Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – Глава 16. Право інтелектуальної власності
Глава 16. Право інтелектуальної власності
16.1. Поняття права інтелектуальної власності
Термін “інтелектуальна власність ” увійшов у науковий обіг в України на початку 90-х років. Право інтелектуальної власності – це сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, пов’язані із встановленням правомочностей конкретних осіб на строкове чи безстрокове володіння, користування і розпорядження нематеріальними об’єктами, які виражені в об’єктивній формі.
Право інтелектуальної власності – окремий інститут цивільного права, норми якого дістали своє закріплення у Книзі четвертій ЦК України – “Право інтелектуальної власності”.
Суб’єктами права інтелектуальної власності е особи (творці), працею яких створено об’єкт. Це може бути автор твору, винахідник, виконавець та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права, передбачені законом. :
16.2. Об’єкти права інтелектуальної власності
Об’єктами інтелектуальної власності є результати інтелектуальної діяльності. Норми цивільного права регулюють не саму інтелектуальну діяльність, а її об’єктивне вираження. Перелік об’єктів права інтелектуальної власності наведено у ст. 420 ЦК:
O літературні та художні твори;
O комп’ютерні програми;
O компіляції даних (бази даних);
O виконання;
O фонограми, відеозаписи, передачі (програми) організацій мовлення;
O наукові відкриття;
O винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
O раціоналізаторські пропозиції;
O сорти рослин, породи тварин;
O комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
O комерційні таємниці.
Усі ці об’єкти є різними за походженням, природою створення, тому їм відповідають різні методи законодавчого забезпечення. Так, літературні і художні твори, комп’ютерні програми, виконання, фонограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Об’єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування та ін.) захищаються правом промислової власності.
16.3. Поняття авторського права
Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також характеризуються різноманітністю. В одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому – винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об’єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони.
Правова охорона творів у галузі літератури, науки, мистецтва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюється авторським правом. Об’єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації.
Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (статті 41, 54, 55), ЦК України (статті 433-448), закони
України “Про авторське право і суміжні права”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інші.
Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971) та інші.
Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, який розміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви “С”, обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)