Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 30.1.5. Страховий випадок. Страховий ризик
– особисте страхування, коли об’єктами страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
– майнове страхування, коли об’єктами страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном;
– страхування відповідальності, коли об’єктом страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним майнової шкоди особі або її майну.
Конкретні види страхування визначаються на підставі встановлених страховиком правил (умов) страхування, на які видається відповідна ліцензія.
Це може бути страхування життя від нещасних випадків, медичне страхування, страхування транспорту, вантажів, домашнього майна, фінансових ризиків, відповідальності тощо.
30.1.5. Страховий випадок. Страховий ризик
Відносини зі страхування являють собою специфічний вид правовідносин, що складаються із досить великого числа конструкцій. Тому вивчення спеціальної страхової термінології є необхідною умовою для належного засвоєння цього інституту.
Страховий випадок – це подія, при настанні якої у страховика виникає обов’язок сплатити визначену законом чи договором страхову суму. Перелік страхових випадків встановлюється у законі, а при добровільному страхуванні – у договорі. Так, за договором страхування домашнього майна до страхових випадків, як правило, у договорі відносять певні стихійні лиха та нещасні випадки.
Стихійні лиха – повінь, повідь, вихід підгрунтових вод, буря (шторм), буревій, град, злива, блискавка, землетрус, обвал, зсув, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та обільні снігопади.
Страховий ризик – це ймовірність настання певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування, тобто це ті небезпеки, які загрожують об’єкту страхування і на випадок настання яких сторони укладають договір.
Із наведеного визначення випливають дві істотні ознаки страхового ризику. Страховий ризик не повинен бути:
1) неминучим;
2) невідворотнім.
Ймовірність означає насамперед можливість настання передбаченої договором події. Якщо настання тієї чи іншої події абсолютно виключене, то, відповідно ризику не існує, і в цьому випадку й укладення договору не повинне мати місце. Якщо ж передбачена договором подія має неминуче відбутися, незалежно від бажання сторін, скажімо, щорічний льодохід, то і в цьому випадку укладання договору страхування буде суперечити його правовій природі.
У доктрині страхового права основною ознакою страхового ризику є його правомірність. Так, у ст. 4 Закону України “Про страхування” прямо заборонене страхування майнових інтересів, що суперечать законодавству України.
Більш дохідливо це положення сформульоване у ст. 928 ЦК Російської Федерації, яка забороняє страхування не лише “протиправні інтереси”, а й “страхування збитків від участі в іграх, лотереях та парі”, а також “витрат, до яких особа може бути примушена з метою звільнення заручників”. Ми вважаємо, що не можна страхуватися від небезпек, які чекають порушника закону, наприклад, перевізник бажає уникнути конфіскації контрабанди на митниці, спортсмен, який вживає допінг – накладення штрафу та дискваліфікації.
Це положення випливає із загальних засад цивільного законодавства, задекларованих у ст. 13 ЦК. Здійснення прав, наданих громадянину, має бути у межах закону. Тобто особиста свобода на обрання змісту договору обмежується публічними інтересами суспільства.
Страхові ризики є різнорідними за своїм складом, оскільки в основі класифікації можуть бути покладені різноманітні підстави.
Залежно від джерела небезпеки ризики умовно можна поділити на:
O природні, тобто походження яких характеризується цілковитою незалежністю від волі людини;
O антропогенні, тобто пов’язані із вольовими діями і вчинками людей.
Так, найхарактерніші ризики у майновому страхуванні пов’язані із:
– стихійним лихом, так звані, катастрофічні ризики (повінь, повідь, землетрус тощо);
– подіями техногенного характеру, так звані техногенні ризики (пожежі, аварії тощо);
– із забрудненням навколишнього середовища внаслідок виробничої діяльності людини, так звані екологічні ризики;
– змінами державної політики або політичні ризики (дії іноземних держав, зміна податкового, бюджетного, страхового законодавства);
– протиправними діями третіх осіб (крадіжки, розбій, грабіж, умисне чи з необережності знищення майна, шахрайство тощо);
– правомірними дії третіх осіб, коли шкода майну заподіюється у зв’язку з виконанням службових чи громадських обов’язків (дії пожежників, працівників органів внутрішніх справ, заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності, при рятуванні чужого життя чи майна тощо). Ступінь страхового риску, як правило, визначається на підставі статистичних досліджень. Саме від ступеня страхового ризику залежить обгрунтованість фінансової основи страхування. Ступінь ризику визначає розмір страхових платежів, а також інші істотні умов договору страхування.
У разі, коли йдеться про особисте страхування, факторами ризику традиційно є:
O вік застрахованого;
O стан здоров’я;
O професія.
Тому невипадково при страхуванні життя всі особи, які бажають застрахувати своє життя, поділяються на три категорії за професійними ознаками;
А) службовці; б.) робітники; в) особи небезпечних професій (пожежники, монтажники, шахтарі, електрозварювачі, водолази, акробати на трапеціях, дресирувальники хижаків, працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці та інші).
Різна ступінь страхового ризику нівелюється розміром страхових внесків, які сплачують застраховані. Якщо страхувальник надав страховику заздалегідь неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на ступінь страхового ризику (наприклад, замість хворого застрахованого, медичний огляд пройшов його брат-близнюк), такі дії будуть розглядатися як істотним порушенням обов’язків за договором і стануть підставою для відмови у виплаті страхової суми.
Ступінь страхового ризику істотно впливає на розмір, страхових платежів. Так, при проведенні московським заводом “Карат” щорічної виставки ювелірних виробів у Москві, експонати були застраховані від вогню, зловмисних дій третіх осіб та крадіжки із зломом страховою компанією “Россия”. Розмір страхових платежів при страхуванні експонатів аналогічних виставок звичайно становить 1% від розміру страхової суми. Але у цьому випадку страхова премія була визначена у розмірі 0, 25 % від страхової суми. В умовах серйозної конкуренції страхова компанія запропонувала такий надзвичайно низький тариф, зваживши на те, що протягом багатьох років у практиці виставки не лише не було крадіжок, а й спроби крадіжки.
Під час Другої світової війни на морських страховиків наводив жах німецький лінкор “Бісмарк”, який торпедував не лише кораблі своїх противників, а й судна нейтральних країн. Розмір страхової премії досяг небачених величин – 25 % від страхової суми після того, як “Бісмарк” затопив англійський лінійний корабель “Хуг”. Але коли у травні 1941 р. під час чергових торгів було отримане повідомлення, що цей морський монстр потоплений британською королівською ескадрою, розмір страхових внесків зразу зменшився у 2,5 рази.
Після перших повідомлень проте, що лайнер “Титаник” зіткнувся із айсбергом, ставки перестрахувальних премій на вантажі, які ним перевозилися, піднялися до 50%, але після оптимістичних повідомлень почали знижуватися до 50%, потім до 45, 30%, і, нарешті, до 25%, поки не була нарешті отримана інформація, що корабель затонув.
Ризик, який характерний для певних видів страхування (пасажирів, морських суден, будівель, великої рогатої худоби тощо), враховується у відповідних правилах страхування, в яких нерідко перераховуються події, що не визнається страховими випадками,-і відповідно, ризики, пов’язані з ними, не визнаються ризиком страховим.
30.1.6. Страхові терміни
Страхова оцінка – це фактична вартість майна, яке підлягає страхуванню.
Страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування – це грошова сума, яка фактично виплачується при настанні страхового випадку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати страхової суми.
Співстрахування має місце, коли об’єкт страхування за одним договором за згодою страхувальника страхується декількома страховиками.
Перестрахування – страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх зобовязань перед клієнтом у іншого страховика.
Страхова суброгація – перехід до страховика, який сплатив страхове відшкодування клієнту, права вимоги до особи, яка відповідає за заподіяну шкоду.
Страхова франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із законом чи договором страхування. Тобто страховик звільняється від обов’язку відшкодовувати незначні за розміром збитки.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)