Теорія фінансів – Федосов В. М. – 14.6. Міжнародне подвійне оподаткування і правові шляхи його розв’язання
Внаслідок невідповідності в різних країнах нормативно-правових баз здійснення фінансових і торгово-економічних відносин як в межах національних кордонів, так і при веденні цієї діяльності в міжнародному масштабі, виникає феномен подвійного оподаткування.
Проблема подвійного оподаткування започатковується “на стику” категорій об’єкта оподаткування і платника. З одного боку, виникає складна ситуація при визначенні бази оподаткування, яка полягає в тому, що проблематично вирізнити частку доходу, що підлягає оподаткуванню, при різноманітності його видів, отриманих за кордоном. З іншого боку, поділ платників на резидентів та нерезидентів потребує певної системи обліку доходів і відповідної системи справляння податків.
Поняття “подвійне оподаткування” (double taxation) визначається як оподаткування одного податкового об’єкта окремого платника одним (або аналогічним) податком за один і той самий проміжок часу (зазвичай, податкового періоду). Тобто, можна сказати, що подвійне оподаткування – це випадки, коли об’ єкт податку або платник податку оподатковується в межах однієї або декількох фіскальних юрисдикцій податком певного виду більше, ніж один раз.
Подвійне оподаткування може виникнути як у межах однієї держави, так і при веденні господарської діяльності в міжнародному масштабі.
Стаття 18 Закону України “Про систему оподаткування”, яка регулює уникнення подвійного оподаткування, передбачає, що суми доходів, отриманих за кордоном, повинні включатись до загальної суми доходу (прибутку), які підлягають оподаткуванню в Україні, і враховуються при визначенні розміру оподаткування. При цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні. В такому разі має бути обов’ язково письмово підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів.
Міжнародне подвійне оподаткування Виникає внаслідок одночасного застосування принципів резидентства та територіальності декількома країнами щодо одного й того самого доходу платника податків. Воно призводить до збільшення загального податкового тиску на фізичну або юридичну особу, а також порушує критерій податкової справедливості.
Як вже зазначалось, розв’язання проблеми міжнародного подвійного оподаткування здійснюється на сьогодні переважно в рамках спеціальних міжнародних угод. За юридичною силою Міжнародні податкові угоди бувають двох видів:
1) Які мають більшу юридичну силу, порівнянно з національним податковими законами (Україна, Російська Федерація, де міжнародні договори мають більшу юридичну силу, ніж національні закони, незалежно від того – раніше чи пізніше вони були прийняті (ст.19 Закону України “Про систему оподаткування”);
2) Договори, які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія). Така ситуація породжує низку суперечностей, в основі яких є протистояння окремих положень рівних за силою національних та міжнародних норм, хоча після затвердження міжнародного договору він перетворюється на акт, який прирівнюється до національного, і за особливостями використання мало чим відрізняється від щойно прийнятого національного закону.
При зіткненні норм національних і міжнародних податкових джерел, за основу береться положення Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. Ст. 27 цієї Конвенції встановлює, що сторона не може посилатись на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання положень міжнародного договору.
Врегулювати проблему міжнародного подвійного оподаткування можна у три способи. Перший спосіб передбачає, що усі країни повинні прийняти один принцип оподаткування – резидентства або територіальності. На практиці цього досягти важко, бо кожна країна, користуючись своїм податковим суверенітетом, намагається отримати додаткові податкові надходження до свого бюджету за рахунок усіх можливих джерел доходів, тому принципи резидентства та територіальності застосовуються в комбінації.
Другий спосіб – це прийняття державою внутрішніх законодавчих заходів щодо врегулювання подвійного оподаткування в односторонньому порядку (система податкових кредитів та податкових заліків).
Третій спосіб – це врегулювання проблеми подвійного оподаткування шляхом укладення міжнародних податкових угод.
Варто зазначити, що в односторонньому порядку проблема усунення подвійного оподаткування не вирішується, бо для кожної держави існує подвійна мета:
– забезпечення достатніх податкових надходжень до бюджету;
– створення оптимальних умов для економічного розвитку.
Досягнення зазначеної двоєдиної мети вимагає координації національних податкових політик держав на міжнародному рівні, тому, зазвичай, другий та третій способи врегулюваня проблеми міжнародного подвійного оподаткування застосовуються в поєднанні: національне законодавство встановлює свої пільги, а в міжнародних податкових угодах регулюються окремі випадки подвійного оподаткування.
Податкові угоди розглядають шляхи усунення проблеми подвійного оподаткування за допомогою таких методів:
– кредит щодо іноземного податку;
– звільнення;
– прогресивне звільнення;
– посилання на національне законодавство;
– захист податкових переваг;
– іноземні податки, що кредитуються.
Розглянемо їх детальніше.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)