Теорія фінансів – Федосов В. М. – 7.2. Принципи формування податкової системи
Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення основоположної бази цієї системи і, по-третє, формування правової бази, спрямованої на втілення в життя основних податкових принципів.
Вимога системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов’ язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати у протиріччя із системою оподаткування загалом і з окремими її елементами.
– податки, стягнуті при передаванні майнових прав від однієї особи до іншої (на спадщину, дарування, угоди купівлі-продажу цінних паперів).
– податки на споживання, встановлювані як надбавки до цін на товари, роботи, послуги (податок на додану вартість, податок із покупок, податок із продажів, мито, акцизний збір).
Принципи оподатковування, що вперше були сформульовані Адамом Смітом у його класичній роботі “Дослідження про природу і причини багатства народів”, і з якими потім, зазвичай, погоджувалися учені, що розвивали теорію податків, зводяться до чотирьох понять: загальність, справедливість, визначеність, зручність.
Основи побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами А. Сміта, визначають також принципи, розроблені німецьким економістом А. Вагнером, який не просто доповнив, а надав їм нового концептуального характеру. Керуючись теорією колективних потреб, на першу позицію у оподаткуванні він поставив принцип достатності і еластичності. Саме завдяки цьому принципи оподаткування стали системою, яка враховувала інтереси не тільки платника податків, але й держави з пріоритетом останньої. Іншими словами, перед оподаткуванням виникло завдання збалансувати інтереси держави і платників податків, що в сучасних умовах є стрижневою проблемою формування податкової політики будь-якої цивілізованої держави.
Таким чином, визначення принципів оподаткування було і є предметом пошуків вчених і практиків протягом усього періоду існування податків. Незважаючи на відмінності, які супроводжували цей процес, і, передусім, прихильність їх авторів до теорій щодо ролі держави і податків, розрізняють ряд принципів, які є загальновизнаними. На сьогодні вони, переважно зводяться до таких:
– рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Дохід, що залишається після сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток;
– необхідно докладати зусиль, щоб оподатковування доходів мало одноразовий характер. Багаторазове обкладання доходів або капіталу неприпустимо;
– податки повинні бути обов’язковими. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу;
– процедури розрахунку і сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економними для установ, що збирають податки. Слід прагнути до мінімізації витрат на стягування податків;
Основоположною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки – не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій, тому з цих позицій вони є похідними від державних витрат.
Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, що закріплюють як певні принципові положення, так і види податків, порядок обчислення і стягування кожного з них, обов’ язковий для усіх суб’ єктів оподатковування.
Оскільки податкова система – це сукупність різних видів податків, що підбираються з метою реалізації певних принципів, вона характеризується, насамперед, структурою податків. Державна податкова політика знаходить втілення у певній структурі податків, яка змінюється під впливом економічних, соціальних і політичних факторів.
Починаючи з Адама Сміта, учені приділяли значну увагу розробці раціональної податкової структури. Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював основні вимоги до такої структури:
1) розподіл податкового тягаря повинен бути рівномірним: кожен платить свою “справедливу частку”;
2) мінімальний тиск на економічні рішення; будь-яке державне втручання, пов’ язане з “надмірним оподатковуванням”, необхідно зменшити;
3) якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад, заохочення і субсидування інвестицій, необхідно звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю й економічною ефективністю;
4) сприяти стабілізації економіки й економічному зростанню;
5) оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним – справедливим, базуватися на законах;
6) витрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.
Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, що поєднує різноманітні види податків, що дозволяють врахувати і майнове положення платників, і одержувані ними доходи. Розмаїття форм податків пов’ язано з прагненням врахувати відмінності у платоспроможності платників податків, зробити оподатковування загалом психологічно легшим, відобразити розмаїтість форм доходів, впливати на споживання і нагромадження.
Частіше у податкових системах різних країн використовуються такі податки:
– прибутковий податок із фізичних осіб;
– відрахування на соціальне страхування;
– податок на прибуток підприємств (корпорацій);
– податки на майно (землю, нерухоме майно, грошовий капітал – у вигляді відсотків за банківськими депозитами і облігаціями);
– податкова система винна забезпечувати раціональний перерозподіл частини створюваного валового внутрішнього продукту (ВВП) і бути ефективним інструментом державної економічної політики;
– податки можуть використовуватися як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманих робітників, між засобами, що спрямовуються на споживання і нагромадження;
– необхідно забезпечувати стабільність оподаткування; ставки податків не повинні змінюватися протягом досить тривалого періоду. Водночас, податкова система повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, що забезпечують еволюцію податкової системи;
– не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платників податків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг. Оподатковування повинно бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги й однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок і використання податкових пільг – з іншого.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)