Українська мова професійного спілкування – Зоряна Мацюк – Правила скорочування слів
Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів – значна кількість саме абревіатур.33 Це явище поширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме – тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, – а відтак соціолінгвістичною ситуацією – появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.
Отже, абревіатура (італ. АЬЬгеуіатга від лат. аЬЬгечіо – скорочую)
– скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та – як результат її – лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури34, напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООНтощо. Основні умови їхнього функціонування – доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають “лексичними скороченнями”35.
Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:
1. Ініціальні абревіатури – утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:
А) буквені – їх вимовляють як букви: СНД – Співдружність Незалежних Держав; МЗС-Міністерство закордонних справ; СБУ – Служба безпеки України; МВФ – Міжнародний валютний фонд; ЛНУ – Львівський національний університет; ТзОВ – Товариство з обмеженою відповідальністю; СП – спільне підприємство; ТСН – Телевізійна служба новин;
Б) звукові – їх вимовляють як звуки: СІЛКО – Європейська школа кореспондентської освіти; НАН – Національна академія наук; ЧАЕС
– Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ-Відкрите акціонерне товариство; ДАІ – Державна автомобільна інспекція; ЗМЇ – засоби масової інформації; ЦУМ – центральний універсальний магазин; СН/Д – синдром набутого імунного дефіциту.
2. Абревіатури складового типу – утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: Інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об’єдну-вальна назва трьох європейських держав-Бельгії, Нідерландів і Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговельний представник), міськком (міський комітет), держстрах (державне страхування), нардеп (народний депутат).
3. Абревіатури змішаного типу – утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: Держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур ‘єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Донеугілля, Нацбанк, Галсервіс.
4. Комбіновані абревіатури – утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.
Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне – повне, яке є словосполученням, інше скорочене – абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом Евро, напр.: Еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС – Європейська валютна ситема, ЄВБ – Європейський валютний банк, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄС – Європейський Союз.
За змістом абревіатури можна поділити на:
– назви держав {ПАР, ФРИ, США);
– назви міжнародних організацій (МАУ – Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН);
– назви партій (УРП, УНА, СДПУ(о), УХДП);
– назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА);
– назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ – Наукове товариство імені Шевченка; ДНД-добровільна народна дружина; ФФУ-Федерація футболу України; НБА – Національна баскетбольна асоціація; МОК’-Міжнародний олімпійський комітет);
~ назви телевізійних агентств і програм ( УТ, УТН, УНІАН – Українське національне інформаційне агентство новин);
– назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА – Національний університет “Києво-Могилянська академія’);
– назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу-Бурлеск – Балаган – Буфонада);
– назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ-Бібліотека української літератури, СУМ – Словник української мови; “ПіК”- “Політика і культура”; “СіЧ””Слово і час”, “ГУ”- “Голос України “);
– назви відділів, відділень, факультетів (райвспоживспілка, обл-но, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак);
– назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);
– назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан);
– назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (лавсан, тикональ – титан+кобальт+нікель+алюміній, комол – кобальт+молібден, колінвал, апарат УЗД, ГАЗ-51, Ту-154, Ан-24) та ін.
Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам: а) слово має легко “розгортатися” в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису. Невдалими можна вважати немилозвучні абревіатури (СЄХЛ – Східноєвропейська хокейна ліга; СФУ-ЖО – Світова федерація українських жіночих організацій; ЄФВС – Європейський фонд валютної співпраці; ТКЛТБ – Телекомпанія Львівського телебачення; ЗЗБВ-завод залізобетонних виробів), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО – Київський інститут народної освіти; УХО-Українська християнська організація; ЛАК-Ліга арабських країн), незрозумілі (молзавод, індпошив, промпродукти). Наслідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба – внз або виш, зво, ОМОН, а треба – ЗМОП, ін ‘яз, а треба – інфак. Як релікти сприймаємо запозичені з російської мови абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определенного места жительства), Спецназ (отряд специального назначения) та ін.
Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному політичному житті українського суспільства, мова запозичила в готовому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organization) – Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО (UNESKO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) – Організація Об ‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Частина абревіатур – назв країн і міжнародних організацій, фондів виникла вже на основі перекладених номінацій: UNO – ООН (Організація Об ‘єднаних Націй); IMF-МВФ (Міжнародний валютний фонд); USA – США (Сполучені Штати Америки). Деколи трапляються розбіжності в скороченні відомих назв, зокрема в українських діаспорних джерелах. Наприклад, США в Америці й Канаді може звучати як ЗДА (3 ‘єднані Держави Америки) або ЗСА (3 ‘єднані Стейти Америки).36
Вживаються абревіатури й в електронному дискурсі: WWW (World Wide Web) – всесвітнє інформаційне середовище, PC – personal computer, IRC (Internet Relay Chat) – спілкування в реальному часі. Відмінна риса абревіації в електронних текстах – скорочення не тільки термінів, а й слів, які часто вживають у розмовній мові, словосполучень і окремих речень (аж до 30-ти знаків). Ця система спілкування дедалі більше привертає увагу мовознавців37.
В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції – інформативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає документ. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політичних досліджень), потім тільки УЦЕПД.
Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостійні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінними або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, напр.: НТР (ж. р.) – науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, напр.: Донбас, загс – чоловічого роду, бо закінчуються на приголосний.
Відмінюються абревіатури:
1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: Педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;
1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: Нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;
Не відмінюються абревіатури:
1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: Завканцелярії, комроти, начштабу;
2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.
Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.
Правила скорочування слів
Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, – графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів:
– крапкові (ім., див., с, м.);
– дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);
– із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);
– нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);
– комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень:
А) поштові назви, назви адміністративних одиниць: М., смт, обл., р-н, ст., вул.;
Б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., зам., член-кор., акад.;
В) назви дат і календарних термінів: //. Е.,в., ст., м-ць, р., рр.;
Г) грошові одиниці та числові назви: Грн, коп., тис, млн, млрд;
Д) форми звертання: п., грам.;
Е) фізичні, метричні величини: Т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; є) найменування документів: Квит., накл.;
Ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл.,
Іл.
Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі правила користування скороченнями:
– слово має закінчуватися на приголосний (за невеликими винятками – о. – острів, отець, А – ампер);
– слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол,, філос);
– не можна скорочувати в тексті ключових слів;
– написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.
Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам’ятати правильні скорочення місяців року: січ., Лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис-топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння Pp. – роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І.-Іван, М. – Михайло, а не їв., Mux.); не скорочувати Стор., а лише правильно – с; писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: та ін.
Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)