Українська мова за професійним спрямуванням – Шевчук С. В. – 1.1.4. Мовні норми
У професійному мовленні треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість – головна ознака літературної мови.
Мовна норма – уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі суспільної комунікації.
Мовна норма є ознакою літературної мови.
Літературна мовна норма – усталені, загальноприйняті правила, регламентації, взірці вживання мовних засобів у писемній і усній формі спілкування.
Літературна норма репрезентується в шкалі оцінювань: правильності, доречності й естетичної гармонійності.
Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у словниках і граматиках, що фіксують усталені мовні явища.
Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфологічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звуко-сполук та граматичних форм слів. Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виокремлюють фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки – це порушення, пов’язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: Вимова с замість з
[везти] [вести]
[казка] [каска]
Вимова т замість д
[родовиї] [ротовиї]
[гадка] [гатка]
[привЧд] [привЧт]
Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї з фонем, наприклад:
Правильно Неправильно
Плутати путати
Плутаю путаю
Плутають путають
Дуже часто у мовленні замість фонеми |ф| вживають поєднання фонем |хв|, а замість |хв| – фонему |ф|:
Правильно Неправильно
Факт хвакт
Фарба хварба
Фах хвах
Фахівець хвахівець
Феномен хвеномен
Форматний хворматний
Функціонувати хвункціонувати
Хвала фала
Хвороба фороба
Фонетичні помилки – це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: Вимова [л%] замість [л]: лекція – лекція, телеграма – телеграма; вимова [і]замість [и]у словах іншомовного походження: директор – діректор, тираж – тіраж, симпозіум – сімпозіум, циркулярний – ціркулярний.
Вимова голосних звуків
Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: Постанова, план, гарантійний, витяг, видавець, мудрість. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:
1. Голосні [а], [і], [у] – в усіх позиціях вимовляються виразно, чітко:
[зніти] – знати;
[ пунктуал’н’іс’т’] – пунктуальність;
[з’в’ітувати] – звітувати. У деяких словах на початку слова голосний [і] вимовляється з наближенням до [и]:
[іИНод’і] – іноді [іИНколи] – інколи [іИНде] – інде [іИНшиї] – інший
2. Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] й [і] вимовляється з наближенням до [у]:
[то^му] – тому; [порушити] – порушити; [й^му] – йому; [с&;бЧ]-собі.
3. Звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко:
[е]-з наближенням до [и] [ме’ті] – Мета; [реИАгувіти] – реагувати; [мен’і] – мені.
У ненаголошеній позиції в кінці слова звук [е] вимовляється чітко: [р’іуне] – Рівне; [пбле] – поле.
Їй]-з наближенням до [е] [ви’даток] – Видаток; [oбвиCНyв¿чe,,Н,: а] – Обвинувачення; [сиССтеИМатичниСЇ] – систематичний. Звуки [е], [и] в наголошеній позиції вимовляються чітко: [полем’ і ка] – полеміка; [вибори] – вибори; [креИДит] – кредит.
Увага! Орфоепічна компетенція
Українській літературній Мові невластива вимова [а] на місці ненаголо-шеного [о]: [мажоритарна] – мажоритарна (неправильно мажаритарна).