Туристичне країнознавство. Європа – Мальська М. П. – Туреччина

Офіційна назва – Республіка Туреччина. Площа 780 тис. км2. Столиця Анкара (3 млн осіб). Населення 65,7 млн осіб. Час рівний із київським. Державна мова – турецька. Головні міста (млн. осіб): Анкара, Стамбул – 7,8, Ізмір – 2,0, Адана – 1,1, Бурса – 1,1. Головна релігія – мусульманство. Грошова одиниця: турецька ліра.

Географічне положення

Країна розміщена в межах Малої Азії (Анатолія), що простягається з Азії до Південно-Східної Європи. На заході межує з Болгарією (259 км) і Грецією (203), на південному заході з Сірією (877) та Іраком (331), на південному сході з Вірменією, Грузією, Азербайджаном та Іраном (454). Довжина берегової лінії складає 5500 км, сухопутний кордон – 2628 км. Європейська частина країни, площею 23,8 тис. км2, межує на півночі з Болгарією, омивається водами Чорного моря і протоки Босфор на сході та Мармурового моря і протоки Дарданелли на півдні, а на заході межує з Грецією і має вихід до Егейського моря. Азіатська частина, площею 755,7 тис. км2, на півночі омивається Чорним морем, на півдні – Середземним. На сході знаходяться витоки рік Тигр і Євфрат, в Егейське море впадає ріка Мендерес. Значна частина Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір’я (на заході) і Вірменського нагір’я (на сході). На півночі розміщені Понтійські гори, на півдні – гори Тавр. Найвища вершина країни – згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м). На внутрішніх плоскогір’ях – великі безстічні солоні озера Ван і Туз. Переважають степи і напівпустелі. Клімат країни змінюється за регіонами. На заході і півдні, де панує середземноморський клімат, літні місяці жаркі та сухі, а зима м’яка. На центральних рівнинах панує континентальний клімат, літо спектне і сухе, зима – холодна з рясними опадами. У східних районах переважає різко континентальний клімат. Клімат північного узбережжя через гірський рельєф характеризується середніми величинами опадів. Купальний сезон на узбережжі Егейського і Середземного морів починається в квітні і закінчується в листопаді.

Державний устрій

Форма правління – президентська республіка, форма устрою – унітарна держава. Глава держави – президент. Законодавчу владу має парламент, який обирається на 5 років. Адміністративно країна поділяється на 75 провінцій, які об’єднані у 7 географічних областей.

Історичні факти

Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VIII ст. до н. е. Більша частина території входила до складу Османської Імперії. Після падіння в 1918 р. Османської Імперії держави-переможниці планували розділити її територію. 23 квітня 1920 р. в Анкарі під керівництвом М. К. Ататюрка були скликані Національні Збори, згідно із рішенням яких було оголошено війну за незалежність з державами Антанти та з грецькими військами, що спробували захопити значну частину Анатолії. Перемі-гши в національно-визвольній війні, 1 листопада 1922 р. М. К. Ататюрк оголосив про скинення монархії, а 23 жовтня 1923 р. Національні Збори проголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль був першим президентом Турецької Республіки. У 1952 р. Туреччина вступила в НАТО. З 1983 року в країні запанувала демократія. У 1987 р. тодішній президент Туреччини Тур-гут Озал почав роботу з досягнення Туреччиною повного членства в ЄЕС.

Туризм

Анталія. Місто було засноване в 159 р. до н. е. королем Пер-гама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву – Анталія. Місто багате історичними пам’ятниками, серед яких добре збережені ворота Адріана споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н. е. З боків монументальна арка, колись цілком облицьована мармуром, обмежена двома великими вежами, з лівої сторони арки зберігся імператорський герб. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліо-глу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності – вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам’ятки Ан-талії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет одержав свою назву, коли його верхня частина була “зрізана” під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Рифлений мінарет висотою 38 м, побудований у ХІІІ ст. Мінарет є вежею з цегли, що спирається на 8 колон. Ця вежа, була збудована сельджукським султаном Аладдіном Кейкубатом I з нагоди скорення Анталії. Поруч з мінаретом розташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя пізніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Унікальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї Анталії.

Аланья заснована в IV ст. до н. е., за часів Римської імперії була знаменитою базою піратського флоту і була відома як Кораке-сіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Кле-опатрі, що стала використовувати наявні ліси для будівництва свого флоту. У XIII ст. місто захопив Сельджукський правитель Ала-ед-дін Кейкубат, що перейменував Коракесіон в Аланья і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний об’єкт міста – візантійська фортеця на вершині гори, що піднімається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захищала затоку. Аланья також знаменита своїми печерами, найвідвіду-ваніша з яких – Ламлаташ із сталактитами і сталагмітами. У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.

Сіде, оточений сучасними туристичними комплексами, є одним із найрозвинутіших курортів півдня Туреччини. Грецькі колоністи вперше оселилися тут у VII ст. до н. е. Місто стало розвинутим торговим портом, яке зобов’язане своїм процвітанням піратству і работоргівлі. Незважаючи на ряд землетрусів, у Сіде збереглися багато історичних пам’ятників: статуя імператора Ве-спасіана, храм Фортуни, Агора, амфітеатр на 16 000 місць.

Белек розташований за 30 км на захід від Анталії – найновіший курортний регіон Туреччини. На широких піщаних середземноморських пляжах знаходиться ряд комфортабельних готелів, побудованих і обладнаних за останнім словом техніки. На курорті розташовані в основному 4 і 5 зіркові готелі та клуби. Тут створені сприятливі умови для тренувань як у закритих спортивних залах, так і у великій лісовій зоні. З району Белек починається рівнинний пейзаж із далеким гірським ландшафтом. Його особлива риса – соснові гаї, піщані пляжі, сучасні готелі, що перевершують один одного за красою та комфортністю. Поруч із Белеком розташований національний парк Кепрюлю Каньйон, що займає площу понад 500 га. Це унікальний кипарисово-евкаліптовий ліс, де представлена флора і фауна середземно-мор’я. У заповіднику є можливість для занять альпінізмом, але найпопулярніший серед відпочиваючих – рафтинг гірською річкою Кюпрючай. Вражень від рафтинга не менше, ніж від туру на джипах гірськими дорогами. Белек є також визнаним світовим гольф-центром.

Кемер розташований на середземноморському узбережжі за 42 км на південний захід від Анталії. В місті два пляжі – один міський, гальковий з розмаїтістю пропонованих видів водного спорту і захоплюючих екскурсій на яхтах, та – піщано-гальковий пляж “Місячного Світла”, де цитрусові дерева створюють привабливу тінь. У північній частині Кемера знаходиться Йорюк парк. Його експозиція, присвячена життю турків, які жили сотні років тому.

Памуккале. Назва Памукалле по-турецьки означає бавовняний замок. У цьому мальовничому місці дія гарячих джерел, що містять оксид кальцію, зумовили утворення вапняних відкладень на скелястих травертинових терасах. Здалеку ця білосніжна маса, що контрастно виділяється на тлі сусідніх пагорбів, викликає в уяві величезні бавовняні плантації. Якщо підійти ближче до цього замку, можна побачити штучні басейни, утворені гарячими джерелами, води яких спрямовуються в природні ванни, розташовані нижче, і створюють застиглі потоки, схожі на фантастичні сталактити, що досягають величезних розмірів і нагадують за формою органні труби. Цілющі властивості вод, що були відомі жителям сусіднього міста Хієраполіса ще з древніх часів, сприяли будівництву декількох оздоровчих басейнів із мінеральною водою, переважно при готелях. Уся зона Памуккале внаслідок особливостей пейзажу і геологічного середовища узята під охорону місцевою владою.

В околицях Памуккале знаходиться археологічна зона Хіє-раполіса – “священного” міста, з другої половини ІІ ст. до н. е. Хєраполіс, за заповітом Аттала III, ввійшов у склад Римської імперії. Імператори піклувалися за процвітання краю, який славився своїми чудодійними термальними джерелами. У 17 р. н. е. землетрус стер місто з обличчя землі, поступово місто відбудовували. Головним туристичним об’єктом є римський театр (ІІ ст. н. е.), який зберігся в доброму стані, його трибуни могли вмістити до 25 тис. глядачів. Театр використовується й у наші дні.

Ізмір має сучасний вигляд, оскільки був перебудований після пожежі 1922 р., розташований біля підніжжя пагорба, де височіє фортеця Кадіфекале. В місті можна побачити декілька римських скульптур, частково ушкоджених, які зображують Нептуна, Цереру і Діану. В археологічному музеї міста виставлено безліч предметів, виявлених при розкопках у західній Анатолії. Тут можна побачити, жіночу статую без голови, знайдену в Еритреї (VI ст. до н. е.), архаїчні скульптури (VI ст. до н. е.), предмети елліністичної культури, римські та візантійські скульптури. Відомими туристичним об’єктом є також: парк культури – місце проведення щорічних міжнародних ярмарків; базар, де представлені вироби ремісників; мечеті Хісар і Кемералті (XVI ст.), кара-вансарай Кизларагасі.

Зона Афродісії – місце грандіозних розкопок, розташована на плоскогір’ї, біля підніжжя гряди Акдаг, де протікає р. Бююк Ме-ндерс. У результаті археологічних розкопок виявлено, що ця територія, на якій виникла одна із найбільших цивілізацій Малої Азії, була заселена в століття бронзи. Місто згадується також за назвою Нінова, що свідчить про його зв’язки з Вавілоном, назва Афродісія з’явилося в елліністичну епоху. Афродісія була відкрита на початку ХХ ст. французьким археологом П. Годеном, найрезультативніші археологічні дослідження були проведені професором К. Т. Еріма в 60-роках ХХ ст. Музей Афродісії розташований біля входу на місце розкопок, оточених стінами, спорудженими римлянами в ІІІ ст. н. е. і згодом укріпленими. У музеї зберігається безліч знахідок, виявлених під час розкопок: предмети примітивної культури, барельєфи, погруддя імператорів, римська і візантійська скульптура, статуя сидячої Афродіти, кілька надгробків і скульптури з майстерень знаменитої школи ліплення. На території Акрополя видно сліди древніх поселень доісторичної епохи. Поруч знаходиться театр (І ст. н. е.), який використовуваний в наші дні для показу спектаклів, його трибуни могли вмістити до 10 000 глядачів. Храм Афродіти був побудований у І ст. до н. е., в VI ст. н. е. візантійці перетворили його в базиліку. Монументальний стадіон (I-II ст. н. е.) є межею археологічної зони з північної сторони. Він вміщав до 30 тис. глядачів і часами використовувався як арена.

Сельчук – поселення, що виникло на місці античного Ефесу, знаменитого своїм храмом Артеміди. Після завоювання сельджуками в XI ст. місто одержало назву – Сельчук. На пагорбі Айя-солук поруч з головною вулицею Сельчука знаходяться руїни візантійської фортеці. У цитаделі імператор Юстиніан у VI ст. н. е. наказав збудувати базиліку св. Іоана, цілком облицьовану зсередини мармуром. Нижче цитаделі розташована мечеть Ісибея, збудована в 1375 р., у дворі якої встановлені колони з античного Ефеса. Вхідний портал, над яким піднімається мінарет прикрашений сталактитовим декором і орнаментом у вигляді переплетених стрічок із чорного і білого мармуру. Від всесвітньо відомого храму Артеміди, одного із семи чудес світла, збереглася лише одна відновлена колона. Перший храм був споруджений у VI ст. до н. е.

Бодрумський півострів – одне з найпривабливих місць на Егейському узбережжі Туреччини. Головні туристичні об’єкти:

Тургутреїс, Ортакент, Іалікават. Тургутреїс – центр торгівлі півострова, друге за величиною місто Бодрумского півострова, знаходиться за 20 км від Бодрума; місто одержало свою назву на честь адмірала Османської імперії XVI ст. Тургута Рейса. Зараз Тургутреїс курортний центр із піщаними пляжами довжиною близько кілометра, оточеними мандариновими гаями, з ресторанами і нічними клубами. Між Бодрумом і Тургутреїсом розташоване місто-курорт Ортакент (Ортакент-Яхсі) з унікальною природою, піщаними і гальковими пляжами, сприятливими умовами для організації водних видів спорту. Іалікавак розташований за 20 км від Бодрума, традиційний центр рибальства на Бодрумсь-кому півострові. Торба – невелике село в затоці на північному сході Бодрумського півострова, відоме історичними пам’ятками та затишними гальковими і піщаними пляжами. У Торбі варто оглянути гробницю на вершині пагорба, збудовану 2500 років тому, а в околицях села (Яхсі, Дерекой, Дагберлен), в межах яких розташовані візантійські монастирі та кам’яні гробниці. У Торбі часто швартуються яхтсмени, які курсують Егейським морем, з узбережжя відходять пороми в Гюллюк і Дідім, а також організовуються екскурсії в древні міста Мілет і Прієну.

Гюндоан розташоване за 25 км від Бодрума. На території селища розташоване одне з найдавніших поселень, піднявшись ви-рубанними у скелі сходами туристи потрапляють у монастир, неподалік знаходиться османська вежа, древні вітряні млини, скельні гробниці. Багато цікавого збереглося на прилеглих островах: древня грецька церква (на Малому Заячому острові), руїни древнього монастиря і візантійської церкви з фресками ІХ ст. (Великий Заячий острів). На Бодрумському півострові розташовані також інші курорти: Кадикалесі та Гелькей.

Бодрум. Антична назва міста Гелікарнасос, тут народився давньогрецький учений Геродот. На місці сучасного Бодрума було збудовано одне із семи чудес світу – відомий Гелікарнаський мовзолей, який був частково розібраний у Середньовіччі хрестоносцями для будівництва іншої монументальної споруди – замку св. Петра, збудованого у 1406 р. на мисі Зефіріон лицарями ордену Госпітальєрів св. Іоанна Єрусалимського. З фортечних стін відкривається вигляд на Бодрумську затоку. На подвір’ї замку є ботанічний сад. У приміщеннях замку обладнано декілька невеликих музеїв. У місті щорічно проводиться фестиваль мистецтва і культури, практично кожні вихідні в затоці Бодрума проводиться вітрильна регата.

Мармарис. Перше поселення на місці сучасного Мармариса було засновано в IV ст. до н. е. і називалося Фіскос, у північній частині міста, де розташовувалося це поселення, проводяться археологічні розкопки. Мармарис відомий масовими заходами: на початку травня проводиться відомий міжнародний вітрильний фестиваль, у червні – фестиваль музики й естради. Найпопуляр-ніше серед туристів Старе місто з вузькими грецькими вуличками і гучним базаром, центр Старого міста – османська фортеця Мармара-Калесі, збудована за розпорядженням Сулеймана Чудового. З фортечних стін замку відкривається вигляд на круїзні лайнери та невеликі яхти, що виходять з його затоки. На курорті запропонують екскурсії: на грецький острів Родос; Середземним морем; до межі Егейського і Середземного морів. Гордість Мармариса – новозбудована вітрильна пристань, найбільша на Егей-ському узбережжі. В готелях Мармарису організовують відпочинок на воді: віндсерфінг, водні лижі, парасейлінг.

Регіон Мармурового моря

Ізміт – промисловий і портовий центр, столиця провінції Коджаелі. Визначні пам’ятки: палац Саатчі Ефенді Конак (XVIII ст.), в даний час в ньому знаходиться етнографічний музей, мовзолей шейха Едебали, що відіграв значну роль в утворенні Османської імперії.

Хереке – місто, відоме на весь світ килимовими виробами, які користуються постійним попитом завдяки відмінній якості виготовлення. На північ від міста, на березі Чорного моря, розташовані численні курортні центри.

Адапазарі – столиця провінції Сакар’ї, визначні пам’ятки міста: музей засновника Турецької Республіки Кемаля Ататюрка; етнографічний музей; міст Бешкопру, який збудував візантійський імператор Юстиній у 553 р. н. е., його довжина складає 429 м. Околиці м. Адапазарі відомі також своїми озерами і мальовничою природою.

Сьогют – в межах сучасного міста було розташоване перше в регіоні Малої Азії тюркське поселення. Тут знаходиться могила вождя перших турецьких переселенців Ертугрула Газі. До інших визначних пам’яток міста зараховують етнографічний музей.

Ялова. В південно-західній частині міста розміщені термальні купальні, відомі своїми цілющими властивостями. У палаці Ата-тюрка, що був збудований у 1929 р. і задумувався як літня резиденція, тепер організований будинок-музей. Поруч із містом починається курортна зона Чинарджік.

Ізнік розташований на східному березі однойменного озера. В І-ХІ ст. місто було могутньою римською фортецею, про цей період нагадують: фортечні ворота римського періоду; руїни храму св. Софії, в якому відбувся перший всесвітній собор; бірюзова мечеть Ешіль. У музеї Ізніка найбільший інтерес викликає археологічна експозиція, в XVI-XVII ст. це місто було найбільшим центром із виробництва кераміки. Сьогодні він є невеликим провінційним містечком, розміщене в межах древніх римських оборонних стін.

Бурса – перша столиця Османської імперії, завойована в 1326 р. Орханом Газі, цим містом тривалий час володіли римляни і візантійці. На даний час Бурса одне із найбільших міст Туреччини, яке стрімко розвивається. Визначні пам’ятки: Мурадія – стародавній цвинтар із розкішними мовзолеями; мечеть султана Мурада II (1462), музей, що знайомить відвідувачів із побутом багатих османських вельмож, Осман-орхан – місце, де похований засновник Османської імперії Осман Бек і його син Орхан Газі, Соборна мечеть (XIV ст.), Зелена мечеть і Зелений мовзолей усипальниця султана Мехмета I, який вважається другим засновником Османської імперії після Османа Бека. Інші визначні пам’ятки: археологічний музей, музей Ататюрка, мечеті Баязіта, Еміра Султана. Найекзотичніша розвага – відомі турецькі лазні, розташовані в районі Чекердеш.

Баликесір – головне місто одноіменної провінції, обмеженої Мармуровим і Егейським морями. Визначні пам’ятки: мечеть Йі-лди-Рим (XIV ст.) – найстаріша мечеть у місті, Саат Кулесі (вежа з годинником) побудована Мехметом Пашею в 1827 р., мов-золей Каресі Бейа (1336).

Мармуровий острів (Проконесос) – був головним місцем видобутку мармуру в регіоні від Римської до Візантійської та Османської імперій. Мармур продовжують добувати і в наші дні.

Гьонен – курорт, який відомий мінеральними водами, вважається кращим термальним курортом у Туреччині. Воду температурою понад 80ОС добувають із глибини 82 м. Туристів також може зацікавити мозаїка V ст., яка збереглася з часів Древнього Риму.

Чанаккале – місто розташоване біля вузького входу (1,2 км) в затоку Чанаккале, яка розділяє Європу і Азію та з’єднує Мармурове і Егейське моря, між материками регулярно курсують пороми. У місті є археологічний музей, де експонуються вироби з древньої кераміки. В 1451 р. султаном Мехметом ІІ було збудовано дві фортеці на протилежних берегах затоки, з метою контролю кораблів, на даний час в одній із фортець біля містечка Чі-менлик знаходиться військовий музей.

Геліболу – півострів, відомий своїм національним парком, в якому знаходиться Солоне озеро, та численними меморіалами і пам’ятниками, які присвячені турецьким солдатам, що загинули тут у 1915 р.

Троя – легендарне місто, оспіване Гомером. Головним туристичним об’єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величезного дерев’яного коня, побудованого в наші дні.

Гірськолижні курорти

Сарикамиш – великий гірськолижний центр, розташований на сході Туреччини. Розрахований як для досвідчених спортсменів, так і для початківців, сезон триває близько 120 днів на рік, товщина снігового покриву в середньому досягає 1,5 м. Схили обладнані витягами і канатно-крісельною дорогою. Функціонують пункти прокату спортивного спорядження, надаються послуги досвідчених інструкторів. Найвища точка 2700 м над р. м., зона катання: 2700-2169 м над р. м., найдовша траса 6200 м, загальна довжина трас 16,3 км.

Улудаг – є одним з найбільших центрів гірськолижного туризму в Туреччині, де створені всі необхідні умови для занять слаломом, біатлоном і проведення лижних турів. Національний парк Улудаг розташований за 150 км від Стамбула і за 36 км на південь від Бурси, лижний сезон триває 120 днів у році, найбільш сприятливий період для відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Гірськолижні траси розташовані на висотах 1750-2547 м над р. м., за звичайних погодних умов товщина снігового покриву сягає 3 м. Зона відпочинку оточена лісовим масивом. Гірськолижний центр має: 9 крісельних і 5 бугельних витягів, 1 канатний ліфт, можливе використання вертольотів замість витягів, навчання проводять професійні інструктори. На курорті є пункти прокату гірськолижного спорядження і першої медичної допомоги, а також оздоровчий центр.

Паландокен – розташований на горі Паландокен за 5 км від м. Ерзурума. На курорті обладнано декілька лижних трас, призначених як для вільного користування, так і для спортивних заходів: слалому, біатлону, лижних турів. Лижний сезон триває

150 днів у році, найсприятливіший період для відпочинку з 10 грудня по 10 травня. Гірськолижна зона прокладена на висоті 2200-3176 м над р. м., загальна довжина трас 30 км. За нормальних погодних умов товщина снігового покриву досягає 2-3 м. Гірськолижні траси обслуговують: 4 крісельних і 2 бугельних витяги, 1 канатний ліфт; працюють прокати гірськолижного спорядження, оздоровчий центр, пункти медичної допомоги, заняття проводять професійні інструктори. Можливе використання вертольотів замість витягів, для спортивних заходів надаються гіди.

Ерджієс – розміщений на сході Кападокії, за 25 км на південь від м. Кайсері, зимовий сезон триває 150 днів, найсприятливіший час для відпочинку з 20 листопада по 20 квітня. Гірськолижна зона розташована в межах 2200-3100 м над р. м., товщина снігового покриву досягає 2 м. У гірськолижному центрі діють 4 крісельних і 5 бугельних витягів, прокат гірськолижного спорядження. Створені відповідні умови для катання на роликових лижах по траві, лижних турів, функціонує оздоровчий центр. Найпопулярнішою екскурсією є поїздка на килимові фабрики.

Карталкая – курорт розташований на заході Чорноморського регіону, на південний схід від м. Болу (40 км), у горах Кероглу, лижний сезон триває 120 днів, найкращий час відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Гірськолижна зона прокладена в межах 1800-2221 м над р. м., товщина снігового покриву досягає 3 м. Гірськолижний курорт розташований в центрі соснового лісу національного парку Кероглу. Тут створені умови для проведення слалому, біатлону на довгі дистанції, а також лижних турів. Гірськолижні траси обслуговують: 3 крісельних і 7 бугельних витягів, діє прокат гірськолижного спорядження. Лижні траси і технічні споруди знаходяться під спостереженням фахівців. У кожному готелі є пункти першої медичної допомоги. Професійні інструктори допоможуть освоїти гірськолижний вид спорту.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)