Українська мова професійного спілкування – Зоряна Мацюк
Вихід України на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. Невідворотно постало питання про стан української мови, яка століттями перебувала на периферії наукового та офіційного-ділового життя. З наданням
Вихід України на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. Невідворотно постало питання про стан української мови, яка століттями перебувала на периферії наукового та офіційного-ділового життя. З наданням
Вихід України на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. Невідворотно постало питання про стан української мови, яка століттями перебувала на периферії наукового та офіційного-ділового життя. З наданням
Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми. Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови. Усе життя людини-це її спілкування
Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми. Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови. Усе життя людини-це її спілкування
Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми. Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови. Усе життя людини-це її спілкування
Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. “Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається
Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. “Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається
Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. “Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається
Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. “Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається
Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. “Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається
У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Українська мова належить до: O індоєвропейської сім
У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Українська мова належить до: O індоєвропейської сім
У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Українська мова належить до: O індоєвропейської сім
Національна мова – це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української
Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками: O унормованість; O стандартність; O наддіалектність; O поліфункціональність; O стилістична диференціація; O наявність усної і писемної форм вираження. Унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких, обов’язкових правил
Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками: O унормованість; O стандартність; O наддіалектність; O поліфункціональність; O стилістична диференціація; O наявність усної і писемної форм вираження. Унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких, обов’язкових правил
Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками: O унормованість; O стандартність; O наддіалектність; O поліфункціональність; O стилістична диференціація; O наявність усної і писемної форм вираження. Унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких, обов’язкових правил
§ 1. Стилі сучасної української літературної мови Обслуговуючи найрізноманітніші сфери суспільного життя, літературна мова залежно від її функцій, спрямування і суспільного призначення може характеризуватися певними специфічними засобами, не втрачаючи, звичайно, своїх загальнонародних властивостей. Колективно
§ 1. Стилі сучасної української літературної мови Обслуговуючи найрізноманітніші сфери суспільного життя, літературна мова залежно від її функцій, спрямування і суспільного призначення може характеризуватися певними специфічними засобами, не втрачаючи, звичайно, своїх загальнонародних властивостей. Колективно
Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні вартості органічно пов’язані між собою. Слово культура (від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створило людство
У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, – лексикографія (від грец. lexis – слово і grafo – пишу). Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному,
§ 1. Основні норми усного професійного мовлення Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння і є первинною формою існування мови. Українське усне мовлення стало
§ 1. Основні норми усного професійного мовлення Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння і є первинною формою існування мови. Українське усне мовлення стало
Сфера використання усного літературного мовлення сьогодні надзвичайно розширюється – в суспільно-політичному житті, виробничій, науково-освітній, військовій, культурно-мистецькій галузях, дипломатії тощо. Виникають нові функціональні різновиди, жанри і форми усного мовлення, вдосконалюються засоби і технічні можливості усномовного
Життя людини в суспільстві регламентоване системою різних правил, законів. Правила соціальної поведінки людини, які виробилися впродовж усієї культурної еволюції людства і враховують його соціально-історичний досвід, становлять зміст поняття “етикет”. Етикет (франц. йtiquette, від флам.
§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови Лексика (від грец. Lexikos – словесний, словниковий) – це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо).
§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови Лексика (від грец. Lexikos – словесний, словниковий) – це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо).
Термін – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові (terminus) воно означало “кінець”, “кордон”, “межу”.
Синоніми (від грец. synonymos – однойменний) – це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням. У
Омоніми (від грец. Homos – однаковий, опута – ім’я) – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно
Пароніми (грец. Para – біля, поруч, Опума – ім’я) – слова, які дуже близькі за звучанням, але різні зазначенням і написанням. Саме ця близькість, незначна звукова різниця у мовленні спричиняє труднощі у засвоєнні і
Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів – значна кількість саме абревіатур.33
Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів – значна кількість саме абревіатур.33
§ 1. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок) Іменник – це самостійна повнозначна частина мови, яка виражає значення предметності в граматичних категоріях роду, числа, відмінка і відповідає на питання хто? що? Рід
§ 1. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок) Іменник – це самостійна повнозначна частина мови, яка виражає значення предметності в граматичних категоріях роду, числа, відмінка і відповідає на питання хто? що? Рід
Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосередньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ,
Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками. В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом Іменника, напр.: головний біль” Вищий ступінь, далека путь, Довідкове бюро. Категорія числа прикметників має аналогічний
Числівник – це самостійна частина мова, що позначає кількість предметів чи абстрактне число і виражає своє значення у формах відмінка, обмежено – роду та числа. Числівник – це своєрідний лексико-граматичний клас слів. Характерною ознакою
Характер сполучуваності числівників з іменниками залежить від семантичного розряду самих числівників та поєднуваних з ними іменників. 1. Числівник Один (одна, одно / одне) узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку чи тільки числі
Займенник – це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Отже, з-поміж усіх частин мови займенник вирізняється способом репрезентації (вказівність). У мовленні він дублює іменники, прикметники, числівники.
Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа. Дієслово як частина мови має п’ять основних граматичних форм:
§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення Синтаксис (від грец. suntaxis – побудова, устрій, зв’язок) – це розділ граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв’язку слів у словосполученні й реченні. Завдяки
§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення Синтаксис (від грец. suntaxis – побудова, устрій, зв’язок) – це розділ граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв’язку слів у словосполученні й реченні. Завдяки
Порядок слів – це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує
Однорідні члени речення – це члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, мають здебільшого те саме морфологічне вираження і пояснюють одне слово в реченні. Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функціонального стилю. У
Діловий стиль вимагає особливої чіткості в погодженні головних членів речення – підмета й присудка. Підмет у діловому тексті часто виражається цілісним за значенням сполученням слів, тому виникають варіанти погодження присудка з підметом. В одному
Синтаксичні норми часто пов’язані зі способом підрядного зв’язку слів у словосполученні – керуваннням. Керування – синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Моделі поєднання слів таким підрядним
§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів Документ (з лат. documentum – повчальний приклад, спосіб ведення) – це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події,
§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів Документ (з лат. documentum – повчальний приклад, спосіб ведення) – це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події,