Українське ділове мовлення – Шевчук С. В. – 17. Зміни приголосних за словотворення
Доповідна записка – це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень.
Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за вказівкою керівника. Розрізняють внутрішні доповідні записки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, адресовані керівникові вищої організації. Доповідні записки бувають також інформаційного, звітного й ініціативного характеру.
Зміст доповідної записки має бути точним і лаконічним; найкраще поділити його на частини, подавши в кінці чітко сформульовані висновки й пропозиції. Доповідні записки пишуть від руки або передруковують.
Пояснювальна записка – це письмове пояснення на вимогу керівника щодо ситуації, яка склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше – порушення дисципліни, невиконання службових завдань). Інколи пояснювальна записка – це вступ до якогось документа (плану, звіту, проекту).
Доповідна і пояснювальна записки близькі за формою, й до них мають входити такі реквізити:
1) посада, прізвище та ініціали керівника, якому подається записка;
2) назва виду документа;
3) зміст записки;
4) посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис;
5) дата складання.
Якщо ці документи не виходять за межі установи, їх оформлюють на звичайному аркуші паперу, а якщо скеровуються за її межі, – пишуть на бланку і реєструють.
Зразки доповідної та пояснювальної записок:
Кафедра української мови Деканові
ДОПОВІДНА ЗАПИСКА фізико-математичного
25.09.2007 №34-12/243 факультету
Про збільшення кількості Дои – Кравчуку О. И
Годин
Мовна культура – один із найважливіших показників культури духовної. Усне й писемне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, інтелігентності.
Щоб грамотно говорити й писати, потрібно передусім постійно вивчати рідну мову, вдосконалювати знання, набуті в середній школі. Писемне мовлення студентів І курсу хибує численними відхиленнями від орфографічних і пунктуаційних норм української мови. Заняття з практичного курсу допомагають повторити й удосконалити знання студентів з орфографії та пунктуації української мови, виробити навички грамотного письма. Значна частина занять з української мови зорієнтована на вдосконалення зв’язного мовлення. На жаль, таких занять лише дві години на тиждень. Просимо деканат розглянути це питання і збільшити кількість тижневих годин на вивчення рідної мови. Адже мова – генетичний код нації, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.
Завідувач кафедри (підпис) М. С. Стельмах
Дефектологічний факультет Деканові
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА дефектологічного
2105.2007 МІ 3 факультету
Про порушення навчальної проф. Матвійчуку К. С.
Дисципліни
Студенти ¡4-ї групи спеціальності “Сурдопедагогіка і українська мова ” 20.05.2007 р. не з ‘явилися на заняття з педагогіки тому, що відвідували виставку комп ‘ютерів. Виставку організувала науково-виробнича фірма “Інтеграл ” і запросила студентів на 11 годину.
Староста 14-ї групи (підпис) В. І. Гнаткевич
17. Зміни приголосних за словотворення
За творення нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазнають деякі приголосні. Ці зміни відтворюються і на письмі.
1. Перед суфіксами – ськіий), – ств(о) змінюються приголосні
И. М. М. М, М. Н. М, М. [є]:
А) х, ш, с + – ськ(мм), – ств(о) = – ськ(ми), – ств(о): птах – птаство, товариш – товариський, товариство, Одеса-одеський;
Б) г, ж, З + – ськ(ий – ств(о) = – зьк(ий), – зтв(о): Париж – паризький, Ладога – ладозький, боягуз – боягузтво. Кавказ – кавказький;
В) К, ч, ц + – ськ(ий)9 – ств(о) = – цьк(ий), – цтв(о) козак – козацький, викладач – викладацький, молодець-молодецький, молодецтво.
Інші приголосні перед суфіксами – ськ(ий), – ств(о) зазнають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: Брат – братський.
Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами oськ(ий), oсте(о) не змінюються: Казах – казахський, тюрк – тюркський.
2. За творення іменників із суфіксом – ин(а) змінюються групи приголосних:
А) – цьк – на – чч – козацький – козаччина, донецький-Донеччина (але: галицький – Галичина);
Б) – ськ-у – ск-, – сок – на – щ-: полтавський – Полтавщина, пісок
– піщина, віск – вощина.
3. За творення іменників та прикметників із суфіксом – ан-Групи приголосних – ск-, – шк – змінюються на – щ-([шч]): віск-вощаний, вощанка, дошка – дощаний.
4. За творення багатьох форм дієслів II дієвідміни групи приголосних – ск-, – ст – змінюються на – щ-([шч])у а – зк – на – жч-: вереск – верещати, простити – прощати, брязк – бряжчати.
5. За творення форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса – ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [жч], а приголосний [с] – на [шч] (орфогр. Щ): дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, високий – вищий (вище), але: Легкий-легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.
6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом – н – змінюються на – ч< вік – вічний, вічність, вічно; молоко – молочний; місяць
– місячний; пшениця – пшеничний.
Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні “бідолашний”), Мірошник.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)