Теорія журналістики – Приступенко Т. О. – Кодекс професійної стики товариства професійних журналістів
Товариство професійних журналістів (The Society Professional Journalists, SIM) – найбільш представницька і розгалужена міжнародна журналістська організація, яка була засіювана у 1909 р. Основними цілями SIM с:
– формування середовища, в якому журналістська діяльність може здійснюватися найбільш вільно і повноцінно;
– стимулювання високих професійних стандартів і дотримання етичних норм у професійній журналістській діяльності;
– розвиток свободи преси. Преамбула
Члени Товариства професійних журналістів вважають, що освіченість громадськості – цс передумова справедливості й основа демократії.
Обов’язок журналіста сприяти реалізації цих цілей шляхом пошуку істини і забезпечення об’єктивного та всебічного висвітлення подій і проблем. Журналісти, незалежно від їхньої спеціалізації і від того, який засіб масової інформації вони представляють, повинні сумлінно і чесно служити суспільству. Професійна чесність – цс наріжний камінь довіри до журналіста. Членів Товариства поєднує готовність дотримуватися етичних принципів професійного поводження. Вони приймають справжній Кодекс для того, щоб заявити про принципи і норми діяльності Товариства.
Шукайте істину і повідомляйте про неї
Журналісти повинні бути чесними, безсторонніми і сміливими під час вбирання, викладу й коментування інформації. Журналісти повинні:
– перевіряти вірогідність інформації, що надходить з будь-яких джерел і виявляти обережність, щоб уникнути ненавмисних помилок. Спеціальне перекручування фактів неприпустиме за жодних обставин;
– докладати максимум зусиль для зустрічі з особами, про яких повідомлялося в інформаційних репортажах, щоб надати їм можливість привселюдно відповісти на обвинувачений в нібито скоєному;
– вказувати, якщо можна, джерела інформації. Суспільство мас право на одержання якнайповнішої інформації про достовірність джерел;
– завжди з’ясовувати мотиви джерел інформації, перш ніж обіцяти їм анонімність. Повністю і детально обумовлювати обіцянки, які даються в обмін на інформацію, виконувати їх;
– прагнути до того, щоб заголовки, гострі повідомлення, які можуть спровокувати відповідну реакцію, а також матеріали пропагандистського характеру, фото-, відео – й аудіоматеріали, графіка, короткі заяви і цитати відповідали дійсності. Вони не повинні надмірно спрощувати події чи висвітлювати їх поза контекстом;
– ніколи не спотворювати змісту фото – і відеоматсріалів. При цьому завжди припустиме посилення образу як технічний прийом для його повнішого розкриття. Обов’язково супроводжувати змонтовані матеріали і фотоілюстрації текстовими позначками;
– уникати показу інсценівок подій, що відбулися раніше, аби не вводити в оману людей. Якщо для повноцінної розповіді необхідна подібна інсценівка, то матеріал обов’язково повинен позначатися відповідним текстовим повідомленням;
– уникати прихованих та інших таємних методів збирання інформації, за винятком випадків, коли традиційні відкриті методи не забезпечують життєво важливої для суспільства інформації. Необхідність застосування подібних методів треба окремо пояснювати в самому матеріалі;
– ніколи не займатися плагіатом;
– сміливо говорити про всі позитивні й негативні сторони людської природи, навіть коли не всім цс подобається;
– цінувати власні культурні цінності й уникати нав’язування їх іншим;
– уникати упередженого ставлення до людей через їхню расову, статеву, релігійну, етнічну і географічну належність, сексуальну орієнтацію, фізичні вади, зовнішність чи соціальний статус;
– підтримувати вільний обмін думками, навіть коли ці думки на чийсь погляд видаються неприйнятними;
– надавати трибуну тим, хто зазвичай не має можливості публічно висловитися. Не проводити межі між офіційними і неофіційними джерелами інформації;
– розмежовувати захист яких-небудь поглядів й інформаційні повідомлення;
– чітко позначати аналіз і коментарі, які не повинні спотворювати факти чи контекст;
– чітко відокремлювати інформацію від реклами й уникати гібридів, що стирають різницю між першим і другим;
– вважати своїм особливим обов’язком забезпечення гласності під час обговорення і вирішення проблем, що безпосередньо торкаються інтересів суспільства і доступу до офіційних документів.
Зводьте шкоду до мінімуму
Журналісти, що дотримуються правил професійної етики, ставляться до джерел інформації, до героїв своїх репортажів і колег як до людей, гідних поваги. Журналісти повинні:
– завжди пам’ятати про тих, кому може бути завдано шкоди внаслідок публікації;
– виявляти особливу чуйність і тактовність щодо дітей та неповнолітніх, які є джерелами інформації чи героями репортажів;
– під час збирання інформації або публікації бути чуйними до тих, кого торкнулися трагедія чи горе;
– усвідомлювати, що збирання і публікація інформації можуть заподіяти шкоди і спричинити неприємності: пошук новин не с підставою для вседозволеності;
– усвідомлювати, що прості громадяни мають більше прав на контроль інформації, що стосується їх безпосередньо, ніж посадові особи чи ті, хто прагне влади, виливу і громадської уваги. Лише крайня необхідність, продиктована суспільними інтересами, може виправдати вторгнення в чиєсь приватне життя;
– виявляти почуття міри і смаку. Не потурати нездоровому інтересу до сенсації;
– не розкривати імен неповнолітніх підозрюваних чи жертв сексуальних злочинів;
– ретельно зважувати всі “за” і “проти” перш ніж привселюдно називати імена підозрюваних у скоєнні злочину до офіційного пред’явлення їм обвинувачення;
– зберігати баланс між правом обвинувачуваних у здійсненні злочинів на справедливий суд і правом громадськості бути поінформованою.
Будьте незалежні
Журналісти повинні бути незалежними від будь-яких інтересів, за винятком права громадян бути поінформованими. Журналісти повинні:
– уникати чинника особистої зацікавленості під час виконання своїх професійних обов’язків;
– не вступати в організації і не здійснювати діяльність, якщо це може скомпрометувати професійну чесність і завдати шкоди професійній репутації;
– відмовлятися від подарунків, послуг, грошових винагород, безкоштовних поїздок, особливого ставлення, уникати роботи за сумісництвом, політичної діяльності, державних посад і роботи в органах місцевого самоврядування, якщо це може скомпрометувати їхню репутацію непідкупних журналістів;
– розкривати неминучі конфлікти, що загрожують суспільству;
– виявляти пильність і сміливість щодо притягнення до відповідальності осіб, які перебувають при владі;
– відмовляти в наданні особливих переваг окремим рекламодавцям і групам, які мають специфічні інтереси. Протидіяти тиску, який вони чинять з метою вилинути на висвітлення подій;
– бути надзвичайно обачними під час спілкування з джерелами, які пропонують інформацію за послуги чи гроші, не вступати в торги за інформацію. Вудьте підзвітні
Журналісти підзвітні своїм читачам, слухачам, глядачам і один одному. Журналісти повинні:
– роз’ясняти і коментувати інформацію, бути готовими до діалогу з громадськістю з питань журналістської стики;
– заохочувати громадськість до висловлення критичних зауважень на адресу засобів масової інформації;
– визнавати свої помилки й охоче виправляти їх;
– привселюдно викривати порушення журналістами і засобами масової інформації професійної стики;
– дотримуватись тих же високих стандартів, дотримання яких вони вимагають від інших.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)