Туристичний бізнес – Мальська М. П. – 2.1. Модель туриста за Жафаром Жафарі
Широкий діапазон досліджень туризму представлений в працях вітчизняних та зарубіжних вчених вимагає велику різноманітність підходів та поглядів на це явище. Туризм можна аналізувати з різних точок зору. Серед основних дослідницьких підходів можна назвати наступні:
– інституційний підхід, який акцентує на пізнанні мети і способів діяльності різних установ, присутніх на туристичному ринку, їх взаємовідносин, взаємозалежностей і позицій;
– підхід, який на основі пізнання пропонованих продуктів, має метою зрозуміти сутність і види продуктів, якими користуються туристи;
– історичний підхід, що полягає у розкриті генези розвитку туризму в різних місцях, регіонах і періодах;
– організаційний підхід, який концентрується на проблемах організації і менеджменту туризму та система функціонування туристичних підприємств;
– економічний підхід, в якому предметом досліджень є питання попиту, пропозицій, цін, працевлаштування, інвестицій, туристичних витрат, економічної активності регіонів;
– соціологічний підхід, який аналізує характер і наслідки впливу туризму на суспільство;
– географічний підхід, який дозволяє розкрити сутність, види та значення туристичних об’єктів, просторовий і часовий аспект туризму, а також пояснює зміни, що відбуваються у середовищі під впливом туризму;
– системний підхід, сутність якого полягає у поєднанні різних підходів в один комплексний метод оцінки всієї туристичної системи;
– міждисциплінарний підхід, який полягає у пошуку відповіді на схожі питання з точки зору різних наукових дисциплін;
– прогностичний підхід, значення якого витікає зі швидкого темпу змін туристичних явищ і необхідності аналізу їх впливу на становлення туристичного ринку в майбутньому.
Через різноманітність напрямків і підходів в дослідженнях туризму виникає диференціювання теоретичних концепцій і моделей, які застосовуються в ході аналізу і опису явищ. У наукових дослідженнях туризму найчастіше застосовують:
– модель туриста і модель туризму (за Ж. Шафарі);
– концепцію туризму як зустрічі;
– теорію периферії В. Крісталлера;
– теорію дифузії інновацій;
– модель циклу еволюції туристичного простору Р. В. Бутлера;
– концепцію туристичного простору;
– концепцію туристичної функції;
– концепцію району (території) туристичної активності;
– концепцію територіальних рекреаційних систем;
– концепцію сприйняття простору (ландшафту);
– концепцію туристичної урбанізації;
– теорії конфлікту в туризмі;
– концепцію функції туризму.
2.1. Модель туриста за Жафаром Жафарі
З точки зору суспільного виміру туризму важливу концепцію, яка пояснює психологічні зміни, що відбуваються в особистості, яка бере участь в туристичному русі, становить модель туриста за Жафаром Жафарі. Ця модель описує зміни, що відбуваються у психіці туриста в процесі підготовки до виїзду, перебування туриста і повернення до свого середовища проживання. Згідно з автором цієї концепції розуміння мотивації та поведінки туриста можливе лише в результаті багатовимірного аналізу його психічних змін. Згідно з Ж. Жафарі, ця модель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість елементів і процесів, які характеризують особу туриста.
Елемент І визначають як становлення особистості туриста в щоденному житті. У цій фазі в особистості з’являється потреба у туристичному виїзді, мотивації, уявленнях про виїзд, рішенні про вибір місця відпочинку. В останній її частині особа розпочинає розумову та фізичну підготовку до подорожі. Фаза “ставання” туристом цікавить не тільки психолога чи соціолога з точки зору причин і наслідків, які є мотивацією для того, щоб тимчасово покинути власне середовище проживання, але також економістів і представників туристичної галузі з точки зору маркетингу туристичних продуктів і психологічно-культурних обумовленостей споживацької поведінки.
Елемент II носить назву емансипації, в рамках якої відбувається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В процесі переміщення і віддалення від буденності наступає ментальне переродження особи в туриста. Йому допомагають в цьому різноманітні реквізити у вигляді дорожньої сумки, фотоапарата та занурення в атмосферу готелю чи іншого місця проживання.
Елемент III – це етап піднесення, коли певна особа “перейшла” з повсякдення до нової відмінної і незвичайної реальності, яку Ж. Жафарі визначає як “не повсякдення”. В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зустрічаєшся у повсякденному житті. Фаза оживлення має свій просторовий вимір, оскільки стосується нового місця перебування, та часовий – пов’язаний з перебуванням за межами місця проживання а також культурний, тому що особа стає частиною спільноти туристів, які створюють своєрідну туристичну культуру. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туристами та мешканцями відвідуваної спільноти.
Елемент IV є фазою репатріації, пов’язаною з поверненням до буденності. Ж. Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це – “поновлення”, яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та “капітуляція”, коли внутрішньо він знову “підпорядковується” цінностям культури власного середовища проживання і повсякдення.
Елемент V визначається як “втілення”, коли турист фізично повернувся вже до повсякдення, до якого психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під час виїзду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності. В майбутньому вони стануть важливим чинником прийняття наступних рішень про виїзд, впливаючи на поведінку особи в черговій фазі ознайомлення.
Останнім, шостим елементом є час між виїздом і приїздом туриста, який триває в повсякденні, яке залишив турист. Згідно з автором цієї концепції, чим довший період перебування особи поза власним середовищем проживання, тим більш ймовірним є культурний шок, який наступить після її повернення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)