Українська мова за професійним спрямуванням – Галузинська Л. І. – 10.5. Мистецтво публічного виступу. Доповідь
Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові актуальні проблеми, які ще потребують розв’язання. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв’язків із громадськістю (наприклад, повідомлення свого погляду на проблему, наукової та громадянської позиції тощо).
Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.
Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з’ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.
Звітна доповідь – це доповідь, яка виголошується під час звіту про роботу, виконану особою або колективом за певний період.
Ділова доповідь – це доповідь, офіційне повідомлення про що-небудь керівникові або начальникові.
Наукова доповідь – це доповідь, у якій промовець інформує про наукові спостереження, їх результати, нові відкриття, робить узагальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховуються в наукових установах, на різних зібраннях учених: семінарах, конференціях, симпозіумах тощо.
Кожен із названих видів доповідей вимагає певної підготовки й має свою специфіку написання та виголошення. У нашій роботі йтиметься про підготовку та виголошення наукової доповідь
Перший крок. Окреслити мету й завдання виступу, визначити коло питань, що їх має охопити промовець, продумати можливі запитання слухачів та відповіді на них.
Другий крок. Дібрати допоміжну інформацію, яку можна отримати з двох джерел: теоретичних – статей у періодичних виданнях, книг та окремих публікацій, що стосуються теми, енциклопедичних, термінологічних та галузевих словниках; усних розмов з людьми, обізнаними з проблемою. Висвітлювані питання мають засновуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях. Добираючи інформацію, пам’ятайте, що повідомлення буде теоретично обгрунтованим та актуальним лише за наявності промовистих прикладів.
Завершивши підготовку, треба організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити й сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обгрунтованість, фактичний матеріал, як основна наведення переконливих прикладів і, що найголовніше, – власне бачення проблеми.
Структура доповіді відповідає структурі наукової праці: вступна частина, основна частина, висновок (висновки). Є така композиційна схема побудови мовлення оратора;
А. Вступ.
Завдання:
1. Викликати інтерес до теми розмови, показавши її важливість для співрозмовників-слухачів.
2. Установити психологічний контакт зі слухачами, створивши ефект однодумства.
3. Мотивувати їхнє активне сприйняття мови риторичними питаннями або постановкою проблемної ситуації.
Б. Основна частина. Завдання:
1. Розкрити суть проблеми (ідеї, підходу, вирішення, пропозицій, ініціатив).
2. Аргументувати своє бачення проблеми.
3. Спонукати співрозмовників до обговорення проблеми (якщо в цьому е потреба й ви маєте вдосталь часу).
4. Підтримувати інтерес та увагу співрозмовників.
Б. Керувати аудиторією, не даючи їй відволіктися від змісту доповіді.
6. Викликати у слухачів задоволення змістом і стилем мовлення, манерою поведінки.
В. Висновок,
Завдання:
1. Підбити підсумок сказаного {“Що для нас найважливіше в цій проблемі?”).
2. Сформулювати свої пропозиції (рішення).
3. Закликати до обговорення або до певних конкретних дій, якщо рішення прийнято.
4. Відповісти на запитання аудиторії.
Вступ. Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відображати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача, що видно з наведеної вище схеми, є привернути й утримати увагу аудиторії. Аби не дозволити слухачам відволікатися, вже після перших речень необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно до цього, речення мають бути короткими, й стосуватися винятково суті питання. Найважливіші місця варто виділяти інтонаційно (посиленням голосу, логічним наголосом) і висловлювати своє ставлення до предмета мовлення.
На початку доповіді подякуйте тим, хто представив Вас аудиторії, чітко назвіть тему доповіді та питання, якому вона присвячена. Окресліть, у який спосіб буде аналізуватися проблема, на що насамперед звертатиметься увага. Зазначте, які візуальні засоби будуть задіяні (відеофільми, плакати, кодо-грами, таблиці, інші ілюстративні матеріали).
Основна частина. У ній висвітлюється суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування з дотриманням визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи відповідні цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою – те саме стосується й позамовних засобів: нагромадження ілюстративного матеріалу не має відвертати увагу від змісту, що особливо важливо для доповідей з гуманітарних наук). Варто подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх у струнку систему викладу. Постійно й уважно слід стежити за відповідністю між словом і тим, що воно означає; між словом та жестом, який його супроводжує.
Поради авторів. Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту слід зробити своєрідний “ліричний відступ” – адже суто інформативний текст погано сприймається. Наприклад, у науковій доповіді доцільно розповісти анекдот або цікаву історію з життя відомого науковця; їх можна знайти у спеціальних збірниках. Анекдот дає змогу Вам дещо зняти напруження, а слухачам – перепочити. При цьому не слід забувати, що такі відступи мають бути короткими Й, певна річ, ілюструвати повідомлення, цілком досить одного анекдоту або цікавої історії.
Висновки. У них підсумовують усе сказане. Висновки мають певним чином узгоджуватися зі вступом, зокрема свідчити про виконання поставлених у роботі завдань (їх було сформульовано на початку виступу).
Поради авторів. Зазвичай під час доповіді слухачі готують промовцеві запитання (усно або у вигляді записок). Тому, закінчивши доповідь, запитайте у аудиторії, чи немає запитань. Якщо запитання ставлять усно, вислухайте його до кінця, подякуйте вашому опонентові й дайте чітку відповідь. Письмові запитання зачитайте вголос, після чого відповідайте. При цьому дивіться прямо на людину, що запитує вас.
Якщо запитань немає, подякуйте за увагу І сядьте на своє місце.
Ще однією проблемою під час виголошення промов і доповідей є подолання страху перед аудиторією. Це досить поширене серед промовців явище, яке дається взнаки по-різному: тремтінням голосу, червоними плямами на обличчі, перехоплюванням подиху. Причиною цього є адреналін, який починає вироблятися у вашому організмі, поки ви чекаєте на виступ.
Щоб подолати де неприємне відчуття, дотримуйтеся таких порад:
1. Потрібно гарно підготуватися до виступу. Зважайте на те, який вид пам’яті у вас найбільш розвинений – зоровий чи слуховий. Крім читання матеріалів, слід проговорити текст доповіді вголос або, записавши на магнітофон, кілька разів прослухати.
Поради авторів. Перед самим виступом утримайтеся від гарячих тонізуючих напоїв – чаю, кави. Шипучі напої також не будуть корисними. Голосові зв’язки краще пом’якшити теплою водою зі шматочком лимона або випити чистої води кімнатної температури.
2. Уявіть себе на місці слухача. Кожен промовець, готуючись до виступу, є актором, який грає водночас кілька ролей: автора-науковця, керівника роботи, слухача та відстороненого критика (так званого самого-собі-опонента). Тому він читає свою доповідь, послідовно втілюючись у кожну з цих постатей. У будь-якому разі автор має оцінити свій виступ критично, і, відповідно до цього, внести корективи, завдяки яким доповідь прозвучить цікаво й переконливо.
3. Структуруйте свої нотатки. Переконайтеся, що за потреби ви зможете швидко зорієнтуватися, заглянувши в записи. Для цього найважливіші положення доповіді підкресліть або виділіть кольоровими маркерами; це також допоможе скоротити виклад, якщо регламент значно менший, ніж планувалося. Нотатки варто розмістити так, щоб ними було зручно користуватися.
4. Шукайте підтримки в аудиторії. Завжди є люди, які усміхнуться, кивнуть вам або інакше схвально відреагують на Ваш виступ. Можете також уявити, що в залі сидить найдорожча вам людина, чия думка особливо цінна для Вас.
Поради авторів. Подумки варто постійно спілкуватися з аудиторією. Доброзичливість, відвертість, продемонстровані доповідачем, виявляються найефективніше лише ТОДІ, коли вони грунтуються на щирому зацікавлені, повазі до кожного, хто прийшов на конференцію або семінар. Доповідач випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе, не применшуватиме своїх можливостей, але й не перебільшуватиме їх і не ображатиме при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо ставитися до слухачів та співдоповідачів, адже подібна поведінка викликає антипатію та неповагу.
Так, класичним став приклад із життя одного лектора, який почав свою промову зі слів: “Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що”.”, схожий невдалий початок може налаштовувати слухачів так, що вони потім не будуть звертати уваги на будь-які, навіть найвагоміші, аргументи.
Порада авторів. Згадайте про те, що одяг – один із головних невербальних засобів професійного спілкування. Дуже важливо, щоб він був зручним, без підкресленої екстравагантності. Якщо у Вас є “щасливий костюм” – сміливо одягайте його. У цьому немає ніякої містики, адже Ви звикли перемагати саме в цьому костюмі, це заспокоїть, на підсвідомому рівні з’явиться віра в успіх, що дуже важливо.
Читання цифрових даних у науковій доповіді. У доповідях на теми різних галузей наук використовується, як правило, цифрова та словесно-цифрова форма подання інформації.
У попередніх розділах посібника йшлося про особливості використання числівників у професійному мовленні. Розглянемо головні правила подання цифрових даних в усній доповіді.
Числа з позначенням одиниць виміру, записані в тексті доповіді скорочено, подають повністю: не вистачало 10 тис. грн – не вистачало десяти тисяч гривень; розчин містить 5 % спирту – розчин містить п’ять відсотків спирту.
Числівники, що входять до складних слів, у писемних наукових текстах пишуться цифрами: 15-тонна вантажівка, ЗО-відсотковий розчин, але читаються вони повністю: п’ят-надцятитонна вантажівка, тридцятивідсотковий розчин.
Кількісні числівники, записані римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань, читаються так: XX століття – двадцяте століття, III квартал – третій квартал, VII том – сьомий том.
Інформація до роздумів. У різних мовах порядкові номери років читаються по-різному. Наприклад, “1994 рік” вимовляється так:
O вукраїнській (російській)-тисяча дев’ятсотдев ‘яносто четвертий (порядковий числівник);
O в англійській – nineteen-ninety four (дослівно – “дев’ятнадцять-дев’яносто чотири”, спочатку перша частина, потім друга);
O в італійській – mille novecento novanta quattro (дослівно – “тисяча дев’ятсот дев’яносто чотири”, кількісний числівник);
O у китайській – йї-цзю-цзю-си (дослівно – “один-де-в’ять-дев’ять-чотири”, вимовляється кожна цифра окремо).
Спробуйте дібрати власні приклади.
Хімічні формули читаються за прийнятими в хімічній науці правилами з використанням латинських літер і слів для позначення елементів. Нижні індекси формул звучать як кількісні числівники, наприклад, Ка2804 – “натрій-два-ес-о* чотири”, Са(ОН)2 – “кальцій-о-аш-двічі”, Н,0 – “аш-два-о” (не варто використовувати слово “вода”), С2НбОН – “це-два-аш-п’ять-о-аш” (а не “спирт”).
Математичні формули використовують числові й буквені символи, які читаються відповідним чином.
Позначення змінної величини: буквеної – а, Ь, с, х, у, г (“а, бе, це, ікс, ігрек, зет”); цифрово-буквеної – 2х, 37у, 85,5г (“два ікс”, “тридцять сім ігрек”, “вісімдесят п’ять цілих п’ять десятих зет”).
Позначення степеня:
– другого – х2 “ікс-квадрат, ікс у квадраті, ікс у другому степені*’;
– третього – х3 “ікс-куб, ікс у кубі, ікс у третьому степені”;
– першого, четвертого, п’ятого тощо – у4 “ігрек у четвертому степені”, а6 “а в п’ятому степені”, 99 “дев’ять у дев’ятому степені”.
– від’ємного – 10″1 “десять у степені мінус один”, б””1,8 “п’ять у степені мінус одна ціла вісім десятих” тощо.
Для округлення чисел в усному мовленні використовуються слова “майже”, “близько”, “понад”, “більш/менш ніж”, “більш/менш як”: майже сто відсотків, близько п’ятдесяти років тому, понад шістсот студентів, менш ніж сто шістдесят країн.
Дробові числівники читаються за загальними правилами: 8,9 – “вісім цілих дев’ять десятих”, 0,0005 – “нуль цілих п’ять десятитисячних”, 1/2 – “одна друга”, 7/35 – “сім тридцять п’ятих”, В усному мовленні допустиме уживання таких слів, як “половино.”, “третина9*, “четвертина”, залежно від контексту, наприклад “друга половина дев’ятнадцятого століття”, “майже третина викладачів нашого університету” тощо.
Доцільно буде усі числівники у тексті доповіді записати словами, аби потім не потрібно було підраховувати кількість нулів і розрядів.
Спробуйте зробити такий дослід: запишіть складне багатозначне число (наприклад, 453 070 777) цифрами і словами: чотириста п’ятдесят три мільйони сімдесят тисяч сімсот сімдесят сім. Підрахуйте, скільки часу ви витратите на прочитання числівника у цифровому записі, а потім – з у словесному. На виконання якого завдання менше часу було витрачено?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)