Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – Глава 21. Договір поставки (ст. 712 ЦК)
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець – прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Законодавець відносить поставку до різновиду купівлі-продажу. Відмінність між цими договорами полягає в наступному.
Мета використання продукції чи товару при поставці – підприємницька або інша діяльність, яка не пов’язана з особистим, домашнім чи іншим подібним використанням.
Сторонами за договором поставки, звичайно, виступають підприємці.
Предмет поставки є значно вужчий і обмежується продукцією або товарами. Тобто предметом поставки не можуть бути майнові права, право вимоги, цінні папери, нерухомість тощо. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукції вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах документації до зразків (еталонів) або продукція, вироби, визначені індивідуальним ознаками.
Умови поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.
На відміну від договору купівлі-продажу, предмет поставки, як правило, ще не існує у природі на момент укладення договору. Скажімо, залежно від укладеного договору, завод металовиробів може виготовляти і каструлі, і солдатські казанки, і дитячі горщики.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються специфікацією.
Строки поставки встановлюються сторонами у договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачами, якщо інше не передбачене законодавством. Як, правило, зобов’язання за договором поставки виконуються за частинами протягом певного часу. Так, частина продукція буде поставлена у першому кварталі, частина – у другому, третьому і четвертому. Якщо постачальник відвантажить річну партію телевізорів у січні, то замовник буде нести збитки, оскільки буде змушений понести додаткові витрати, пов’язані із зберіганням товару, оскільки не зможе його зразу реалізувати.
Якість та комплектність товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації.
Договір поставки – типовий консенсуальний договір, оскільки набуває чинності з моменту погодження сторонами його істотних умов.
Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки товарів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.
Порядок приймання покупцем поставленого товару.
Неодмінною умовою забезпечення збереження майна та інших матеріальних цінностей, які замовник отримує за договором поставки, є додержання встановленого порядку приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю.
Для того, щоб з’ясувати, наскільки постачальник належним чином виконав свої зобов’язання, необхідно перевірити кількість та якість відвантаженої продукції, заактувати виявлені недоліки та звернутися до постачальника з претензією.
Порядок приймання продукції визначається стандартами, технічними умовами та договором. Якщо не встановлено особливостей приймання окремих видів продукції, то приймання здійснюється на загальних підставах, тобто відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1966 (№ П-6), та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 (№ П-7).
Приймання продукції здійснюється у декілька етапів:
– створення компетентної комісії для приймання продукції;
– перевірка кількості та якості продукції;
– складання та підписання акта про результати перевірки;
– затвердження акта керівником.
Одна з головних вимог до приймання продукції – це її своєчасність.
Приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться:
1) при іногородній поставці – не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції покупцем;
2) при одноміській поставці – не пізніше 10 днів,
3) швидкопсувної продукції – протягом 24 годин після надходження продукції на склад покупця.
Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться за транспортними і супровідними документами (рахунком-факту-рою, специфікацією, описом, пакувальним ярликом тощо) постачальника. Відсутність цих документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.
Одночасно із призупиненням приймання покупець зобов’язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника одноміського постачальника. Представника іногороднього постачальника покупець зобов’язаний викликати, якщо це передбачено в нормативно-правових актах або договорі.
Акт про приховані недоліки продукції має бути складений протягом п’яти днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців від дня надходження продукції на склад покупця, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов’язковими для сторін правилами.
Свої особливості має приймання продукції за кількістю з метою встановлення недостачі.
За кількістю продукція приймається в момент відкрити опломбованих транспортних засобів, які одержані від транспортної організації чи постачальника.
Як правило, приймання продукції не повинно бути одностороннім, тому воно здійснюється;
1) за участю представника постачальника;
2) за участю представника іншої організації;
3) за участю представника громадськості замовника;
4) за згодою постачальника – в односторонньому порядку.
Представник громадськості – це компетентна особа, яка не належить до матеріально-відповідальних осіб, і не має відношення до збереження, приймання, обліку та відпуску матеріальних цінностей. Тому представником громадськості не може виступати головний інженер, бухгалтер, комірник, завскладом та інші. Повноваження представника громадськості підтверджуються посвідченням, яке видає профспілка або трудовий колектив і засвідчує керівник. Його призначення нагадує нам становище понятих при обшуку: він, як незацікавлена особа, повинен підтвердити наявність недостачі.
За результатами приймання комісія складає акт приймання, який затверджує керівник підприємства.
В акті зазначаються: відомості про постачальника і замовника; місце приймання продукції; час початку і час закінчення; склад комісії; позначка про те, що члени комісії ознайомлені з відповідною інструкцією і попереджені про відповідальність; номер транспортної накладної; номер вагона (контейнера); стан і опис пломб; стан транспортного засобу; стан упаковки; умови зберігання продукції на складі; як виявлено недостачу (зважуванням, перерахуванням); найменування та кількість продукції, що не вистачає, висновки комісії про причину недостачі та деякі інші відомості.
Належно складений акт приймання дозволяє звернутися з претензією про відшкодування збитків.
За договором на постачальника може бути покладена відповідальність за:
– порушення строків поставки;
– поставку неякісної і некомплектної продукції;
– поставку продукції без тари та упаковки;
– поставки продукції без супровідних документів;
– виставлення безтоварного рахунку тощо. Замовник може відповідати:
– за порушення строків оплати чи безпідставну відмову від оплати;
– неповернення багатозворотньої тари;
– невивезення продукції (якщо за договором продукція поставляється на умовах самовивозу) тощо.
У разі, якщо порушене господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане із виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:
– за поставку неякісних (некомплектних ) товарів – штраф у розмірі 20 відсотків від вартості неякісних товарів;
– за порушення строків поставки – пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів
– за кожен день прострочки, якщо інше не передбачене законом чи договором.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)