Українська мова за професійним спрямуванням – Галузинська Л. І. – 2.4.2. Тези. Конспект
Тези (від. грец. thesis – “основна думка”) – коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.
Розрізняють два види тез:
O відібрані автором цитати з першоджерела;
O сформульовані власними словами основні положення статті чи розділу книги.
Для тез потрібно вибирати саме основні ідеї та положення, розмістивши їх у певній послідовності. Створюючи тези, треба обов’язково зазначити:
1. Прізвище, ім’я, по батькові автора статті, книги.
2. Заголовок.
3. Місце написання й рік видання.
Конспект (від. лат. соnspectum – “огляд”) – стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.
Розрізняють конспекти почутого й прочитаного.
Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У ньому слухач має змогу занотувати почуте, висловити своє ставлення до цього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Аркуш ділять на дві частини: меншу залишають для власних думок, а на більшій пишуть конспект лекції. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, а тому варто скорочувати слова, словосполучення. Найчастіше це стосується постійно вживаних термінів, але водночас потрібно обрати певну міру скорочення, щоб пізніше можна було прочитати написане1.
Конспектування лекції – це особливий вид опрацювання наукової інформації, в якому поєднуються процеси слухання та записування, але поєднуються не механічно, оскільки записуванню отриманих даних передує специфічне їх оброблення.
Процеси слухання й відбору відбуваються, зазвичай, паралельно. Це пояснюється тим, що швидкість розумових процесів значно вища, ніж мовних (за хвилину людина вимовляє 90-100 слів, а в думках здатна оперувати 400 словами). Після слухання й відбору інформації наш мозок орієнтується на іншу діяльність – переформулювання відібраних даних, безпосередню підготовку їх до фіксації та записування сформульованого тексту. Це й буде готовий конспект.
Способи фіксації даних можуть бути різними – як мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), так і позамовними (план, схема, графік, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором). До мовних засобів фіксації, які дають змогу відтворити якомога більше даних, належить абревіація, тобто скорочення*
Не змінюючи думки, можна значно скоротити її виклад на письмі. Для цього використовують загальноприйняті скорочення слів – р-н замість район, ст. замість стаття, к-ра замість культура; абревіатури термінів і словосполучень, найчастіше вживаних у лекціях: факультет ТОП і ГРС – факультет технології оздоровчих продуктів і готельно-ресторанної справи; ТЗ – точка зору, НДРС – науково-дослідна робота студентів; математичні й логічні символи (< та > замість менше й більше, = замість дорівнює, збігається). Якщо скорочувати записи, то швидкість конспектування досягатиме 80-90 словами на хвилину, що буде майже дорівнювати швидкості усного мовлення лектора.
Конспект прочитаного робити легше – читач не обмежений у часі й може декілька разів перечитати незрозумілий фрагмент, щоб правильно його занотувати. При цьому можна паралельно користуватися словниками, енциклопедіями. Розрізняють такі прийоми конспектування:
O вільне (думки автора передаються своїми словами);
O текстуальне (текст записують у вигляді цитат);
O комбіноване (вільне конспектування поєднане із текстуальним).
Реквізити конспекту:
1. Заголовок (повний бібліографічний опис конспектованого джерела).
2. План конспекту,
3. Текст.