Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 4.1.2.2. Роль і значення дисципліни у процесі реалізації службових повноважень працівників міліції
На особливу увагу, при висвітленні діяльності міліції, заслуговує питання дисципліни. Дисципліна є найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства та кожної людини. Від рівня дисципліни значною мірою залежать успіхи в економічній діяльності, якість соціального обслуговування тощо.
У юридичному сенсі дисципліна – це підпорядкування обов’язкам, що містяться у правових актах (нормативних, правозастосовних, інтерпретаційних, договірних) або в інших соціальних і технічних приписах.
Основні ознаки дисципліни:
– дисципліна є формою соціального зв’язку суб’єктів, що створюється і реалізується у процесі тієї або іншої спільної діяльності (службової, трудової, навчальної тощо). Відомо, що спільна діяльність припускає певну узгодженість і організацію, що і досягається за допомогою дисципліни;
– дисципліна пов’язана з відношенням підпорядкування одного суб’єкта іншому, що передбачає певні владні або авторитетні вимоги, установки, орієнтири. Проте самі по собі стосунки підпорядкування похідні або від влади, або від авторитету.
Дисциплінованість характеризує суб’єктивні якості окремого індивіда і є результатом виховання, соціалізації людини. Дисциплінованість не зводиться тільки до слухняності, а з включає необхідність свідомої ініціативи з боку людини. Високий рівень свідомості дозволяє людині програмувати свою поведінку та діяльність, ставити найближчі перспективні завдання, цілі та сприяти їх досягненню, що дає можливість контролювати свої думки і справи, передбачати їх наслідки, давати їх аналіз, оцінку, співвідносити їх зі справами і вчинками інших людей та з вимогами соціальних норм.
Одна з основних властивостей дисципліни – її єдність, оскільки вона втілює суспільні інтереси, не може діяти вибірково, витікає з єдності обов’язків. Утілюючи суспільні інтереси, дисципліна повинна логічно забезпечуватися правовою політикою держави, основною ідеєю якої е не лише забезпечення надійних гарантій захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, але й виконання ними обов’язків по відношенню до суспільства і держави.
Дисципліну, залежно від того, які відносини регулюються і якими нормами стверджується порядок поведінки людей поділяють на такі види:
– державну – виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою;
– трудову – обов’язкове дотримання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку;
– військову – дотримання військовослужбовцями правил, встановлених законами, військовими статутами, наказами;
– договірну – дотримання суб’єктами права договірних зобов’язань;
– фінансову-дотримання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших правил;
– технологічну-дотримання технологічних правил у процесі виробничої діяльності та ін.
Державна дисципліна – це режим верховенства закону у взаємовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповноважених суб’єктів, заснований на вимогах до кожного суб’єкту виконувати свої обов’язки, не перевищувати свої повноваження, не зазіхати на права інших, проявляти ініціативу та відповідальність за доручену справу. Державна дисципліна передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановленого правопорядку, що виражає інтереси всього населення. Дисципліна сприяє розвитку соціально-політичної активності громадян, являє собою невід’ємну властивість демократії.
Державна дисципліна, законність і правопорядок пов’язані між собою тому, що державна дисципліна неможлива без дотримання та виконання норм права та свідомого позитивного відношення державних службовців до встановленого порядку.
Але між законністю та дисципліною є відмінності у змісті та місці в системі правового регулювання:
– з точки зору права законність виступає основою дисципліни, але дисципліна – не тільки правове, але і соціальне явище. Вона не вичерпується законністю. Якщо законність означає чітке та неухильне дотримання норм права, то дисципліна припускає ще й активність, ініціативу у роботі;
– державна дисципліна ширше ніж поняття законності, оскільки забезпечується як нормами права, так й іншими соціальними нормами, особливо нормами моралі. В основі державної дисципліни знаходиться виконавча дисципліна, сумлінне відношення посадових осіб до виконання покладених на них обов’язків.
– дисципліна та законність мають різні результати дії. Результат законності – правопорядок. Результат дисципліни – суспільний порядок.
– державна дисципліна реалізується у сфері здійснення функцій держави, її органів, установ, підприємств. її різновидами є планова, фінансова, службова та ін.
У службово-професійній діяльності працівників міліції, окрім законності, суттєву роль відіграє дисципліна. Службова дисципліна в міліції – це система суспільних відносин, суб’єктами яких є працівники, які суворо і точно виконують згідно з порядком і правилами, встановленими законодавством України, присягою, статутами, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників, що видаються в межах їх повноважень та дотримуються обмежень у процесі своєї професійної діяльності1.
В умовах морально-психологічного перевантаження, деградації моральних цінностей у суспільстві, постійного зростання рівня злочинності, політичного протистояння суттєву роль відіграє дисципліна особового складу служб і підрозділів міліції, яка фактично є основою функціонування системи і забезпечення стабільності в державі. Складність процесів соціальної трансформації, що відбуваються в державі, певним чином позначається на дисципліні особового складу міліції.
Службова дисципліна є одним з видів державної дисципліни, містить особливі форми зв’язків і стосунків між начальниками та підлеглими, фахівцями різних служб і підрозділів, між підрозділами (стосунки координації та субординації”), а також способи діяльності керівників, підлеглих, засновані на правових і моральних вимогах і спрямовані на підтримання правопорядку як в міліції, так і суспільстві в цілому. Дисципліна-це сполучний ланцюг між законністю і правопорядком. Висока організація та дисципліна – важливий стабілізуючий фактор правопорядку.
Для дисципліни характерні такі функції:
– організаційно-управлінська, вона об’єктивно притаманна всім системам, елементи якої взаємодіють між собою і між ними існує чітка ієрархія та субординація;
– дисциплінарно-стройова, вона виражається в чіткому та суворому виконанні вимог присяги, статутів, нормативно-правових актів, дотримання Стройового статуту Збройних Сил України, субординації та військового етикету;
– виховна, вона формує позитивне ставлення до соціальної ролі та статусу в суспільстві, справляє відчутний вплив на особовий склад, на корекцію його поведінки і культури, на свідомо відповідальне ставлення до виконання покладених на нього обов’язків. Суттєву роль вона відіграє у функціонуванні інституту заохочення та покарання працівників міліції;
– виконавчо-розпорядча, полягає у своєчасному й оперативному виконанні наказів і розпоряджень керівництва, реагуванні працівниками міліції на заяви та скарги громадян, сумлінному виконанні своїх службових обов’язків;
– етико-психологічна функція вказує на те, що на дотриманні законності та дисципліни серед особового складу міліції істотно позначається морально-психологічний стан колективів, тобто так звана “внутрішня дисципліна”. Іншими словами, це внутрішня морально-психологічна готовність, що грунтується на високому усвідомленні великої відповідальності за неухильне виконання службового і громадянського обов’язку, необхідності підпорядкування свого “Я” волі керівника.
Особлива відповідальність за дотримання дисципліни серед особового складу покладається на керівника – начальника органу чи підрозділу міліції. Дисципліна може існувати тільки тоді, – наголошував єпископ Збройних сил Франції монсеньйор Мішель Дюбост, – коли командир є щирою людиною, вірить в те, що робить, і живе цим: дисципліна не можлива без особистого прикладу начальника.
Службова дисципліна в міліції базується на принципі-єдиноначальності, сутність якого в тому, що в – одній особі повновладного керівника сконцентровані майже всі функції управління. Він виступає повновладним організатором підбору, розстановки і виховання кадрів, несе персональну відповідальність за стан законності та дисципліни своїх підлеглих тощо. Я. Ю. Кондратьєв зазначав, що справжньому керівнику, властиві такі моральні риси, як дисциплінованість, порядність, чесність, здатність сприймати нове, прислухатися до критики, любити людей2. Вимогливість начальника-керівника буде найбільш ефективною, якщо вона систематична і поширюється на всіх без винятку підлеглих. При цьому керівник обов’язково повинен бути тактовним, не допускати грубості, приниження гідності підлеглих, поєднувати вимогливість з піклуванням про них. Проблема вимогливості та піклування виступає як єдність двох протилежностей, що відіграє важливу роль у профілактиці правопорушень серед особового складу служб і підрозділів міліції.
Дисципліна як соціально-правове явище має свою структуру, зміст, форму і принципи. Основними принципами дотримання службової дисципліни працівниками міліції є принципи: відповідальності, системності, послідовності та обов’язковості.
Аналіз стану законності та дисципліни в діяльності міліції повинен спиратися на певні принципи:
– принцип об’єктивності орієнтує на правдиве відображення існуючих явищ у правовій сфері. Це означає, що стан законності та дисципліни в службах і підрозділах МВС України слід аналізувати і давати їм оцінку такими, якими вони є реально, без будь-якого спрощення і штучного ускладнення;
– принцип науковості вимагає, спираючись на принцип об’єктивності, вивчати соціально-правові явища в їх взаємозв’язку та взаємовпливі. Це допомагає розкривати внутрішні суттєві зв’язки і відношення, їх вплив на стан законності та дисципліни, вплив об’єктивних і суб’єктивних факторів, що зумовлюють причини і умови їх порушень працівниками міліції;
– принцип послідовності полягає у дотриманні чіткої систематизації при класифікації стану, законності та дисципліни в міліції. Він вимагає, щоб при аналізі правопорушень усі факти були тісно і послідовно пов’язані між собою;
– принцип єдності історичного і логічного відіграє суттєву роль в аналізі процесів і явищ у сфері правоохоронної діяльності, дозволяє встановити зв’язки між минулим і сучасним, виокремити основні тенденції розвитку, обробити вже накопичений досвід, сформулювати пропозиції щодо поліпшення діяльності правоохоронних органів. Тільки гармонійний взаємозв’язок історичного і логічного в процесі пізнання дає можливість одержання історико-правових знань про сутність і специфіку функціонування права, стану законності, організації та дисципліни у правоохоронних структурах як минулого, так і сучасного в найбільш розвинутих країнах світу;
– принцип єдності теорії і практики вказує на те, що їх взаємодія і нерозривна єдність є гарантією історичного пізнання соціально-правових явищ. Практичні потреби в регулюванні соціально-правових відносин у суспільстві визначають, які проблеми, перш за все, повинна вирішувати наука. Так, актуальність проблеми законності та профілактики правопорушень у міліції вимагає комплексного наукового дослідження, вироблення науково обгрунтованих рекомендацій та реалізацію їх на практиці.
Стан дисципліни та законності в службах і підрозділах міліції слід аналізувати, спираючись на статистику і соціологічну інформацію, що дозволяє типізувати працівників міліції, залежно від їх ставлення до законності та дисципліни:
– перший – працівники, які дотримуються законності та дисципліни і досягли значних успіхів у своїй службовій діяльності;
– другий – працівники, які добросовісно виконують покладені на них службові обов’язки;
– третій – працівники, які допускають незначні помилки у своїй службовій діяльності;
– четвертий – працівники, які ухиляються від виконання покладених на них обов’язків, ігнорують заборони й обмеження;
– п’ятий – працівники, які грубо порушують вимоги законності та дисципліни у своїй службовій діяльності.
Цікаву класифікацію “професійної особистості” поліцейського США запропонував Джон Бродерик:
– “охоронник”, для нього головною метою є підтримування порядку на вулицях, здійснення значної кількості арештів, надання допомоги громадянам, разом з тим він не високо цінує права та свободи людини і громадянина;
– “ідеаліст”, головною метою службової діяльності вважає підтримання громадського порядку, щиро вірить у справедливість права і законів, суворо дотримується кодексу професійної честі; його характеризує упевненість у здатності законів, кримінального процесу, правил департаменту вирішити проблеми злочинності; поважає конституційні права всіх громадян, у тому числі і злочинців;
– “реаліст”, не обмежує свої функції тільки підтриманням порядку, приділяє порівняно менше уваги власне поліцейській роботі; йому притаманні цинізм і сумніви щодо системи кримінального правопорядку;
– “оптиміст”, вважає, що протидія злочинності та допомога людям здатні поліпшити засади суспільства; робота приносить йому відчуття внутрішнього задоволення, вважає протидію злочинності своїм важливим завданням, пріоритет віддає допомозі, послугам населенню, служінню громадськості1.
– Факти порушення законності і дисципліни працівниками міліції можна поділити на три групи:
– ті, які спричинили небезпеку для життя, завдали шкоди здоров’ю чи гідності особи, істотно порушили важливі державні інтереси;
– ті, які хоч і не потягли за собою таких серйозних наслідків, але негативно вплинули на діяльність фізичних чи юридичних осіб;
– ті, які створюють у адміністративній діяльності негативний морально-психологічний клімат, породжують адміністративні проступки, конфлікти між міліцією та громадянами.
Особливо небезпечними є правопорушення, що вчиняються вищими посадовими особами, державними службовцями, в тому числі працівниками апарату МВС України.
Згідно із законом наслідування Г. Тарда, вся гідність людини, її переконання, віра, мова, її знання, манери – результат наслідування. Протиправні дії, які є психологічним проявом, що поширюється по вертикалі, особливо небезпечні тоді, коли вчиняються тими, хто стоїть на нижній соціальній драбині, наслідують тих, хто має вищий соціальний статус.
Отже, проблема розбудови суверенної демократичної України тісно пов’язана з встановленням міцного й стабільного правопорядку і законності в суспільстві, що, значною мірою, залежить від стану дисципліни у діяльності працівників міліції.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)