Теорія фінансів – Федосов В. М. – Система прогресивного оподаткування Арнольда Джакоба Коен Стюарта

У фінансові дослідження проникають маржиналістські поняття. Варто підкреслити, що під впливом маржиналізму розвиваються теорії корпоративних фінансів. Аналіз фінансових відносин на мікрорівні потребував нових підходів. У фінансові дослідження вводяться маржиналістські поняття: гранична ефективність інвестицій, гранична ефективність капіталу, гранична вартість збитків, гранична ставка податку та ін. Отже, формується новий аналітичний апарат, як було зазначено вище, для максимізації фінансових показників. У корпоративному аналізі капітальних вкладень широко застосовується поняття гранична ефективність інвестицій, тобто приріст інвестицій на граничну одиницю (у дол., євро, …), який визначає межу вкладень.

На підставі цього теоретичного постулату в аналіз був введений новий метод дослідження фінансових процесів – формалізація, тобто використання математичних формул, економіко-математичних методів на основі яких відбувається оцінка економічних явищ. Так, наприклад, при аналізі інвестицій в реальні або фінансові активи використовуються такі методи оцінки, як чиста приведена вартість NPV (Net Present Value), внутрішній коефіцієнт прибутковості IRR (Internal Rate of Return) та інші. Звернемо увагу, що обидва показника визначаються з використанням прийомів теорії дисконтованих (приведених) грошових потоків, яка є вихідною і базовою позицією у фінансовому менеджменті. Її суть в тому, що передбачувані майбутні доходи приведені до сьогоднішніх шляхом використання коефіцієнта дискотування. Приведення основане на тому, що майбутні гроші містять більше ризику, тобто непевності в одержанні очікуваного доходу, ніж сьогоднішні. Оцінка інвестиційного проекту проводиться по формулі чистої приведеної вартості. Проект вважається прийнятим, якщо чиста приведена вартість дорівнює 0 або вище 0, тобто сума дисконтованих грошових потоків вища ніж податкові інвестиції. Оцінка інвестиційного проекту також проводиться по формулі IRR – внутрішнього коефіцієнта прибутковості. Показник IRR – внутрішній коефіцієнт прибутковості являє собою таку дисконтну ставку, за якої сьогоднішня (приведена) вартість грошових потоків за проектом дорівнює сьогоднішній вартості витрат на цей проект.

Показник гранична ефективність капіталу – річна дохідність вкладення останньої граничної одиниці інвестування – визначається як ставка дисконту, за якої дисконтований очікуваний чистий прибуток від інвестування в капітальні активи дорівнює ціні пропозиції за умови, що ціна залишається стабільною. Загострення екологічної обстановки викликало потребу в нових підходах до визначення збитків, заподіяних природними катастрофами. Введений показник гранична вартість збитку від погіршення навколишнього середовища. Показник визначається як вартість збитку від додаткової одиниці заподіяної шкоди. У літературі наголошується на тому, що забруднення навколишнього середовища розглядається як зовнішній ефект, який важко оцінити у грошовій формі.

У податковій практиці використовується поняття “гранична ставка податку” (margine rate of return). За сходинкового прогресивного обкладення дохід фізичних осіб ділиться на сходинки, кожна з яких обкладається за своєю ставкою, тобто за підвищеними ставками оподатковується не весь дохід, а тільки одна сходинка. Ставку, за якою обкладається найвища сходинка доходу платника податків, тобто ставка податку на додаткову одиницю доходу, називають граничною податковою ставкою.

Методи маржиналізму використовуються також при аналізі макропо-казників. Дж. Кейнс увів у науковий обіг категорії: гранична схильність до заощадження, гранична схильність до споживання. Гранична схильність до заощадження показує зміну заощаджень у результаті отримання додаткової одиниці доходу. Гранична схильність до споживання показує зміну споживання в результаті отримання додаткової одиниці доходу. Обидва поняття можуть бути використані як показники схильності заощаджувати (або споживати) щодо обсягу національного доходу. В аналізі державних фінансів на макрорівні використовується поняття гранична схильність до оподаткування як зміни податкових доходів у результаті зміни доходу платників податків на одну додаткову одиницю. Під впливом маржиналізму вивчається проблема товарів і послуг, які не можуть бути вироблені і, відповідно, профінансовані приватними підприємцями. Важливою проблемою стають специфічні послуги і товари, що надаються фізичним і юридичним особам державою. Розглядаються товари, що мають суспільний характер, особливості їх розвитку й оцінювання споживачами, тобто розвивається теорія суспільного товару.

Система прогресивного оподаткування Арнольда Джакоба Коен Стюарта

Голландський економіст-математик А. Дж. Коен Стюарт у 1896 р. запропонував свою систему прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб. Виходячи з маржиналістської концепції про те, що гранична корисність доходу знижується у міру його зростання, створюються ідеальні умови для побудови прогресивної школи оподаткування. Про необхідність або про можливість введення прогресії при оподаткуванні доходів

Писали багато економістів, починаючи від А. Сміта до К. Маркса (18181883), і європейської соціал-демократії. Що стосується А. Дж. Коен Стюарта, то він не тільки підтримав ідею, а й створив сучасну систему з урахуванням персональних пільг. Він запропонував математичну формулу для розрахунку процентної ставки за доходом:

Теорія фінансів   Федосов В. М.   Система прогресивного оподаткування Арнольда Джакоба Коен Стюарта

– тим вища ставкар, тобто ставка податку. Наведена вище формула показує з усією вірогідністю, що Р не може дорівнювати 100. Незалежно від того, як зростає Х, вираз залишається позитивним і, таким чином, р завжди в 100 разів менше, ніж ціле. Автор стверджує, що формула проста, зрозуміла і наводить приклад розрахунку процента оподаткування. Все це дає можливість скласти шкалу оподаткування особистих доходів, де М складає 500 грошових одиниць, а а – 2%.

Ставки оподаткування особистих доходів

Дохід (у грошових одиницях)

Податок

% до доходу

Сума податку в грошових одиницях

500

0,00

0,00

600

0,36

2,16

700

0,67

4,69

800

0,94

7,52

1000

1,38

13,80

1500

2,17

32,55

2000

2,73

54,60

2500

3,17

79,25

3000

3,52

105,60

4000

4,07

162,80

Прогресія при оподаткуванні може бути:

1. Дегресивна, коли відсоток приросту у ставці податку і сумі податку знижується у міру зростання оподатковуваного доходу на рівну суму.

2. Одноманітна (uniform), коли відсоток приросту однаковий на всіх рівнях приросту доходу.

3. Прогресивна, коли відсоток приросту підвищується у міру зростання оподатковуваного доходу на рівну суму.

У нашому прикладі має місце дегресивна шкала оподаткування:

Дохід (у грошових одиницях)

Ставка податку, %

Приріст ставки податків

500

0,00

0,00

1000

1,38

1,38

1500

2,17

0,79

2000

2,73

0,56

2500

3,17

0,44

3000

3,52

0,35

У податковій практиці застосовується сходинкова (складна) прогресивність ставок, за якої доходи діляться на частини сходинки, кожна з яких оподатковується за своєю підвищеною ставкою. Отже, підвищені ставки діють не для всього доходу (або майна, за помайнового податку), а для тієї частини доходу, яка є наступною сходинкою, що переважає попередню. Ставку оподаткування для верхньої сходинки називають граничною (мар-жинальною) податковою ставкою.

Слід зазначити, що праця Коен Стюарта з теорії оподаткування, видана в 1889 р., фактично набагато випередила податкову політику. До 1889 р. прибутковий податок був запроваджений в Англії (1842 р.) і в Італії (1865 р.). В інших країнах Західної Європи він був введений пізніше: у Пруссії – у 1891 р., загальнонімецький на доходи – у 1920 р., у Франції – у 1916 р., тобто пізніше опублікування праці Коена Стюарта.



Теорія фінансів – Федосов В. М. – Система прогресивного оподаткування Арнольда Джакоба Коен Стюарта