Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – Глава 14. Спадкове право
14.1. Поняття спадкування. Спадщина
Спадкове право як підгалузь цивільного права являє собою сукупність встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови переходу майнових прав та обов’язків померлого громадянина до інших осіб.
Право спадкування тісно пов’язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із найпоширеніших засобів набуття права власності і служить охороні цього права.
Спадкове правонаступництво виникає після смерті особи, яку називають спадкодавцем, і встановлюється на користь спадкоємця.
Спадкоємці – це особи, які набувають право на спадщину, тобто фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть виступати юридичні особи, держава.
Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме у спадкуванні яскраво виявляється така особливість універсального правонаступництва, як одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов’язків, які належали правопопереднику.
Спадкування здійснюється на певних засадах. Серед принципів спадкового права необхідно назвати такі:
1) свобода волевиявлення спадкодавця і спадкоємця;
2) універсальність спадкового правонаступництва;
3) родинно-сімейний характер спадкування;
4) послідовність закликання до спадщини при спадкуванні за законом;
5) рівність спадкових часток при спадкуванні за законом;
6) державно-правовий захист непрацездатних родичів та членів сім’ї спадкодавця;
Спадщина.
Майно, яке переходить у порядку спадкування, називається спадщиною. Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов’язків померлого громадянина, які, згідно з чинним законодавством, можуть переходити у порядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину називають спадковою масою або спадковим майном.
Усклад спадщини не входять:
– особисті немайнові права (честь, гідність, ділова репутація, право на участь у товариствах; членство в об’єднаннях тощо);
– права та обов’язки, які нерозривно пов’язані з особою (обов’язок підрядника виконати роботу, право на отримання аліментів);
– права та обов’язки, спадкування яких не дозволяється законом (речі, на яких поширюється особливий правовий режим, наприклад, морські кортики, які підлягають здачі у військкомісаріат).
Спадщина складається, як правило, із права приватної власності померлого громадянина на різне майно (будинок, земельну ділянку, транспортні засоби, домашні речі).
Окрім права приватної власності у склад спадщини можуть входити й інші права померлого громадянина:
– право на одержання суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були отримані ним за життя;
– право на одержання страхових виплат, якщо у договорі страхування не був визначений вигодонабувач;
– право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцю в договірних відносинах;
– право на стягнення неустойки та на відшкодування моральної шкоди, які були присуджені спадкодавцю за життя та інші.
До спадкоємців переходять не лише права, а й обов’язки померлого: обов’язок відшкодувати шкоду, яка була завдана спадкодавцем іншій особі; відшкодувати моральну шкоду, яка була присуджена за життя спадкодавця; повернути борги тощо.
14.2. Час і місце відкриття спадщини
Відкриття спадщини – це наявність певних юридичних фактів, з якими законодавець пов’язує виникнення права спадкування. Спадкові правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у встановленому порядку померлим.
З часом та місцем відкриття спадщини пов’язане встановлення таких істотних обставин, як:
O визначення кола спадкоємців;
O строку для прийняття спадщини чи відмови від спадщини;
O склад спадкового майна;
O строк для звернення кредиторів з претензіями;
O закон, яким треба керуватися;
O строк для видачі свідоцтва на спадщину.
Саме за місцем відкриття спадщини вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про право на спадщину.
Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, або день, коли за рішенням суду він оголошується померлим.
Особи, які померли у різний час, але у межах однієї доби, називаються комморієнтами. Наприклад, під час катастрофи з гігантським морським лайнером “Титаніком” загинуло понад 1 600 пасажирів, у тому числі ряд родин. Спадщина після таких осіб відкривається одночасно й окремо після кожної з них.
Місце відкриття спадщини – останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – то місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності такого – місцезнаходження рухомого майна.
Місцем проживання малолітньої і неповнолітньої особи є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)