Українське ділове мовлення – Шевчук С. В. – 23. Звіт
Звіт – це письмове повідомлення про виконання певної роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуть на спеціальних виготовлених друкарським способом бланках, текстові – на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює чітко визначений період часу. Звіт містить такі складові:
1) заголовок, у якому крім слова Звіт зазначають назву організації чи установи, яка звітує, період, вид роботи;
2) вступну частину, в якій вказують коло завдань, поставлених перед організацією чи установою за звітний період;
3) докладний опис виконаної роботи з наведенням позитивних і негативних прикладів;
4) висновки, пропозиції, перспективи;
5) підпис відповідальної особи з організації чи установи або посадової особи, яка складала звіт;
Призывать к порядку прийти в себя прийти к решению прийти к согласию прийти к убеждению принимать во внимание принимать в шутку принять решительные меры приступить к обсуждению
6) дату складання;
7) печатку установи (якщо це потрібно).
Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.
Якщо звіт надто великий за обсягом, його частини матимуть заголовки, які повинні бути короткими і відповідати змісту.
Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне і негативне, зробити висновки, накреслити перспективи.
Зразок звіту:
ЗВІТ
Про педагогічну практику з 10.02.2007 по 22.03 .2007 студентки філологічного факультету Доценко 1.77.
Педагогічну практику проходила у середній школі № 115 м. Києва. Ушкалі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови та літератури мають великий стаж роботи, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови і літератури на належному рівні обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Упродовж педагогічної практики я мала змогу отримувати консультації як від учителів-предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.
Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювалися. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:
1) проводити уроки української мови й літератури різних типів;
2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;
3) планувати роботу з розвитку мовлення учнів;
4) працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактичний матеріал для уроків;
5) організовувати позакласну роботу з української мови та літератури;
6) проводити класні години.
Особливих труднощів у подачі та закріпленні нового матеріалу на уроках як мови, так і літератури не мала.
Складніше було проводити уроки аналізу контрольних робіт і диктантів, а також уроки розвитку мовлення.
За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят “В сім “і вольній, новій,..” випустила з учнями стіннівку.
Які ж труднощі були під час практики?
1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним елементом уроку.
2. Було важко встановлювати зв ‘язок уже вивченого матеріалу з новим, а також показувати перспективу його практичного використання.
3. Не завжди могла вдало визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.
4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до класу.
Висновки. Педагогічна практика дала змогу:
1. Поглибити і закріпити знання з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, здобуті в університеті, застосувати їх у реальній навчальній ситуації.
2. Набути вмінь проводити уроки різних типів, застосовувати різні методи й форми роботи, що активізують пізнавальну діяльність учнів.
3. Пересвідчитися у правильності вибору професії й фаху; викликала прагнення вивчати спеціальні та психо-лого-педагогічні дисципліни, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати ерудицію.
4. Відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку.
5. Ознайомитися з функціями класного керівника й випробувати себе в них.
6. Упродовж шести тижнів спостерігати за навчально-виховною роботою в школі, аналізувати її й робити висновки.
22.03.2007 (Підпис)