресурсів здійснюється одночасно із їх отриманням, тому неможливе повернення енергетичних та інших ресурсів;
Г) процес постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу є безперервний;
Д) постачання енергетичних та інших ресурсів здійснюється лише через приєднану мережу.
У тих випадках, коли передача предмета договору здійснюється транспортними засобами, у тарі та упаковці (наприклад, у вигляді гальванічних батарей), до відносин застосовуються правила договору поставки.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються норми про купівлю-продаж, про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із сутності відносин сторін.
Спеціальними нормативними актами, які регламентують відносини між постачальником енергетичних та інших ресурсів і споживачем, є Закон України “Про електроенергетику”, Правила користування електричною енергією для населення від 26 липня 1999 р., Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення від 21 липня 2005 р., а також відповідні типові договори.
Споживач (абонент) зобов’язаний сплачувати спожиті енергетичні та інші ресурси та вести їх облік.
Постачальник має право припинити або обмежити передачу енергетичних та інших ресурсів, якщо виникла загроза аварії чи необхідно вжити заходів до її ліквідації.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)