Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – 1. Давня історія

1. Давня історія
Княже родинне право

Взаємодія древніх язичних норм і тих, що були принесені Візантією, призвело до формування древнєруського (українського родинного права, частина якого була зафіксована в 1051-1053 рр. у спеціальному кодексі, який мав назву Устав князя Ярослава про церковні суди.

У XI-XIII ст. ряд норм родинного права було відображено у княжих кодексах – Короткій і Просторовій редакціях Руської правди, у літописах, пергаментних та берестових грамотах26.

Чимало норм, які стосувалися сімейних відносин, містилися у Литовських статутах.

Права, за якими судиться малоросійський народ

“Права” – етапна подія у становленні української правової системи. “Права” дуже відрізнялися від тогочасного російського законодавства, тому і не були затверджені Сенатом.

Сімейним відносинам у “Правах” була присвячена Глава X “Про весільні зговори, про придане і віно, про спадкування чоловіка після жінки і жінки після чоловіка, і про розлучення”. У цій главі були визначені умови і перешкоди до шлюбу, можливість його розірвання, особисті та майнові права і обов’язки подружжя, батьків та дітей, порядок усиновлення та ін.

Зібрання малоросійських прав 1807р.

Зібрання малоросійських прав, укладене Ф. І. Давидовичем, містило 1377 параграфів, які були викладені у 42 розділах, трьох частинах. Перша частина – розділи про народження, стать, вік, про шлюб, дітей, родину, опіку. Частина друга – присвячена дітям і правам, “через них набутих”.

Зібрання малоросійських прав значною мірою суперечило існуючій на той час застарілій системі російського феодального права. І саме у цьому полягала причина його неприйняття.

Це Зібрання справедливо вважають першим Цивільним кодексом України”.

2. Новітня історія
Започаткування нової законодавчої традиції

У 1918 р. була започаткована традиція регулювання сімейних відносин окремими кодексами: 22 жовтня було прийнято Кодекс законів про акти громадянського стану, шлюбне, сімейне і опікунське право РСФРР.

У післявоєнний час окремі кодекси, щоправда з різними назвами, були прийняті у більшості держав “соціалістичного табору”, у яких до цього часу сімейні відносини регулювалися виключно цивільними кодексами.

Віл окремого законодавчого регулювання сімейних відносин на пострадянському європейському просторі відмовилися Грузія, Естонія, Латвія, Литва. В той же час Сімейний закон (обсягом 368 статей) у 2003 р. прийняла Хорватія. Таким шляхом пішла і Сербія. У Польщі пропозиція про відмову від окремого законодавчого регулювання сімейних відносин і охоплення їх Цивільним кодексом є предметом дискусії.

Кодекс 1926 р.

Абсолютна більшість україномовних джерел, базуючись на російськомовних виданнях, подавала назву цього Кодексу як “Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану”. В оригінальному ж україномовному тексті назва цього Кодексу була інша – “Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та акти громадянського стану”. Слова “сім’я” та “шлюб” у ньому взагалі не використовувалися.

Кодекс складався з артикулів, а не із статей.

Робота з опрацювання цього Кодексу була розпочата у 1923 р. У зв’язку з тривалою дискусією щодо можливості визнання фактичного подружжя, прийняття Кодексу затягувалося. Він був затверджений 31 травня 1926 р. на 3-й сесії ВУЦВК К скликання і введений у дію 1 січня 1927 р.

Назва Кодексу була невдалою, і не лише через її громіздкість. Як слушно зауважив професор В. І. Бошко, не шлюб передує родині, а родина – шлюбові, родина звичайно виникає у результаті шлюбу, а не навпаки.

Невдалість назви зумовила помилковість структури, адже шлюб як основа родини (сім’ї) мав би посідати перше місце. Кодекс містив 162 артикули і складався з п’яти відділів. Відділ І. “Родина” містив п’ять розділів:

1. Засади;

2. Особисті права та обов’язки дітей і батьків;

3. Майнові права і обов’язки дітей і батьків;

4. Стягання утримання (аліментів) з членів сільського господарства (двору);

5. Засиновлення (Задочерення).

Відділ II. “Опіка та піклувательство” складався із чотирьох розділів:

1. Засади;

2. Настановлення та знесення опіки та піклувательства;

3. Настановлення і скинення опікунів;

Відділ III. “Подружжя ” складався із п’яти розділів:”

1. Засади;

2. Умови одруження;

3. Неважність подружжя;

4. Розв’яз подружжя;

5. Права та обов’язки дружин.

Відділ IV мав назву “Права громадян змінювати своє прізвище та ім’я”.

Відділ К мав назву “Визнання особи за безвісно – відсутню або померлу”.

У Кодексі використовувалися такі слова та словосполучення: “одружуванці” (укр. варіант рос. слова “брачующиєся”), “подружній вік”, “заплата аліментів”, “злиденна матір”, “злиденні діти”, “зазнаки неправдива заява”, “зародження дитини”, “дотермінове розірвання”, “виїмкові випадки”, “виходить не на користь”, “спільне порозуміння”, “не звільняє від накладів на утримання”, “законні заступники”, “не мешкають вкупі”, “потребують помочи”, “лікарська посвідка”, “привласнюється прізвище”, “приватні особи”, “зараджування майном”, “самостійно боронити свої права”, “недоумні”, “марнотратці”, “опіка зникає”, “місце осілості”, “опікуна можна скинути з посади”, “зловживання або важливі занедбання”, “не може правити за доказ”, “чужоземці”, “донька”, “обопільне осведомления одружуванців про стан свого здоров’я”, “реєстрація подружжя”, “зареєстроване подружжя”, “подружжя, що його зав’язано перед досягненням подружнього віку”, “може бути уневажнене”, “подружжя вважається за неважне з часу його зав’язання”, “завагітнення дружини”, “подружжя розв’язується”, “розвод”, “наколи виточено судовий спір”, “трьохденний реченець”, “дають підставу домислювати смерть”, “суд негайно дає знати”, “нещаслива пригода”, “суд призначає прилюдне засідання”, “відсутня з непереможних для неї причин”, “направити стягнення”32.

У 1936 р. у Києві було здійснене наступне україномовне видання цього Кодексу, але уже з дещо іншою назвою: “Кодекс законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану”. Змінено було й окремі терміни та слова33.

Кодекс, виданий у Києві у 1958 p., мав ще іншу назву: “Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану”. Мова цього Кодексу зазнала подальших змін.

Істотні зміни були внесені до Кодексу на підставі Постанови ЦВК і РНК СРСР від 27 червня 1936 р, “Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатосімейним, розширення сітки пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни до законодавства про розлучення” та на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. “Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення почесного звання “Мати-героїня” і встановлення ордена “Материнська слава” і медалі “Медаль материнства”.

З плином часу знову виникла потреба змінити окремі норми сімейного законодавства. Це було зроблено в Основах законодавства Союзу PCP та союзних республік про шлюб та сім’ю, які були затверджені Верховною Радою СРСР 27 червня 1968 р. і введені в дію 1 жовтня 1968 р.

Кодекс про шлюб та сім ю

Прийняття Основ законодавства про шлюб та сім’ю зумовило прийняття нових республіканських кодексів. Кодекс про шлюб та сім’ю Української PCP був затверджений Законом УРСР від 29 червня 1969 р. і набув чинності 1 січня 1970 р.

Кодекс містив 201 статтю і складався із шести розділів:

1. Загальні положення;

2. Шлюб;

3. Сім’я;

4. Опіка та піклування;

5. Акти громадянського стану;

6. Застосування радянського законодавства про шлюб та сім’ю до іноземців. Застосування законів про шлюб та сім’ю іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

У кожному розділі законодавчий матеріал було поділено на глави.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – 1. Давня історія