Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 2.1.2.4. Нормотворчість і форми правотворчої діяльності в правоохоронній системі
Реалізація правотворчої функції правоохоронними органами здійснюється на підставі потреб відомчо-управлінського порядку та загальних принципів правотворчості з використанням існуючих досягнень у сфері юридичної техніки. Головним завданням цього напряму роботи правоохоронних органів є конкретизація правової основи їх організації та функціонування, видання підзаконних нормативно-правових актів. З іншого боку – це діяльність правоохоронних органів, їх структурних підрозділів та посадових осіб щодо встановлення, зміни або скасування нормативно-правових актів відомчого походження. Ця діяльність регламентується відомчими наказами.
Форми правотворчої діяльності правоохоронних органів:
1. Участь у правотворчому процесі інших органів держави:
– розробка проектів нормативно-правових актів за участю практичних та наукових кадрів правоохоронних органів;
– рецензування підготовлених проектів;
– експертна оцінка окремих положень проектів;
– підготовка пропозицій та обгрунтування необхідності зміни норми права з направленням розрахунків та статистичних обліків до відповідного суб’єкта правотворчості.
2. Безпосередня правотворчість уповноважених посадових осіб:
– ця форма правотворчої діяльності полягає у підготовці та прийнятті письмових юридичних документів категорії підзаконних нормативних актів: накази, положення, інструкції, рішення, статути, директиви, договори та угоди з правоохоронними органами інших держав;
– за своєю спрямованістю правотворчість правоохоронних органів поділяється на внутрішню і зовнішню, що зумовлено власною компетенцією та делегованими повноваженнями з боку вищих органів державної влади;
– для підвищення ефективності правотворчої роботи у структурних підрозділах системи правоохоронних органів створюються відділи правового забезпечення, які контролюють правотворчий процес з позиції його законності, плановості та доцільності.
Виходячи з того, що державні правоохоронні органи належать до системи органів державної влади, їм притаманні всі ознаки державних органів, у тому числі й така, як чітка нормативна регламентація їх діяльності.
Органи і посадові особи системи правоохоронних органів наділені владними повноваженнями і спеціальними засобами для здійснення своїх функціональних повноважень. Це вимагає застосування такого режиму регулювання їх діяльності, за якого суб’єкту діяльності дозволяється лише те, що прямо зазначено в законі. На цій підставі в нормативному забезпеченні практичної діяльності правоохоронних органів особлива увага приділяється питанням визначеності їх прав та обов’язків та належної їх реалізації.
Характеризуючи загальну сукупність нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів слід зазначити:
1. Всі акти поділяються на:
– акти, які безпосередньо стосуються кожного окремого правоохоронного органу або окремих напрямів властивої лише їм діяльності;
– акти, що стосуються діяльності правоохоронних органів;
– акти, які регламентують діяльність та визначають статус державних службовців;
– акти, що регулюють відносини, в яких правоохоронні органи виступають суб’єктами господарської діяльності тощо;
– акти, що становлять систему норм міжнародного права.
2. Правоохоронні органи керуються нормативними актами
Які безпосередньо не стосуються їх професійної діяльності, але звернені до громадян і встановлюють їх права та обов’язки, реалізації яких сприяють різні органи держави.
3. Особливу групу становлять норми процесуального права
У яких визначається порядок здійснення правоохоронними органами повноважень щодо їх спілкування та взаємодії з іншими державними і недержавними органами. Це цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний, господарсько-процесуальний кодекси та кодекс адміністративного судочинства, які дають можливість правоохоронним органам здійснювати юрисдикційні повноваження, не порушуючи вимог законності. 4. В аспекті організації державного управління, яке значною мірою має нормативний характер, правоохоронні органи керуються у своїй діяльності Конституцією, актами Президента, Уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
До різновидів відомчих нормативно-правових актів можна віднести:
– статути – це кодифіковані нормативно-правові акти, в яких визначаються завдання, цілі, функції правоохоронних органів, а також основні форми та методи їх реалізації;
– інструкції конкретизують службові повноваження посадових осіб, визначають функціональне призначення окремих підрозділів, порядок виконання актів вищих і центральних органів виконавчої влади, порядок здійснення певних напрямів роботи;
– нормативні накази вводять у дію інші відомчі акти, визначають штатну чисельність, норми матеріального забезпечення і т. і.;
– положення закріплюють компетенцію правоохоронних органів, загальний порядок проходження служби, здійснення виду діяльності;
– правила встановлюють порядок здійснення окремих повноважень або видів діяльності;
– рішення колегій можуть бути нормативного, індивідуального або казуального характеру. Ними затверджуються накази та їх проекти з питань удосконалення організаційної структури, підвищення ефективності в роботі підрозділів, дислокації сил та засобів на території. З одного боку, в рішеннях колегій відбувається індивідуалізація чинного законодавства, з іншого – встановлюються додаткові вимоги або правила поведінки тощо.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)