Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л
Людина – дивовижне, складне й загадкове творіння природи. Серед безлічі живих істот вона виділяється своєю довершеністю і складністю з погляду біологічного, психічного й соціального рівнів. Давні філософи на перше місце своїх наукових інтересів ставили
1.1. Сутність педагогіки як науки про виховання людини Педагогіка – наука про виховання людини. Вона виникла з появою людини. Перші джерела з педагогіки з’являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було
1.1. Сутність педагогіки як науки про виховання людини Педагогіка – наука про виховання людини. Вона виникла з появою людини. Перші джерела з педагогіки з’являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було
Життя (в широкому розумінні) – надзвичайно складний і багатогранний феномен у його біологічному і соціальному вимірах. Із філософського погляду життя – це активне начало, суттєва ознака біологічних і суспільних форм руху матерії – процес
Пригадується ще один приклад Вчителька української мови й літератури, маючи 25-річний стаж педагогічної роботи, вела у 7-му класі урок української мови. На урок прийшла з сумкою, в якій були учнівські зошити й особисті речі.
Пригадується ще один приклад Вчителька української мови й літератури, маючи 25-річний стаж педагогічної роботи, вела у 7-му класі урок української мови. На урок прийшла з сумкою, в якій були учнівські зошити й особисті речі.
Виховання – категорія така ж давня, як і сама людина. З давніх часів людина вбачала сенс життя у продовженні свого роду. Люди ще не мали писемності, не було професійних учителів, не існувало таких соціальних
Мудрість народу в царині виховання поступово сформувалася в поняття “народна педагогіка”. У чому ж її сутність? “Народною називають ту педагогіку, яку створив народ, – писав український педагог-дослідник М. Г. Стельмахович. Це галузь емпіричних педагогічних
Наведемо фрагментарні приклади з джерел народної педагогіки, які свідчать про невичерпне багатство народної мудрості в царині виховання людей. Звернімося передусім до прислів’їв і приказок, які є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Впродовж
Важливе місце в пам’ятках народної педагогіки більшості народів світу займають казки. За своїми жанровими особливостями вони, по суті, виступають першими навчителями життя в сім’ї. Відомо, що К. Д. Ушинський бачив у народних казках першу
Чільне місце в українській народній творчості займають балади, зокрема балади сімейно-побутової тематики. У баладах головна увага зосереджена на особистій долі персонажів і тільки крізь неї проглядаються ширші питання: соціальні, життєво-філософські, традиційно-звичаєві та інші, що
Чільне місце в українській народній творчості займають балади, зокрема балади сімейно-побутової тематики. У баладах головна увага зосереджена на особистій долі персонажів і тільки крізь неї проглядаються ширші питання: соціальні, життєво-філософські, традиційно-звичаєві та інші, що
У цьому поетичному жанрі особливо яскраво закарбувалася мудрість народу, філософія його життя. За своїм походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонародним. Мета пісні – не стільки виразити особистість її творця, автора, скільки залучити слухача
Помітне місце в українському епосі посідають думи. В них оспівується героїзм народу, який боронить свою Вітчизну від ворогів. Вони славлять патріотизм, героїзм і звитягу борців за свободу. Такий поетичний матеріал відображає конкретні історичні події,
Особливе місце серед джерел народної мудрості займають легенди. Легенда (лат. legenda – те, що має бути прочитане) – це жанр фольклору, в основі якого лежить фантастичний сюжет, який сприймається оповідачем і слухачем як достовірний.
Особливе місце серед джерел народної мудрості займають легенди. Легенда (лат. legenda – те, що має бути прочитане) – це жанр фольклору, в основі якого лежить фантастичний сюжет, який сприймається оповідачем і слухачем як достовірний.
Релігія (лат. religio – благочестя, святиня, побожність) – це своєрідний духовний феномен, що виражає віру людини у надприродне начало, яке є джерелом буття всього сущого, є засобом спілкування з ним, проникнення в його світ.
У наш час звідусіль лунають скарги на те, що більша частина нашого юнацтва погано вихована. Самі батьки часто ремствують на невихованість своїх дітей… Але для успішного лікування будь-якої хвороби передовсім треба з’ясувати, де ця
Серед доброчесностей, які насаджувати в серця слід з особливою наполегливістю, важливе й корінне значення має правдивість, або почуття любові до істини і огида до неправди. Після Послушності цій доброчесності треба надати друге місце. Якщо
Почуття сорому, так само як і почуття істини, властиве кожній дитині. Завдання батьків і вихователів… не дати йому погаснути, але виховати його, розвинути, зміцнити. При цьому, християнські батьки, дотримуйтесь таких правил: І. Оберігайте ваших
2.1. Сутність людини як об’єкта й суб’єкта виховного процесу Людина була і залишається неповторним геніальним творінням природи. Земля прикрашена дивним світом флори і фауни. А на вершині цього творіння – Людина. Нас не може
2.1. Сутність людини як об’єкта й суб’єкта виховного процесу Людина була і залишається неповторним геніальним творінням природи. Земля прикрашена дивним світом флори і фауни. А на вершині цього творіння – Людина. Нас не може
У результаті наукових пошуків сформувалися окремі концепції щодо механізмів дії явища спадковості. Розглянемо лише деякі з них. По-перше, в чому сутність поняття “спадковість”? Спадковість – це здатність біологічних організмів передавати своєму потомству певні задатки.
Таблиця 2.1. Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку Особливості анатомо-фізіологічного та психічного розвитку Урахування у навчально-виховній роботі Молодший шкільний вік Особливості анатомо-фізіологічного розвитку Прискорений ріст (щорічно на 5
Темперамент (лат. temperamentum – узгодженість, устрій) – це індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Темперамент, за висловом
Це запальна, нестримна людина. Рухлива, ініціативна, але, на відміну від впевненого у собі сангвініка, надто самовпевнена. Тому її ідеї – нерідко цікаві – непродумані до кінця. Холерик нетерпеливий, і якщо захопиться, його важко зупинити.
Це запальна, нестримна людина. Рухлива, ініціативна, але, на відміну від впевненого у собі сангвініка, надто самовпевнена. Тому її ідеї – нерідко цікаві – непродумані до кінця. Холерик нетерпеливий, і якщо захопиться, його важко зупинити.
Це запальна, нестримна людина. Рухлива, ініціативна, але, на відміну від впевненого у собі сангвініка, надто самовпевнена. Тому її ідеї – нерідко цікаві – непродумані до кінця. Холерик нетерпеливий, і якщо захопиться, його важко зупинити.
Це слабкий тип. Для нього характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору. Схильний до боязні з приводу і без приводу, важко вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, уразливий. Найменша неприємність здатна вивести його з
Це слабкий тип. Для нього характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору. Схильний до боязні з приводу і без приводу, важко вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, уразливий. Найменша неприємність здатна вивести його з
Це слабкий тип. Для нього характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору. Схильний до боязні з приводу і без приводу, важко вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, уразливий. Найменша неприємність здатна вивести його з
1. Частіше за інших схильні до впертості як засобу самоутвердження, якщо в їх розпорядженні немає інших засобів поліпшення свого стану в колективі однолітків і в сім’ї; до того ж для них характерна стійка впертість,
1. Частіше за інших схильні до впертості як засобу самоутвердження, якщо в їх розпорядженні немає інших засобів поліпшення свого стану в колективі однолітків і в сім’ї; до того ж для них характерна стійка впертість,
1. Частіше за інших схильні до впертості як засобу самоутвердження, якщо в їх розпорядженні немає інших засобів поліпшення свого стану в колективі однолітків і в сім’ї; до того ж для них характерна стійка впертість,
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер. 2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі, 3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому. 4. Порівняно швидко стомлюються. Б.
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер. 2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі, 3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому. 4. Порівняно швидко стомлюються. Б.
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер. 2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі, 3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому. 4. Порівняно швидко стомлюються. Б.
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер. 2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі, 3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому. 4. Порівняно швидко стомлюються. Б.
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер. 2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі, 3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому. 4. Порівняно швидко стомлюються. Б.
Стрімка динаміка трансформації суспільства ставить перед системою освіти нові нетрадиційні завдання. Це зумовлено тим, що освіта покликана не тільки обслуговувати сьогоднішні соціально-економічні запити людини і держави, але й випереджати трансформаційні процеси, формувати їх сутність
Зміст виховання впродовж усієї історії людства зумовлювався потребами суспільно-економічного розвитку тієї чи іншої соціальної спільноти. Становлення людської особистості детерміноване законами розвитку її організму, характером суспільних відносин і формами суспільної свідомості. Від природи людина виступає
У широкому розумінні сенс життя людини – продовження свого роду. Кожна людина має цей обов’язок перед природою і суспільством. Упродовж усієї історії людства накопичено величезний досвід виховання молодих поколінь. Процес виховання це не стихійне
У широкому розумінні сенс життя людини – продовження свого роду. Кожна людина має цей обов’язок перед природою і суспільством. Упродовж усієї історії людства накопичено величезний досвід виховання молодих поколінь. Процес виховання це не стихійне
Упродовж історії свого розвитку людство планети сформувало низку морально-духовних цінностей, які є основою життєдіяльності homo sapiens незалежно від раси, національності, релігійних вірувань, місця проживання. Не випадково в релігійних книгах (Біблії, Корані та ін.) вони
Людина – геніальне творіння природи, її вінець. Тому головна професія всіх, хто належить до виду homo sapiens – бути вихователем у широкому розумінні цього слова. Немає більш важливого завдання, ніж народити і виховати дитину.
Нині важко стверджувати або заперечувати постулат Ф. Енгельса, що праця була визначальним чинником у перетворенні мавпи в людину. Але історія розвитку людства, поза всяким сумнівом, визначила, що праця є джерелом і важливою передумовою фізичного
Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку як самої особистості, так і суспільства загалом. Лише в колективних взаєминах створюються сприятливі умови для соціально-психічного розвитку. Відокремлення індивіда від інших людей, від соціального середовища
Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку як самої особистості, так і суспільства загалом. Лише в колективних взаєминах створюються сприятливі умови для соціально-психічного розвитку. Відокремлення індивіда від інших людей, від соціального середовища
Мотив (лат. moveo – спонукати, рухати) – це спонукальна причина дій і вчинків людини; предметний зміст потреби, для задоволення якої суб’єкт здійснює активну, цілеспрямовану діяльність. Відомий психолог С. Л. Рубінштейн, аналізуючи різні аспекти діяльності
Мотив (лат. moveo – спонукати, рухати) – це спонукальна причина дій і вчинків людини; предметний зміст потреби, для задоволення якої суб’єкт здійснює активну, цілеспрямовану діяльність. Відомий психолог С. Л. Рубінштейн, аналізуючи різні аспекти діяльності