Українська мова за професійним спрямуванням – Шевчук С. В. – Вимова звукосполук
1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [г], [ж], [з], [дж], [дз] в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко:
[народ] – народ; [наказ] – наказ; [чи°мдуж] – чимдуж; [надто] – надто; [дбв’ідка] – довідка.
Примітка. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляєтеся як [х]: [лехко] – легко; [нїхт’і]- нігті; [вбхко] – вогко.
2. Глухі приголосні [п], [т], [к], [ш], [с], [ч], [ц] перед дзвінкими у межах слова вимовляються дзвінко:
[прбз’ба] – орфографічно Просьба; [вогзал] – вокзал; [бород’ба] – боротьба.
3. Оглушуються прийменник і префікс з – перед глухими приголосними:
[с тобойу] – орфографічно з Тобою; [сказати] – Сказати.
4. Префікси роз-, без – через – можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу мовлення):
[розписка] і [росписка] – Розписка; [беИЗпомиСЛковиї] і [беИСпомиСЛк6виї] – безпомилковий.
5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш] (крім подовжених) та задньоязикові [г], [к], [х] в кінці слова та складу вимовляються твердо:
[с’ім] – сім; [велиСЧ] – велич; [пише”ш] – пишеш; [позичте] – позичте; [с’м’іх] – сміх.
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм’які: [в’італ’ниї] – вітальний; [бЧограф’ійа] – біографія; [ш’ісУ] – шість;
[х’ід]-дг/д;
[к’ілограм] – кілограм. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм’які: [роздор’іж’: а] – Роздоріжжя; [р’іч’: У]-річчю.
6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [г]. Приголосний звук [г] вимовляється у власне українських словах, а також зукраїні-зованих словах іншомовного походження. Найповніший реєстр слів з літерою г, що позначає задньоязиковий зімкнений дзвінкий звук [г], подано в “Українському орфографічному словнику”, яким варто послуговуватися, оскільки звук г вживається не лише відповідно до норми, а й на власний розсуд мовців. Подаємо найбільш уживані слова:
Газда гречний грунтозахисний
Газдувати гречність грунтознавство
Ганок гречно грунтообробний
Грати грунт грунтуватися
Гатунок грунтовий гудзик
Грунтдво-кліматйчний грасувати (розчищати)
7. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і вимовляються як африкати [дз], [дж]:
[дзвониСК] – орфографічно Дзвоник;
[присуджувати] – присуджувати;
[в’ідр’адже”н|: а] – Відрядження;
[нагороджеИН’: а] – Нагородження. Роздільна вимова цих звуків [д]-[з], [д]-[ж] є порушенням орфоепічних норм. Як два окремі звуки вони вимовляються тоді, коли належать до різних частин слова, наприклад до префікса і кореня:
[в’ід-зи”вати] – орфографічно Відзивати;
[п’ід-з’в’ітниї] – підзвітний;
[п’ ід-же”ну] – піджену.
8. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед наступними м’якими приголосними та перед [і] вимовляються м’яко:
[маїбут’н’е] – орфографічне Майбутнє; [п’ іс’н’а] – пісня; [гбрд’іс’т’] – Гордість.
Вимова звукосполук
Відповідно до закономірностей сполучуваності звуків у мовленні деякі орфоепічні норми випливають з асимілятивних змін у групах приголосних:
А) – ться вимовляється як [ц’:а]:
[лиССтуйец’:а] – орфографічне Листується; [учац’.а] – учаться; [гн’івайуц’:а] – Гніваються; [обуриСЦ’:а] – Обуриться;
Б) – шся вимовляється як |с’:а]:
[з’в’ітуйес^а] – звішуєшся; [в’ітайес’:а] – вітаєшся; [розписуйес’:а] – розписуєшся;
В) – жся вимовляється як [з’с’а]:
[зваз’с’а] – зважся; [не”ур’із’с, А] – не вріжся;
Г) – чся вимовляється як [ц’: а]:
[не”мороц’:а] – не морочся; г) – жці вимовляється як [з’ц’і]:
[кри^ор’із’ц’і] – криворіжці; [запор’із’ц’і] – запоріжці.
Д) – сши вимовляється як |ш:и]:
[прігй’шки] – принісши.
Е) – зш вимовляється як [ш:]:
[бе”ш:уму] – без шуму. є)-зч вимовляється як |шч):
[ш чбго] – з чого.
Ж) – здж вимовляється як [ждж]:
[ждже”р”ла] – з джерела.
З) – шці вимовляється як [с’ц’і]:
[на дбс’ц’і] – на дошці.
И) – здці вимовляється як [з’ц’і]:
[у пойіз’ц’і] – у поїздці. Групи приголосних, що з’являються у словах унаслідок словотворення, спрощуються:
Проїзд + н (ий) -> [пройізниї] – Проїзний; контраст + н (ий) -> [контрасниСЇ] – контрастний; баласт + н (ий) -> [баласниСЇ] – Баластний.
Отже, написання окремих слів не відповідає вимові: [іігіснад’ц’ат’] – шістнадцять; [ш*іс:6т] – шістсот; [ш’іздес’ат] – шістдесят; [преИЗиСДен’с’киСЇ] – Президентський; [агенство] – агентство; [інте”л, Іген’с’киї] – інтелігентський.
Увага! Орфоепічна компетенція
У словах [пеИСтлйвиЕЇ], [хвастливий], [виЕПускниї] спрощення не відбувається у вимові й не передасться на письмі. Також ніколи не спрощується звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здружйтиЕС’а] – здружитися; [здрй^ниВЦ’а] – Здравниця; [сприЕЇм£ти] – Сприймати; [спрац’уватиВС’а] – Спрацюватися; [страїкувати*] – страйкувати; [страховиї] – страховий.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)