Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 31.2. Зберігання на товарному складі (статті 956-966 ЦК)
Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов’язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.
Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов’язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.
Порядок надання послуг сертифікованими складами (тобто складами, які можуть зберігати товари виключно після одержання сертифікату про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені у сертифікати) регламентується спеціальним нормативним актом – Законом України “Про сертифіковані товарні склади, прості і подвійні складські свідоцтва” від 22 грудня 2004р.
За договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із таких складських документів:
– складську квитанцію;
– просте складське свідоцтво;
– подвійне складське свідоцтво.
Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.
31.3. Спеціальні види зберігання
Зберігання речей у ломбарді
Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом.
Зберігання цінностей у банку
Банк приймає від поклажодавця на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.
Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред’явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.
Якщо банк надає особі в користування сейф без відповідальності банку за його зміст, до цих правовідносин застосовуються відповідні положення ЦК України про майновий найм (оренду).
Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту
Камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов’язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів, оскільки цей договір є публічним.
На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.
Строк зберігання речей встановлюється транспортними кодексами та статутами. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред’явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов’язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом. У разі втрати квитанції або номерного жетона, річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.
Зберігання речей у гардеробі організації
Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату, чи безоплатно, зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.
Зберігання речей у готелі
Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.
Ще у грудні 1962 р. Радою Європи була прийнята Конвенція про відповідальність власників готелів за майно постояльців. У ст. 6 Конвенції зазначено, що будь-які угоди щодо звільнення готелю від відповідальності, є недійсними. Готель зобов’язаний забезпечити зберігання особистих речей громадянина, що знаходяться у номері, за винятком випадків, коли зберігання не забезпечене з вини громадянина (наприклад, коли той “забув” ключа у дверях, залишив відчинене вікно тощо).
За втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) готель відповідає лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов’язана негайно повідомити про це готель. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред’явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.
Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Особи, між якими виник спір щодо права на річ, можуть передати цю спірну річ на зберігання третій, незацікавленій стороні, яка зобов’язана після вирішення спору повернути цю річ особі, якій вона буде присуджена. Цей вид зберігання був відомий ще римському приватному праву.
Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання як за погодження сторін, так і за рішенням суду.
Зберігання у порядку секвестру має такі особливості:
А) предметом зберігання можуть виступати лише рухомі речі;
Б) незалежно від того чи є секвестр договірний, чи судовий, має бути згода зберігача взяти річ на зберігання;
В) виникає презумпція зберігача на нагороду та відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням, за рахунок сторін, між якими виник спір.
Судовий секвестр може мати місце:
– при арешті майна;
– при поділі спільного майна подружжя;
– при поділі спільної власності;
При поділі майна господарського товариства та ін.
За однією із справ подружжя після розлучення не дійшли згоди до поділу автомобіля, який зберігався у гаражі колишньої дружини. Після того, яка справа була розв’язана на користь чоловіка, з’ясувалося, що автомобіль повністю розукомплектований (відсутні колеса, скло, складові двигуна тощо). Транспортний засіб було оцінено в суму, еквівалентну 180 доларів США. Цих прикростей чоловік міг би уникнути за допомогою судового секвестру.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)