Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 15.4. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності
Порушене право власності власник не завжди може захистити речово-правовими позовами. Проте це не означає, що порушене право не підлягає захисту взагалі.
Серед цивільне-правових засобів захисту права власності важливе місце посідають зобов’язання, що випливають з порушення договору та зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.
Законодавець зобов’язує особу, яка порушила договір чи спричинила шкоду, відшкодувати шкоду в повному обсязі. Порушені зобов’язання повинні бути виконані у натурі, а тому при вчиненні шкоди особа, яка відповідає за вчинену шкоду, зобов’язана відшкодувати її у натурі (тобто надати річ такого самого роду, такої самої якості, виправити недоліки речі тощо), або у разі, коли цього не можливо зробити, повністю відшкодувати збитки.
Особа може укласти цілий ряд цивільно-правових договорів, за якими в її власність (оперативне управління, повне господарське відання) може переходити майно – купівля-продаж, міна, бартер, контрактація, поставка тощо.
Так, при невиконанні продавцем свого обов’язку надати якісну річ покупець відповідно до ст. 14 Закону України “Про захист прав споживачів” має право вимагати від продавця або виготівника:
А) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
Б) заміни на аналогічний товар належної якості;
В) відповідного зменшення його купівельної ціни;
Г) заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
Д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
Після прийняття Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” в судовій практиці стали поширюватися позови про порушення прав покупців за договорами купівлі-продажу квартир. Досить типовою є справа, розглянута Мінським районним судом м. Києва за позовом Н. до П. про усунення недоліків у користуванні власністю. На підставі договору купівлі-продажу Н. став власником квартири, але її колишній хазяїн з квартири не виписався, внаслідок чого позивач не лише ніс додаткові витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг, а й повною мірою не міг реалізувати своє право на цю квартиру, оскільки П. вважався її наймачем. Суд задовольнив вимоги Н, і поклав на паспортний відділ обов’язок виписати відповідача з квартири. Хоча у наведеному прикладі позивач акцентував увагу в своїй заяві на усуненні перешкод у користуванні майном, проте це був не негаторний позов, а зобов’язально-правовий, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої обов’язки як продавець.
За договором поставки продукції при поставці продукції, яка не відповідає стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) чи умовам договору, замовник за договором може стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% від суми неякісної продукції, а також має право вимагати заміни продукції чи відмовитися від її прийняття й оплати, а якщо вона оплачена – вимагати повернення сплачених сум.
За договором застави заставодержатель зобов’язаний вживати заходів, потрібних для збереження предмета закладу, і відповідати перед заставодавцем за втрату чи недостачу предмета закладу у розмірі втраченого майна.
Отже, застосування цивільно-правових засобів захисту прав власника у вигляді зобов’язальних позовів залежить як від предмета договору, порушеного договірного зобов’язання, так і від конкретного виду договору.
Цивільне право забезпечує захист права власності передусім шляхом витребування власності з чужого незаконного володіння в натурі, а якщо це неможливо, то заміною його майном, рівноцінним і такого самого роду. З цією метою, як зазначалося вище, застосовуються як речові, так і зобов’язальні позови (речові – про повернення майна власнику з чужого незаконного володіння, договірні – про повернення індивідуально-визначеного майна, договірні і недоговірні – про поновлення речового складу майна).
Лише у тих випадках, коли у відповідача відсутнє майно або його неможливо витребувати, або у встановленому судовому порядку майно недоцільно повернути чи замінити майном такого самого роду, вступає у дію зобов’язально-правовий інститут відшкодування збитків, пов’язаних із неправомірним знищенням, використанням або відчуженням майна.
Наприклад, якщо трикотажна фабрика (відповідач) отримала помилково адресовану їй тканину і виготовила з неї відповідні товари, то може йтися лише про відшкодування збитків, пов’язаних з неправомірним використанням чужого майна у зв’язку з неможливістю повернення його в натурі.
За своїм фактичним і правовим результатом віндикація і надання власникові такої самої речі з родовими ознаками досить схожі. Різниця полягає у тому, що при віндикації повертається та сама річ, а не подібна. Можливе також поєднання речових і зобов’язальних позовів: власникові повертається річ і одночасно боржник зобов’язаний відремонтувати її та відшкодувати збитки, пов’язані з несвоєчасним поверненням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)