Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 33.1. Загальна характеристика договору доручення
33.1. Загальна характеристика договору доручення
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК).
Найважливішою характерною ознакою договору доручення є те, що довірений вчиняє доручені йому дії не від свого імені, не за свій рахунок, а від імені довірителя і за його рахунок.
Серед особливостей слід назвати:
1) фідуціарний договір (тобто укладається на особливому довір’ї до сторони у договорі. Довіритель вірить як у добрі наміри повіреного, так і в його компетентність);
2) повірений виступає від імені довірителя, тому сам безпосередньо ніяких прав і обов’язків не набуває;
3) повірений діє за дорученням і за рахунок довірителя у межах наданих йому повноважень;
4) дії, які вчиняє повірений, є юридичними, тобто спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків;
5) договір може бути як безоплатним, так і відплатним;
6) сторони можуть у будь-який час в односторонньому порядку розірвати договір.
Це консенсуальний договір. Законодавець не встановлює спеціальних вимог щодо форми договору доручення, тобто форма договору залежить від суми договору та суб’єктного складу. Якщо договір укладено в усній формі, повноваження повіреного мають бути підтверджені довіреністю.
На відміну від підряду, де предметом договору виступає результат виконаної роботи, предметом договору доручення є юридичні дії повіреного.
Довіритель зобов’язаний:
– визначити конкретний перелік дій, які необхідно вчинити;
– видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;
– забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
– відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення;
– прийняти належно виконане;
– виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено договором, якщо вона йому належить.
Обов’язки повіреного:
– особисто виконати надане йому доручення. Повірений має право передати виконання іншій особі, якщо це передбачено дорученням або зумовлено необхідністю захисту інтересів довірителя;
– повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;
– після виконання доручення передати довірителю все виконане;
– надати звіт про виконання;
Окрім загальних підстав договір припиняється також у разі:
1) відмови довірителя або повіреного від договору. Якщо така відмова зумовила настання збитків у довірителя, який не міг по-іншому захистити свої інтереси, повірений зобов’язаний відшкодувати такі збитки;
2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
3) смерті довірителя або повіреного. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.
33.2. Загальна характеристика договору комісії
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК).
Це двосторонній і завжди оплатний договір.
Сторонами за договором комісії є комісіонер і комітент, якими можуть виступати дієздатні фізичні та юридичні особи.
Предметом договору комісії є діяльність комісіонера, тобто посередницькі послуги комісіонера, спрямовані на вчинення правочинів, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Договір комісії, незалежно від суми, укладається у простій письмовій формі.
Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Як і в договорі доручення, за договором комісії виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя.
Відмінність між цими договорами полягає насамперед у тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя, а комісіонер хоча і діє в інтересах комітента, але виступає вже від власного імені.
Основним обов’язком комісіонера є виконання взятого на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах найвигідніших для комітента. У договорі, як правило, встановлюється порядок визначення ціни, за якою комісіонер повинен продати товар комітента. Ціна може бути встановлена як мінімальна, так і максимальна.
Якщо комісіонер укладе договір на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені у договорі з комітентом, то вся вигода надходить до комісіонера, якщо інше не передбачено договором. У разі, коли комісіонер продасть майно за більш низькою ціною, ніж це було передбачено, без погодження з комітентом, він повинен відшкодувати рівницю, якщо не доведе, що цим самим запобіг настанню більших збитків.
Після вчинення правочину комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати все одержане за договором комісії.
Обов’язки комітента:
O забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою;
O прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;
O оглянути майно, придбане для нього комісіонером, негайно повідомити комісіонера про виявлені у ньому недоліки;
O виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Оскільки договір комісії вважається оплатним, то навіть, якщо у договорі розмір винагороди не визначено, вона виплачується, виходячи із звичайної ціни на такого роду послуги.
Характерним є те, що, на відміну від договору доручення, смерть комітента не припиняє виконання договору комісіонером.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)