Українська мова за професійним спрямуванням – Галузинська Л. І. – Розділ 4. Використання персонального комп’ютера в оформленні та обробленні документів
4.1. Загальні відомості про персональний ІВМ-сумісний комп’ютер.
4.1 .1. Основні функціональні елементи ПК. 4.1.2. Програмне забезпечення ПК. 4Л.3. Файлова система.
4.1.4. Операційні системи IBM-сумісних ПК.
4.1.5. Користувацький інтерфейс ОС Windows.
42. Текстовий редактор Microsoft Word.
42.1. Вікна редактора Microsoft Word. 4.2.2. Вікна документів.
42.3. Створення документів.
42.4. Оброблення документів.
Як носій інформації застосовуються звичайні паперові документи та документи, створені на комп’ютері.
Відповідно до типу інформації документи поділяють на первинні та зведені. Первинними називають документи, до яких об’єктивні дані вводяться власноручно, а зведеними – такі, що створюються на основі даних із первинних документів.
До завдань справочинства, незалежно від того, які типи документів використовуються, належить виконання певної сукупності робіт. Це передусім:
O створення документів;.
O збереження документів;
O пошук потрібних документів і їх фрагментів;
O забезпечення санкціонованого доступу до документів. Масове поширення комп’ютерних інформаційних технологій дозволяє автоматизувати діловодство.
З технічного погляду, ще ніколи не було кращої можливості, ніж нині, якісно виконувати наведений вище перелік завдань. Ми частіше чуємо вирази “електронний документообіг”, “безпаперові технології”. І справді, комп’ютеризований піду. д до ведення документообігу на підприємстві стає дедалі популярнішим. Він ефективний для вирішення таких завдань:
O створення нових документів і збереження їх на електронних носіях для подальшого використання;
O введення в комп’ютер текстової інформації з паперових носіїв з метою їх подальшого оброблення (редагування, перекладу на іншу мову тощо);
O оброблення інформації, що знаходиться на електронних носіях (визначення статистики, редагування, пересилання документів локальною обчислювальною мережею для їх узгодження, відправка електронної пошти чи факсів тощо).
Але для використання таких можливостей треба мати хоча б елементарні навички роботи з відповідним програмним забезпеченням сучасного персонального комп’ютера. Наявність таких навичок – одна з істотних умов прийому на роботу працівника більшості фірм. Тому запропонований посібник дає змогу ознайомитися не лише з основними видами документів” вимогами до їх оформлення, а й освоїти способи роботи з персональним комп’ютером для виконання типових завдань справо-чинства.
При цьому слід розуміти, що ні впровадження техніки, ні автоматизація не можуть вирішити усіх проблем діловодства. Навіть найсучасніші комп’ютери друкують або пересилають лише те, що задається людиною. Тому треба велику увагу приділяти і змістові, і стилеві, і формі ділової документації.
4.1. Загальні відомості про персональний IBM-сумісний комп’ютер
4.1.1. Основні функціональні елементи ПК
Випуск персональних комп’ютерів IBM PC (IBM Personal Computer – ПК IBM) почався в 1981 p., і вони швидко завоювали величезну популярність у користувачів. IBM PC і сумісні з ними комп’ютери (тобто комп’ютери, на яких діють усі програми, розроблені для IBM PC) становлять тепер більшу частину професійних ПК у світі. Нині програмне забезпечення, розроблене для IBM-сумісних комп’ютерів, використовуються практично у всіх сферах діяльності людей.
Основні функціональні елементи можуть бути розміщені в різних ПК по-різному, але всі ці елементи є в будь-якому комп’ютері та обов’язкові для ідентичного виконання програм.
Серцем, а точніше, мозком персонального комп’ютера є процесор. Він керує роботою комп’ютера й виконує всі обчислення. Тому від швидкості його роботи (тактової частоти) значною мірою залежить швидкодія комп’ютера.
Другим функціональним елементом ПК є пам’ять. Більшість сучасних комп’ютерів має чотири види пам’яті, які відрізняються призначенням, методами використання, реалізацією та параметрами: постійна пам’ять, оперативна пам’ять, зовнішня незмінна пам’ять, зовнішня змінна пам’ять.
У постійну пам’ять інформація записується при виготовленні ПК і не змінюється впродовж усього періоду його експлуатації.
Оперативна пам’ять, або RAM (Random Access Memory), призначається для тимчасового збереження та оперативної зміни програм і даних, які використовуються під час роботи. Від місткості оперативної пам’яті також залежить швидкодія комп’ютера, а головне – вона визначає, які програми можуть виконуватись на цьому комп’ютері. Оперативна пам’ять реалізована на інтегральних мікросхемах, тому інформація в ній знищується після вимкнення пристрою. Оскільки об’єми інформації, яку потрібно зберігати, швидко зростають, сучасні комп’ютери обов’язково оснащуються пристроями для зчитування інформації з оптичних компакт-дисків (CD-ROM – Read Only Memory), ємність яких обчислюється сотнями мегабайт.
Зовнішня незмінна пам’ять призначена для довготривалого збереження часто використовуваних програм, вихідних даних, результатів оброблення і є запам’ятовувальним обладнанням великої місткості на жорстокому незмінному магнітному диску. Таке обладнання називають накопичувачами на магнітному диску типу “вінчестер”, місткість якого в сучасних моделях комп’ютерів сягає більше сотні Гігабайт.
Зовнішня змінна пам’ять призначена для довготривалого збереження результатів роботи на ПК або для використання їх як вихідних даних під час наступних сеансів роботи. Зовнішня змінна пам’ять реалізується у вигляді змінних дисків, які в носіями вихідної інформації для ПК. Така пам’ять дає змогу переносити документи та програми з одного комп’ютера на інший, зберігати інформацію, яка не використовується постійно, і робити архівні копії інформації, яка зберігається на жорсткому диску.
Історична довідка. Перший тип змінних дисків був гнучкою круглою п’ятидюймовою (5,25 дюйма) пластиною (дискетою), вкритою спеціальним магнітним шаром і вміщеною в м’який пластиковий конверт. Під час роботи вона разом з конвертом вставлялася в накопичувач для гнучких магнітних дисків.
Нині використовують тридюймові (діаметром 3,5 дюйма) дискети, які краще захищені від зовнішніх механічних впливів, оскільки вмонтовані в жорсткий пластиковий конверт, а вікно для головки читання/запису закрито шторкою, яка відкривається лише всередині дисковода під час операцій читання/запису.
Оскільки обсяги інформації, яку потрібно зберігати, швидко зростають, сучасні комп’ютери обов’язково оснащуються пристроями для зчитування інформації з оптичних компакт-дисків (CD-ROM), ємність яких обчислюється сотнями мегабайт.
DVD є подальшим варіантом розвитку технології CD-ROM-приводів і може підтримувати наявні CD-ROM-диски інших форматів. Ємність DVD-дисків становить 4,7 Гб, тобто у сім разів більше, ніж ємність CD-ROM-дисків. Пізніше з’явилися двошарові диски, які мають більшу ємність: 9,4 (дві сторони, один шар); 8,51 (одна сторона, два шари); 17 Гб (дві сторони, два шари). Двошарові диски мають два напівпрозорі шари з потужним фокусуванням променя і дають змогу зчитувати інформацію або з першого, або з другого шару. Вища щільність таких дисків досягається за рахунок зменшення місця на диску для одного біта й застосування методів стиснення. Запропонований стандарт набуває дедалі більшого поширення і нині в комп’ютерах стандартом став не CD-ROM, aDVD-накопичувач. Ці пристрої дозволяють зчитувати й звичайні CD-ROM-диски.
У сучасних комп’ютерах є також USB – універсальна серійна шина (Universal Serial Bus). Вона використовується для підключення периферійних пристроїв, а комп’ютер сам визначає, який саме пристрій підключено. До неї, зокрема, можливо підключити зйомний магнітний накопичувач (removable disk), так звану флеш-карту, ємність якої становить від 1 до 8 Гбайт. Вимоги до роботи та зберігання флеш-карт ті самі, що й до звичайних гнучких дисків1.
Найбільш швидкодіючим видом пам’яті є оперативна, а найменш швидкодіючим – пам’ять на дискетах.
Зовнішні накопичувачі позначаються латинськими літерами А, В, С, D тощо, після яких ставиться двокрапка. Наприклад А:, В:, С:, D:. Відповідність між реальними накопичувачами і зазначеними іменами визначається насамперед тим, скільки й яке обладнання є на машині. Необхідно пам’ятати, що це логічні імена й що між ними та фізичним обладнанням немає прямої залежності. Так, наприклад, на одному вінчестері можуть знаходитися декілька логічних накопичувачів (дисків), наприклад С і D.
Монітор (дисплей) ПК призначається для виведення на екран текстової та графічної інформації. Монітори бувають кольоровими або монохромними і можуть працювати в одному з двох режимів: текстовому та графічному. Останній призначено для виведення графіків, рисунків тощо. У цьому режимі можна також виводити і текстову інформацію з використанням довільних шрифтів і розмірів літер.
Клавіатура необхідна для введення в ПК інформації від користувача. На різних моделях ПК розміщення клавіш на клавіатурі, їхня кількість і деякі написи на клавішах можуть дещо відрізнятися, але призначення більшості клавіш однакове. Необхідно звернути увагу на те, що затримка при натисканні багатьох клавіш (за винятком Ctrl, Alt, Shift) викликає додаткову генерацію коду натиснутої клавіші, що може призвести до помилок.
Для введення малих та великих літер і символів верхнього регістру використовують клавішу Shift (на деяких клавіатурах позначається символом: широкою стрілкою догори). Клавіша Caps Lock існує для фіксації режиму великих літер. В цьому режимі натискання клавіші Shift дає змогу вводити малі літери.
Перемикання з режиму введення латинських літер на режим кирилиці виконує спеціальна програма – драйвер клавіатури. Після натискання певної комбінації клавіш ця програма починає вводити символи іншого алфавіту. Проте різні драйвери можуть використовувати для цього різні комбінації клавіш. Для Windows ця комбінація стандартизована: це клавіші Ctrl і Shift або ліві клавіші Alt та Shift (натискаються одночасно).
Крім алфавітно-цифрових і клавіш зі знаками пунктуації, на клавіатурі є низка спеціальних клавіш:
O Enter призначена для завершення уведення дії;
O Delete (Del) використовується для знищення символу над (або праворуч) від курсора;
O Backspace (клавіша зі стрілкою ліворуч над клавішею Enter) знищує символ ліворуч від курсора;
O Insert (Ins) призначена для перемикання режимів введення: між режимом вставки нового символу (вставка: частина рядка, розміщена праворуч від курсора, зсувається на одну позицію, й символ вводиться на звільнене місце) та заміною раніше набраних символів (заміна);
O Num lock перемикає режим уведення для клавіш, розміщених на клавіатурі праворуч;
O Esc, як правило, використовується для скасування будь-якої дії;
O клавіші зі стрілками (ліворуч, догори, вниз, праворуч), Home, End, Page Up, Page Down називаються клавішами керування курсором, їх натиснення перемішує курсор або “перегортає сторінки” тексту на екрані;
O Ctrl і Alt призначені для зміни значень інших клавіш і натискаються в комбінації (одночасно) з ними.
Дія функціональних клавіш (Fl, F2 тощо) визначається активною програмою, але стандартним призначенням клавіші F1 є допомога користувачеві. Одночасне натиснення клавіш Ctrl, Alt і Del викликає Диспетчер задач.
До комплекту сучасного комп’ютера обов’язково входить миша – маніпулятор для введення інформації в комп’ютер. Це невеличкий за розміром пристрій з двома (або більше) кнопками та, найчастіше, коліщатками прокручування. Щоб змінити положення курсора на екрані монітора, користувач пересуває мишу по спеціальному килимку, який захищає мишу від забруднення. Коли необхідно виконати певну дію, користувач повинен натиснути кнопку миші (найчастіше ліву). Під час прокручування коліщатка відповідно пересувається вгору або вниз вікно, з яким в цей момент працює користувач.
Принтер (друкувальний пристрій) призначений для виведення інформації на папір. Існує декілька тисяч моделей принтерів. Всі вони можуть виводити текстову, графічну (малюнки, графіки тощо) інформацію, а більшість із них – кольорове зображення. Найчастіше застосовуються струменеві та лазерні принтери. У струменевих принтерах зображення формується мікрокраплями чорнила, що вибризкуються на папір з мініатюрних сопел під високим тиском. Цей спосіб друку забезпечує найкращу якість, чіткість і реалістичність зображення.
Лазерні принтери забезпечують високу якість друку й великий обсяг виконуваної роботи. У них зображення переноситься на папір зі спеціального барабана, до якого притягуються часточки фарби. Електризація барабана здійснюється за допомогою лазерного променя відповідно до команд з комп’ютера.
Сканер – це пристрій, який зчитує і передає на комп’ютер графічну і текстову інформацію, відображену на папері, фотографіях, слайдах тощо. Це дає змогу швидко вводити надрукований (а часто й рукописний) текст у комп’ютер.