Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 5.1. Поняття та ознаки юридичної особи
5.1. Поняття та ознаки юридичної особи
Природним суб’єктом права є фізична особа. Водночас, у цивільних відносинах беруть участь і організації, учасниками яких виступають фізичні особи.
Для того, щоб та чи інша організація могла бути учасником цивільного обороту, тобто могла набувати цивільних прав та обов’язків, захищати свої права, вона має бути визнана суб’єктом цивільного права – юридичною особою.
Інститут юридичної особи являє собою сукупність правових норм, які визначають правоздатність юридичної особи, її організаційно-правові форми, порядок здійснення діяльності, процедуру утворення, порядок реорганізації та припинення.
Інститут юридичної особи з’явився як форма задоволення громадських потреб у централізації капіталу для реалізації значних господарських проектів, а також з метою захисту різного роду корпоративних інтересів.
Організація, яка не відповідає певним, встановленим ознакам, прав юридичної особи не набуває, і, відповідно, не є суб’єктом цивільного права.
Цивілістична наука традиційно вирізняє такі ознаки юридичної особи:
O організаційна єдність. Для того, щоб бути юридичною особою організація повинна виступати як єдине ціле з певною визначеною структурою. Завдяки цьому воля окремих її членів перетворюється в єдину волю юридичної особи, яка і виступає як єдиний суб’єкт права, що уособлює наміри осіб, які входять в її склад;
O майнова відокремленість (як економічна ознака). Тобто наявність відокремленого майна, яке є необхідною передумовою участі у цивільному обороті. Кожна юридична особа має своє майно, яке може належати їй на праві власності (наприклад, у господарських товариствах) або на праві господарського відання чи оперативного управління (наприклад, у державних унітарних підприємствах), яке відокремлене від майна її членів і не залежить від їх долі;
O можливість виступати у цивільному обороті від свого імені (матеріально-правова ознака). Кожна юридична особа повинна мати індивідуальне найменування, яке б містило вказівку про її організаційно-правову форму та про характер її діяльності. Юридична особа може діяти лише від свого імені, набувати та здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконувати обов’язки та самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями. Конкретне місцезнаходження юридичної особи полегшує застосування до неї актів органів місцевого самоврядування,’ звернення з позовом до суду, виконання зобов’язань тощо;
O здатність бути позивачем або відповідачем у суді, господарському чи третейському суді (процесуально-правова ознака). Порядок розгляду цивільно-правових спорів з участю юридичних осіб регулюється цивільно-процесуальним правом.
Усі зазначені ознаки юридичної особи тісно пов’язані між собою.
Отже, юридична особа – це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав, нести цивільну відповідальність, виступати позивачем та відповідачем у суді.
Цивільна правосуб’єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. У доктрині радянського цивільного права традиційно вважалося, що юридична особа має спеціальну правоздатність, тобто кожна юридична особа може здійснювати лише таку діяльність, яка передбачена її статутом чи відповідним положенням. У вітчизняному цивільному законодавстві відповідно до сучасної тенденції розвитку концепції цивільного права України як права приватного, декларується принцип універсальної правоздатності юридичної особи, тобто юридична особа може мати такі самі цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91ЦК). Водночас, окремі види діяльності юридична особа може здійснювати лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії) – медичною практикою, капітальним будівництвом, наданням охоронних послуг тощо.
Дієздатність юридичної особи виникає одночасно із правоздатністю і здійснюється її органами.
Залежно від підстав класифікації вирізняють органи:
1) одноособові (директор, ректор, начальник) та колегіальні (правління, рада, колегія) органи юридичної особи; .
2) ті, що обираються та ті, що призначаються;
3) керівні та структурні – залежно від повноважень.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)