Теорія і методика виховання – Омеляненко В. Л. – Дитина-флегматик
1. Досить часто використовують упертість як засіб самоутвердження, їхня впертість відрізняється стійкістю, має пасивно-оборонний характер.
2. Рідко виступають у ролі знарядь чужої волі,
3. Вони самолюбиві, наполегливі в цьому.
4. Порівняно швидко стомлюються.
Б. Часто схильні до виявів негативізму.
6. У стані перевтоми схильні до вияву афективних спалахів.
7. Відповідальне ставлення до виконання доручень формується в меланхоліків без особливих утруднень.
8. Досить вразливі.
9. Надмірно вразливі до схвалення й осуду.
10. Схильні до усамітнення.
11. Виявляють значну наполегливість у домаганні свого.
12. Схильні до внутрішнього психологічного конфлікту із самим собою.
13. Уникають участі в конфліктах. Якщо й змушені брати участь у конфліктах, то ця участь має пасивно-оборонний характер.
14. Самооцінка досить стійка.
15. Схильні маскувати свої недоліки.
16. Вони, зазвичай, вірні в дружбі.
17. Найчастіше приховують свої бажання, виявляють зверхність у дружбі.
18. Можливий “смисловий бар’єр”.
19. Більшість меланхоліків керується настановами щодо поведінки.
20. У ролі “класного блазня” меланхолік не виступає.
Чи можна якимось чином впливати на вияви в людей особливостей темпераменту? Однозначної відповіді немає. Впливати навряд чи доцільно. Але враховувати необхідно. У цьому плані можна скористатися такими порадами:
– намагатися певним чином впливати на “окультурення” темпераменту;
– враховувати позитивні та негативні вияви темпераменту людини;
– віднаходити способи послаблення негативних виявів темпераменту;
– ні в якому разі не пригнічувати вияви темпераменту, а тактовно керувати ними;
– у процесі педагогічного спілкування не намагатися перетворити холерика на флегматика, а флегматика на сангвініка. Такс насилля не дасть позитивних наслідків;
– не можна експлуатувати темперамент особистості. Не варто також прикрашати його на догоду етичним нормам;
– антипедагогічно виставляти перед людьми негативні вияви темпераменту конкретної особи;
– не треба вдаватися до осуду тієї чи іншої особистості, якщо вона з огляду на темперамент виявляє себе не так, як хочеться педагогу-вихователю;
– роблять помилку ті педагоги і керівники колективів, які хочуть приборкати непідвладний темперамент дитини;
– необхідно систематично заохочувати позитивні вияви певного темпераменту особистості, не забувати народної мудрості: “Боги і діти живуть там, де їх хвалять”.
Педагоги-вихователі, батьки мають цілеспрямовано впливати на виховання дітей у залежності від особливостей їхнього темпераменту.
Дитина-холерик
– гальмуйте її біг і кружляння в житті, розставивши скрізь доцільні перепони і зупинки;
– спрямовуйте надмірну енергію на корисні справи;
– постійно навчайте дитину завчасно обдумувати свої рішення, вчинки, правильно оцінювати свої сили;
– виховуйте стриманість, наполегливість, уміння гальмувати свої дії;
– рішуче і завчасно “гасіть” будь-які вияви агресивності;
– добирайте такі ігри, участь в яких сприяла б зміцненню процесів гальмування і не викликала надмірних збуджень; ігри, в яких успіх залежить від уваги;
– не забувайте, що безпосередність холерика часто перетворюється в нетактовність і зачіпає самолюбство дітей;
– холерика наполегливо вчіть ввічливості;
– дитину-холерика не вмовляйте. Зазвичай вона краще реагує на вимогливість батьків.
Дитина-сангвінік
– формуйте наполегливість, завзятість, прагнення доводити розпочату справу до завершення;
– якомога частіше заохочуйте за позитивні вчинки;
– пам’ятайте, що товариськість, схильність до активного спілкування, оптимізм сангвініка може заподіяти дитині шкоду у вигляді легковірності, непостійності, поверховості.
Дитина-флегматик
– намагайтеся виховати в неї допитливість, зробити її ініціативною;
– вчіть переключати увагу під час виконання певних дій з метою раціонального розподілення часу при виконанні завдань;
– не переймайтеся повільністю дій; краще вдаватися до ігрової діяльності;
– навчайте більш розкуто висловлювати свої емоції та почуття: як радіти, сумувати, жаліти кого-небудь, виявляти турботу, щирість;
– формуйте вміння спілкуватися, розвивати комунікабельність;
– грайтеся з дитиною в ігри, які потребують швидкості руху, точності, спритності, і заохочуйте, коли вона грає активно, дотримується правил;
– усіляко спонукайте до вияву кмітливості та творчої уяви;
– стежте, щоб дитина менше виявляла інертність, в’ялість, постійно залучайте до різних видів діяльності, щоб попередити появу лінощів.
Дитина-меланхолік
– не вимагайте від дитини-меланхоліка того, чого вона не може виконати. Накази гальмують її діяльність;
– намагайтеся підтримувати дитину, хвалити, виявляти пестливість і м’якість;
– орієнтуйте дитину на посильні завдання і допомагайте їх виконати;
– навчайте, як переборювати сором’язливість і невпевненість;
– усіляко підтримуйте самостійність у діях;
– виховуйте ініціативність, товариськість, довірливість і сміливість;
– допомагайте долати страх;
– ні в якому разі не залякуйте дитину;
– намагайтеся викликати у дитини якнайбільше позитивних емоцій;
– зважайте на те, що вразливість, висока чутливість дитини – криве дзеркало всіх виховних впливів.