Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 1.2.1.2. Поняття та ознаки держави
Держава як продукт суспільного розвитку, є складним соціальним явищем, тісно пов’язаним і багато в чому залежним від економічного, політичного та культурного розвитку суспільства.
Багато мислителів намагалися зрозуміти, що являє собою держава, чому вона виникає, якою є природа держави, що відрізняє її від інших організації, створених людьми. Визначення держави зустрічаємо вже у мислителів стародавніх часів. Грецький філософ Платон уявляв ідеальну державу як ієрархію трьох станів: правителів-мудреців, воїнів і чиновників, селян і ремісників. Основоположник утопічного соціалізму Т. Мор стверджував, що держава – це змова багатих проти бідних. Т. Гоббс назвав державу “природним тілом”. І. Кант вважав, що держава – це об’єднання людей, підвладних правовим законам. Г. Гегель писав про державу як про “ходу Бога у світі”.
З часом характеристики держави поглиблюються, стають ширшими і точнішими. Відомий юрист М. Ф. Владимирський-Буданов визначив державу як союз осіб, які займають певну територію і якими управляє одна верховна влада. Своє визначення держави запропонував Б. Кістяківськии: держава є правовою організацією народу, що повинна діяти відповідно до соціальних інституцій та регуляторних процедур і правил.
Після Жовтневого перевороту в радянській юридичній літературі панували уявлення про державу, що базувалися на ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася “як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим”, “організація економічно пануючого класу” тощо.
Сучасний період розвитку держави характеризується тим, що її метою є всебічний розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав і свобод. Все це знаходить своє відображення у сучасних державах – правових, демократичних, соціально-орієнтованих.
Необхідно зазначити, що держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді апарату держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби та інтереси.
Незважаючи на різноманітність підходів до визначення держави, в науковій літературі традиційно склався погляд на неї як на суспільне явище, до структури якої входить кілька головних та допоміжних елементів. Такими елементами є територія, населення і публічна влада. Саме наявність зазначених елементів відрізняє державу від додержавних та інших існуючих на рівні з нею суспільних утворень.
У сучасній навчальній літературі існують різні визначення терміну “держава”, ми пропонуємо розуміння держави, що синтезує найбільш суттєві її ознаки.
Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади в суспільстві, що здійснюється державним апаратом та здатна видавати загальнообов’язкові правила поведінки і застосовувати у разі потреби легальний примус.
Ознаки держави:
– охоплює все населення країни на певній території. На відміну від первіснообщинного устрою, де суспільна влада поширювалась на людей за кровно-родинною ознакою залежно від їх належності до того чи іншого роду, племені чи союзу племен, при державному устрої влада поширюється на людей залежно від території їх проживання. Незалежно від кровно-родинних зв’язків люди, що проживають на території держави, стають її громадянами, чи особами без громадянства або іноземцями, які підпадають під юрисдикцію держави, під дію її законів. У територію держави входять суходіл, внутрішні моря, річки, зовнішні моря і територіальні води (в межах дванадцятимильної зони і континентальний шельф), повітряний простір у межах кордонів, дипломатичні представництва, торгові, пасажирські та військові морські та повітряні судна, літаки та космічні апарати. Держава встановлює певний режим проживання і пересування в межах своєї території, а також порядок виїзду за кордон та в’їзду в країну;
– має спеціальний апарат управління – систему державних органів, що складаються з особливої категорії осіб, професіоналів-управлінців основним завданням яких є виконання владних та управлінських функцій, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності держави. Такі управлінці не створюють безпосередньо ні матеріальних, ні духовних благ, а займаються лише управлінням. Свої посади ці люди займають шляхом обрання, призначення, успадкування чи заміщення. Основними складовими частинами апарату управління, тобто апарату державної влади, є органи законодавчої влади, виконавчої влади, суду, прокуратури тощо. Через систему своїх органів і установ держава здійснює безпосереднє керівництво суспільством, закріплює і реалізує певний режим політичної влади;
– має у своєму розпорядженні апарат легального примусу (збройні сили, установи і заклади примусового характеру: поліція чи міліція, розвідка, контррозвідка, кримінально-виконавчі установи тощо). Цей апарат складається із спеціально підготовлених, як правило, озброєних людей;
– в особі компетентних органів видає загальнообов’язкові правила поведінки (норм права), забезпечує їх реалізацію, тобто держава організовує життя суспільства на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові та суспільні інтереси. Вона забезпечує і охороняє права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права та законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;
– має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю. На першому етапі становлення і розвитку держави така система була необхідна лише для того, щоб утримувати армію, поліцію та інші примусові органи, а також державний апарат управління. Пізніше завдяки системі оподаткування державою почали здійснюватись освітні, медичні, культурні, виховні та інші програми;
– має суверенітету який є немов би є збиральною ознакою держави. Він концентрує в собі найбільш суттєві риси державної організації суспільства. Суверенітет як властивість (атрибут) державної влади полягає у верховенстві та єдності державної влади в середині країни, та у незалежності та рівноправності її на міжнародній арені.
Перелічені ознаки є найбільш загальними ознаками держави, які характеризують її як специфічну організацію суспільства, як інститут, який завжди виділявся серед оточуючих її недержавних інститутів та організацій, що відіграє свою ключову роль в політичній системі суспільства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)