Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 16.8. Суміжні права

Розвиток техніки постійно розширює способи використання творів літератури та мистецтва. Фотографія, кінематограф, відеозапис, звукозапис, радіомовлення, телебачення створюють величезні можливості для відтворення та поширення авторських творів.

У 1961 р. в Римі була прийнята Конвенція щодо охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення. Права артистів-виконавців отримали назву “суміжних прав”. Під суміжними правами традиційно розуміють права виконавців на результати творчої діяльності, права виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення.

У ст. 449 ЦК України наведені об’єкти суміжних прав:

А) виконання;

Б) фонограми;

В) відеограми;

Г) програми (передачі) організацій мовлення. Виконавцями вважаються актори (театру, кіно тощо), співаки,

Музиканти, танцюристи або інші особи, яка виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів. Право на інтерпретацію є власне таким самим правом, як і авторське право, тому законодавець охороняє права виконавців від можливих порушень – неправомірного запозичення, спотворення.

Так, твори Чайковського, Рахманінова, Глинки по-різному виконували С. Ріхтер та Ван Кліберн. Вірші О. С. Пушкіна своєрідно читали І. Андроніков, В. Качалов, Р. Сімовов, А. Остужев, В. Яхонтов. Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків.

Виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Виробники фонограм та відеограм мають виключні права на відтворення своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом, розповсюдження фонограм і відеограм серед публіки, право на будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм та ін.

Організацією мовлення є юридична особа – організація ефірного чи кабельного мовлення (телерадіоорганізація). Вона має виключне право щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Особисті права виконавців охороняються безстроково.

16.9. Захист авторських та суміжних прав

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права або суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством.

Законом передбачені випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав (ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”):

А) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав;

Б) піратство у сфері авторського права і суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

В) плагіат – оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Плагіат – один із найпоширеніших видів порушення авторського права. Відомі випадки як повного, так і часткового запозичення літературних творів. Так, якийсь Ногтєв ще у 1885 р. опублікував під своїм прізвищем у журналі “Жизнь” повість О. С. Пушкіна “Пікова дама”. Радянський поет Ж. під своїм прізвищем опублікував у журналі “Октябрь” вірш А. Ахматової “Перед весной бывают дни такие”.

Від плагіату треба відрізняти запозичення творчого характеру. До них належать використання відомих образів, сюжетів, наприклад, тема “пам’ятника” у Горація, Г. Д. Державіна, О. С. Пушкіна; казки “Золотий ключик або Пригоди Буратіно” Олексія Толстого і “Чарівник із Смарагдового міста” В. Волкова написані за мотивами творів К. Коллоді “Пригоди Піноккіо, історія маріонетки” та Ф. Баума “Мудрець із країни Оз”; сюжетна співзвучність японського художнього фільму “Сім самураїв” і американського бойовика ” Чудова сімка” тощо;

Г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки.

При порушенні будь-якою особою авторського права або суміжних прав потерпілий має право:

– вимагати визнання та поновлення своїх прав;

– звертатися з позовом про припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

– подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і суміжних прав, або виплату компенсацій;

– подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

– вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права або суміжних прав (наприклад, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм);

– вимагати публікації у засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права або суміжних прав та ін.

Суд може зобов’язати особу, яка порушила авторське право, замість відшкодування збитків або стягнення доходу сплатити потерпілому компенсацію у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (ст. 52 Закову України “Про авторське право і суміжні права”).

Право на захист авторського права має не лише автор, а й особа, якій автор передав повністю або частково свої майнові права на підставі авторського договору.

Так, одне із московських видавництв звернулося з позовом до популярного київського тижневика про стягнення 17 995 000 грн. компенсації (еквівалент 7 574 мів. зарплат) за передрук без дозволу ряду статей про відомих артистів, митців, акторів. Позовні вимоги було задоволено, проте розмір компенсації був зменшений до 497 700 грн., оскільки дохід від публікації не дорівнювався доходу від реалізації всього накладу номера тижневика.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 16.8. Суміжні права