Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Легенди
Особливе місце серед джерел народної мудрості займають легенди. Легенда (лат. legenda – те, що має бути прочитане) – це жанр фольклору, в основі якого лежить фантастичний сюжет, який сприймається оповідачем і слухачем як достовірний.
У системі виховної роботи легенди мають великий психологічний вплив на особистість людини, особливо на підлітків і юнацтво. У легендах народ закарбовував значимі морально-духовні вчинки людей: мужність, вияв героїзму, гідності, благородства, пожертви в ім’я щастя інших людей та ін. Зміст переважної більшості легенд сприяє формуванню у вихованців глибоких почуттів, які є передумовою формування переконань.
В. О. Сухомлинський радив педагогам широко використовувати надбання народної педагогіки, зокрема легенди. “У день повноліття дівчат, коли їм виповнюється шістнадцять років і кожна з них може стати матір’ю, – ділиться своїм досвідом Василь Олександрович, – я розповідаю їм українську легенду “Хто найкращий майстер на Землі”.
Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата Й жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.
У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У стариків і старух, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив’язані дивні птахи.
Але переможцем стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоч все це вміла чудово робити. Вона привела п’ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів – і заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на Землі.
“Хто творить розумну і добру людину, – найкращий майстер,” – таке було рішення стариків”1.
Легенда своїм змістом спрямована на піднесення й утвердження культу Матері й Батька, культу родини.
Письменники використовували народні легенди, щоб через них підсилити психологічний вплив на читача.
Народна символіка
Благородну виховну місію в організації виховання людини несе народна символіка. “У народній педагогіці, – зазначає український дослідник М. Г. Стельмахович, – символіка супроводить всі періоди розвитку людини, – починаючи з моменту її народження. Кожний народний символ переважно позначає щось добре, світле, оптимістичне”.
Related posts:
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Народна символіка Особливе місце серед джерел народної мудрості займають легенди. Легенда (лат. legenda – те, що має бути прочитане) – це жанр фольклору, в основі якого лежить фантастичний сюжет, який сприймається оповідачем і слухачем як достовірний. У системі виховної роботи легенди мають великий психологічний вплив на особистість людини, особливо на підлітків і юнацтво. У легендах народ закарбовував […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Народна пісня У цьому поетичному жанрі особливо яскраво закарбувалася мудрість народу, філософія його життя. За своїм походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонародним. Мета пісні – не стільки виразити особистість її творця, автора, скільки залучити слухача до співпереживання. Це зумовлено тим, як слушно зауважував І. Я. Франко, що “народний поет творить свою пісню з того матеріалу вражень […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Виховання особистості в колективі Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку як самої особистості, так і суспільства загалом. Лише в колективних взаєминах створюються сприятливі умови для соціально-психічного розвитку. Відокремлення індивіда від інших людей, від соціального середовища – це створення соціально-психологічного вакууму, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти. У такому вакуумі особистість не має […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 1.1. Сутність педагогіки як науки про виховання людини 1.1. Сутність педагогіки як науки про виховання людини Педагогіка – наука про виховання людини. Вона виникла з появою людини. Перші джерела з педагогіки з’являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було супроводжувати дитину свого володаря до школи, доглядати за нею, прислуговувати й навчати. З часом поняття “педагогіка” утвердилося як наука про навчання, […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Розділ 1 ПЕДАГОГІКА – НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ 1.1. Сутність педагогіки як науки про виховання людини Педагогіка – наука про виховання людини. Вона виникла з появою людини. Перші джерела з педагогіки з’являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було супроводжувати дитину свого володаря до школи, доглядати за нею, прислуговувати й навчати. З часом поняття “педагогіка” утвердилося як наука про навчання, […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Метод привчання Чільне місце у процесі формування вмінь, навичок та оволодіння досвідом поведінки посідає метод привчання. Привчання – це метод виховання, що передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами обов’язковості, примусу з метою формування конкретних звичок у поведінці. При цьому важливо робити все поступово, поетапно. К. Д. Ушинський зауважував, що метод привчання вимагає […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ 2.1. Сутність людини як об’єкта й суб’єкта виховного процесу Людина була і залишається неповторним геніальним творінням природи. Земля прикрашена дивним світом флори і фауни. А на вершині цього творіння – Людина. Нас не може не дивувати і не зачаровувати природна досконалість і психологічна загадковість цієї істоти, ім’я якої – Людина. З давніх-давен і до нинішніх […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 2.5. Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості Мотив (лат. moveo – спонукати, рухати) – це спонукальна причина дій і вчинків людини; предметний зміст потреби, для задоволення якої суб’єкт здійснює активну, цілеспрямовану діяльність. Відомий психолог С. Л. Рубінштейн, аналізуючи різні аспекти діяльності людини, великого значення надавав її мотивам. “Будь-яка діяльність, спрямована на конкретну мету, виходить з тих чи інших спонукань. Більш чи менш […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 3.2. Методи виховання У справі виховання людини важливо концентрувати увагу не лише на питаннях досягнення мети, розв’язання завдань виховання, його змісту, принципів, тобто, що робити, а й на тому (і це особливо важливо!) як це робити. К. Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що методи виховання – це інструменти конкретної діяльності педагога. У педагогічній літературі подаються різні підходи до з’ясування […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання Упродовж історії свого розвитку людство планети сформувало низку морально-духовних цінностей, які є основою життєдіяльності homo sapiens незалежно від раси, національності, релігійних вірувань, місця проживання. Не випадково в релігійних книгах (Біблії, Корані та ін.) вони зафіксовані як постулати, правила життєдіяльності кожної людини. Зрозуміло, що з часом зміст загальнолюдських цінностей змінюється. У сучасних умовах члени суспільства мають […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 2.6. Структура процесу виховання Мотив (лат. moveo – спонукати, рухати) – це спонукальна причина дій і вчинків людини; предметний зміст потреби, для задоволення якої суб’єкт здійснює активну, цілеспрямовану діяльність. Відомий психолог С. Л. Рубінштейн, аналізуючи різні аспекти діяльності людини, великого значення надавав її мотивам. “Будь-яка діяльність, спрямована на конкретну мету, виходить з тих чи інших спонукань. Більш чи менш […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Балади Чільне місце в українській народній творчості займають балади, зокрема балади сімейно-побутової тематики. У баладах головна увага зосереджена на особистій долі персонажів і тільки крізь неї проглядаються ширші питання: соціальні, життєво-філософські, традиційно-звичаєві та інші, що перебувають у причинно-наслідкових зв’язках між собою. Переважно завдяки цим зв’язкам баладні малюнки набувають усе загального звучання. Балади стверджують духовну велич народу […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Принцип єдності виховання та життєдіяльності Принцип індивідуальності та диференціальності передбачає: врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку особистості; моделювання на основі індивідуальних програм розвитку; стимулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, орієнтаційно-оцінної діяльності вихованців. Особистість вихованця – багатогранний, складний світ фізичних, психічних та соціальних якостей. Треба грунтовно вивчати ці якості і відповідно до них визначати засоби і методи […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Виховання почуття соромливості Почуття сорому, так само як і почуття істини, властиве кожній дитині. Завдання батьків і вихователів… не дати йому погаснути, але виховати його, розвинути, зміцнити. При цьому, християнські батьки, дотримуйтесь таких правил: І. Оберігайте ваших малюків від всього, що руйнує святе почуття соромливості. Як часто й тяжко грішать щодо цього багато батьків через нерозуміння чи через […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – З “Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького” про причини поганого виховання у наш час У наш час звідусіль лунають скарги на те, що більша частина нашого юнацтва погано вихована. Самі батьки часто ремствують на невихованість своїх дітей… Але для успішного лікування будь-якої хвороби передовсім треба з’ясувати, де ця хвороба зосереджується, де причина цього поганого виховання, хто в цьому винен. А й насправді, хто винен у поганому вихованні нашого сучасного […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 1.3. Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання Виховання – категорія така ж давня, як і сама людина. З давніх часів людина вбачала сенс життя у продовженні свого роду. Люди ще не мали писемності, не було професійних учителів, не існувало таких соціальних інституцій, як школи, але батьки передусім турбувалися про виховання своїх дітей. І нині народності, племена, які живуть відокремлено, у малодоступних місцях, […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ 3.1. Принципи національного виховання Принципи виховання (лат. principium – начало, основа) – це вихідні положення, основа, начало, які становлять фундамент змісту, форм, методів і прийомів виховного процесу. Процес національного виховання грунтується на таких принципах: народності, демократичності, природовідповідності, гуманності, неперервності, індивідуальності, диференціальності, єдності виховання й життєдіяльності, етнічності, систематичності та послідовності, культуровідповідності, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Ключова роль сім’ї у вихованні дітей У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: щоб здобути освіту, мати свою оселю, одружитися, здобути бажану професію та ін. Це так. Але це не відповідь на основне запитання. Сенс життя людини – у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 3.1. Принципи національного виховання 3.1. Принципи національного виховання Принципи виховання (лат. principium – начало, основа) – це вихідні положення, основа, начало, які становлять фундамент змісту, форм, методів і прийомів виховного процесу. Процес національного виховання грунтується на таких принципах: народності, демократичності, природовідповідності, гуманності, неперервності, індивідуальності, диференціальності, єдності виховання й життєдіяльності, етнічності, систематичності та послідовності, культуровідповідності, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – 2.3. Концепції виховання Зміст виховання впродовж усієї історії людства зумовлювався потребами суспільно-економічного розвитку тієї чи іншої соціальної спільноти. Становлення людської особистості детерміноване законами розвитку її організму, характером суспільних відносин і формами суспільної свідомості. Від природи людина виступає як активна діяльна істота, а отже, творить саму себе як людську особистість. Виховання функціонує одночасно як суспільно-історична необхідність і як феномен […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Звичаї українського народу Чільне місце в українській народній творчості займають балади, зокрема балади сімейно-побутової тематики. У баладах головна увага зосереджена на особистій долі персонажів і тільки крізь неї проглядаються ширші питання: соціальні, життєво-філософські, традиційно-звичаєві та інші, що перебувають у причинно-наслідкових зв’язках між собою. Переважно завдяки цим зв’язкам баладні малюнки набувають усе загального звучання. Балади стверджують духовну велич народу […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Особлива місія праці в соціалізації особистості Нині важко стверджувати або заперечувати постулат Ф. Енгельса, що праця була визначальним чинником у перетворенні мавпи в людину. Але історія розвитку людства, поза всяким сумнівом, визначила, що праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Незаперечною була й залишається істина, що людська праця – визначальний фактор формування в особистості кращих якостей. Це […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Метод покарань Специфічним методом виховання є покарання. Покарання – це метод виховання, що передбачає вплив педагога на особистість вихованця з метою осуду чи гальмування його негативних дій і вчинків. Ставлення до цього методу в педагогічній теорії та практиці неоднозначне. Авторитарна педагогіка особливо була схильна до широкого застосування покарань у навчально-виховній роботі з дітьми та й взагалі у […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Етнопедагогіка. Народна педагогіка Мудрість народу в царині виховання поступово сформувалася в поняття “народна педагогіка”. У чому ж її сутність? “Народною називають ту педагогіку, яку створив народ, – писав український педагог-дослідник М. Г. Стельмахович. Це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду народу, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання у сукупності народних засобів, умінь […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Виховання справедливості Серед доброчесностей, які насаджувати в серця слід з особливою наполегливістю, важливе й корінне значення має правдивість, або почуття любові до істини і огида до неправди. Після Послушності цій доброчесності треба надати друге місце. Якщо неправда – корінь усякого пороку, то правда – початок іменування всіх доброчесностей, а відтак на виховання правдивості в дітях повинна бути […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Вербальне спілкування Залежно від змісту і спрямованості дій партнерів виділяють такі рівні спілкування (рис. 3.11). 1. Конвенційний рівень (лат. convencionalis – відповідно до договору): здійснюється відповідно до прийнятих правил, обмежений певними умовами, які визначені заздалегідь. Вимагає високої культури спілкування, ретельного дотримання певних правил. 2. Примітивний рівень: для того, хто виявляє ініціативу спілкування, співбесідник є всього-на-всього предметом потрібним […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Види спілкування Залежно від змісту і спрямованості дій партнерів виділяють такі рівні спілкування (рис. 3.11). 1. Конвенційний рівень (лат. convencionalis – відповідно до договору): здійснюється відповідно до прийнятих правил, обмежений певними умовами, які визначені заздалегідь. Вимагає високої культури спілкування, ретельного дотримання певних правил. 2. Примітивний рівень: для того, хто виявляє ініціативу спілкування, співбесідник є всього-на-всього предметом потрібним […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Рівні спілкування Залежно від змісту і спрямованості дій партнерів виділяють такі рівні спілкування (рис. 3.11). 1. Конвенційний рівень (лат. convencionalis – відповідно до договору): здійснюється відповідно до прийнятих правил, обмежений певними умовами, які визначені заздалегідь. Вимагає високої культури спілкування, ретельного дотримання певних правил. 2. Примітивний рівень: для того, хто виявляє ініціативу спілкування, співбесідник є всього-на-всього предметом потрібним […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Групи непрямих вимог Є три групи непрямих вимог: позитивні (прохання, довіра, схвалення); нейтральні (порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні); негативні (осуд, недовіра, погроза) (рис. 3.2). Розглянемо сутність названих видів непрямих вимог. Вимога-прохання у добре організованому колективі е досить дієвим засобом впливу на особистість і грунтується на довірі між вихователями і вихованцями. Вона є внутрішнім стимулом вихованця […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Думи Помітне місце в українському епосі посідають думи. В них оспівується героїзм народу, який боронить свою Вітчизну від ворогів. Вони славлять патріотизм, героїзм і звитягу борців за свободу. Такий поетичний матеріал відображає конкретні історичні події, що мали місце в Україні, прославляє героїзм конкретних історичних персонажів – Івана Богу на, Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького та багатьох інших. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Совість Совість – це категорія стики, що характеризує здатність людини здійснювати контроль за власною поведінкою, давати об’єктивну оцінку своїм діям. Досить цікава етимологія слова “совість”: у давньоруській мові воно походить від совъдть, в якому корінь въд (ведать); пізніше дт трансформувалося в ст і перейшло у совъсть; совъдать – відати, знати про себе. С. У. Гончаренко визначає […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Генетична культура. Спадковість У результаті наукових пошуків сформувалися окремі концепції щодо механізмів дії явища спадковості. Розглянемо лише деякі з них. По-перше, в чому сутність поняття “спадковість”? Спадковість – це здатність біологічних організмів передавати своєму потомству певні задатки. Задатки – генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які є індивідуально-природною передумовою процесу розвитку і формування особистості. Носіями задатків є гени. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Темперамент Темперамент (лат. temperamentum – узгодженість, устрій) – це індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Темперамент, за висловом російського психолога С. Л. Рубінштейна, – це динамічна характеристика психічної діяльності індивіда. Для темпераменту суттєвим є вразливість людини та її імпульсивність, […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Принцип неперервності Принцип гуманності передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку молоді; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на самореалізацію фізичного, психічного та соціального потенціалу, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних чинників навколишнього природного і соціального середовища; виховання […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Принцип гуманності Принцип гуманності передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку молоді; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на самореалізацію фізичного, психічного та соціального потенціалу, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних чинників навколишнього природного і соціального середовища; виховання […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Мануальне спілкування 2. Мануальне спілкування (лат. manualis – ручний). Засобом спілкування є рухи руками (жести). Цей вид слугує доповненням до вербального спілкування. Він широко використовується людьми, які мають вади слуху. Та більшість людей, які повноцінно користуються словом, доповнює його жестами. Наприклад, у спортивних іграх (футбол, волейбол, баскетбол та ін.) судді в переважній більшості вдаються до мануального спілкування. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Матеріальне спілкування 2. Мануальне спілкування (лат. manualis – ручний). Засобом спілкування є рухи руками (жести). Цей вид слугує доповненням до вербального спілкування. Він широко використовується людьми, які мають вади слуху. Та більшість людей, які повноцінно користуються словом, доповнює його жестами. Наприклад, у спортивних іграх (футбол, волейбол, баскетбол та ін.) судді в переважній більшості вдаються до мануального спілкування. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Технічне спілкування 2. Мануальне спілкування (лат. manualis – ручний). Засобом спілкування є рухи руками (жести). Цей вид слугує доповненням до вербального спілкування. Він широко використовується людьми, які мають вади слуху. Та більшість людей, які повноцінно користуються словом, доповнює його жестами. Наприклад, у спортивних іграх (футбол, волейбол, баскетбол та ін.) судді в переважній більшості вдаються до мануального спілкування. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Біоенергетичне спілкування 2. Мануальне спілкування (лат. manualis – ручний). Засобом спілкування є рухи руками (жести). Цей вид слугує доповненням до вербального спілкування. Він широко використовується людьми, які мають вади слуху. Та більшість людей, які повноцінно користуються словом, доповнює його жестами. Наприклад, у спортивних іграх (футбол, волейбол, баскетбол та ін.) судді в переважній більшості вдаються до мануального спілкування. […]...
- Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Навчання як провідний чинник інтелектуального розвитку особистості Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку як самої особистості, так і суспільства загалом. Лише в колективних взаєминах створюються сприятливі умови для соціально-психічного розвитку. Відокремлення індивіда від інших людей, від соціального середовища – це створення соціально-психологічного вакууму, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти. У такому вакуумі особистість не має […]...