Теорія держави та права – Гіда Є. O. – ТЕМА 1.2.2. Форма держави
1.2.2.1. Поняття форми держави
Вивчити державу з точки зору її сутності означає виявити, волю, та інтереси яких верств населення, груп та класів вона в першу чергу виражає та захищає. Дослідити державу з точки зору її змісту означає встановити, як і в яких напрямках вона функціонує. Вивчити ж форму держави – означає знати її будову, складові частини, внутрішню структуру та основні методи та прийоми, що використовуються державною владою у відносинах з суспільством.
Таким чином, форма держави є безпосереднім вираженням та носієм її сутності та змісту.
Вчення про форму держави бере своє коріння ще з часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Філософи та юристи того часу висловлювали різні думки з приводу того, що саме слід вважати формою держави, які саме її форми існують тощо.
Давньогрецький філософ Платон, розглядаючи форму держави, звертав увагу переважно на форму правління, до якої входили деякі елементи форми державного режиму. Він вважав, що найкращою формою правління ідеальної держави (держави кращих та шляхетних) є законна влада небагатьох – аристократія. Остання призводить до появи приватної власності на землю та перетворення вільних людей в рабів і може перетворитися на тимократію. Тимократія це критсько-спартанський тип держави, панування найбільш сильних воїнів, що може поступово перетворитися на олігархію. Остання є такою формою правління, яка заснована на майновому цензі та владі невеликої кількості багатих людей. Демократія – влада народу і для народу, однак мислитель застерігає, що демократія може призвести до оп’яніння народу свободою та може перетворитись на свою протилежність – тиранію. Остання є найгіршою формою держави. За неї панує свавілля, насильство та безправність широких верств населення. Глава держави – тиран, який пригнічує народ від імені народу.
Форма держави за Аристотелем визначається чисельністю тих, хто нею управляє, а також тією метою, яку ставлять перед собою правителі, які очолюють державну владу. За першою ознакою давньогрецький філософ відрізняв: правління одного, правління небагатьох та правління більшості. За другою ознакою Аристотель поділяв форми держави на правильні (в них досягається загальне благо) та неправильні (в них переслідуються приватні інтереси). На його думку до правильних форм держави відносяться монархія (державою управляє один), аристократія (правління небагатьох) та політія (правління більшості в інтересах всіх і для загальної користі)3.
Полівій висунув змішану форму держави, як гармонійне поєднання монархічних, аристократичних та демократичних елементів. Цей тип був узятий з дійсності – Рим, на думку Полібія, досяг такого ідеалу.
У подальшому питанню форми держави приділяли значну увагу окремі мислителі Середньовіччя, Відродження та Реформації, особливо активно це питання дискутувалось в період підготовки і проведення буржуазних революцій в Західній Європі.
Так, Т. Гоббс розглядав форму держави як організацію чи образ управління суспільними справами. На його думку форм держави може бути лише три:
1) монархія (представником народу є ода людина);
2) демократія (представником народу с зібрання всіх, хто хоче приймати участь в управлінні);
3) аристократія (представником народу є лише певна частина жителів). Тиранію та олігархію він визначав лише як різні назви монархії та аристократії.
Ш. Монтеск’є визначав форму держави як чинники, що визначають методи здійснення державної влади (тобто державно-правовий режим):
– республіка (організацію та здійснення державної влади визначають доброчесність і рівність);
– монархія (основа влади – честь);
– деспотія (основа влади – страх)’.
Держава за Ж. Руссо – структурна організація вищих державних органів, тобто лише форма правління:
1) монархія – форма держави, в якій владу здійснює одна особа;
2) аристократія – владу здійснює невелика група осіб;
3) демократія – владу здійснюють усі члени суспільства.
І. Кант, аналізуючи форму держави, перейшов уже до двочленного поділу і протиставив монархії тільки республіку. Протягом XIX ст. подвійний поділ витіснив потрійний, що пояснюється відсутністю в той період держав аристократичного типу3.
Питання форми держави залишається актуальним і в теперішній час. У сучасній теорії держави та права продовжують висловлюватись різноманітні точки зору та підходи до визначення поняття і змісту форми держави.
Найбільш розповсюдженим г підхід згідно з яким форма держави розглядається як порядок організації державної впади відносно форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму.
Таким чином, поняття форми держави складається з таких структурних елементів:
– порядок організації і розподілу державної влади між вищими органами держави, а також характер їх відносин між собою та населенням (форма державного правління);
– порядок організації та розподілу влади за територіальною ознакою, територіальна структура державної влади, характер відносин держави в цілому з її територіальними частинами (форма державного устрою);
– форми і методи здійснення державної влади (форма державного режиму).
У сучасній Україні питання форми держави набуває особливого значення для тих осіб, які збираються працювати у державних (в тому числі і правоохоронних) органах, оскільки ці особи будуть безпосередньо здійснювати державну владу.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)