Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 3.68. Роль правосвідомості у правотворчості та реалізації права
Правосвідомість як система відображення правової дійсності є необхідною умовою створення норм права, їх точної та повної реалізації. Вона виступає фактором поваги до права.
Роль правосвідомості у процесі правотворчості виявляється в тому, що вона:
– певною мірою начебто випереджає юридичне право, є безпосереднім ідейним його джерелом, існує “до” права;
– діє “паралельно” з правом: визначає потреби і напрямки вдосконалення права; визначає зміни та перспективи його розвитку; безпосередньо впливає на процес та результати правотворчості.
Роль правосвідомості у правореалізації полягає в тому, що вона є:
– орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які реалізуються;
– інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;
– ідейно-моральним вимірювачем професіоналізму діяльності посадових осіб;
– способом забезпечення законності та справедливості застосування норм права.
У свою чергу право впливає на правосвідомість тим, що право – найважливіше джерело формування, зміни та розвитку правосвідомості.
3.69. Професійна правосвідомість працівників правоохоронних органів
Правосвідомість працівників правоохоронних органів включає в себе структурні елементи, притаманні правосвідомості всіх громадян (правову психологію, правову ідеологію, правову поведінку), а також функціонує в єдності та взаємодії з політичною, естетичною та іншими формами суспільної свідомості.
Але правосвідомість правоохоронців має свою специфіку, що зумовлено специфікою тих завдань, прав та обов’язків, які вони виконують. Якість та ефективність виконання працівниками правоохоронних органів своєї роботи створюють імідж галузевої підсистеми державного управління і впливають на суспільну правосвідомість та правову культуру суспільства. У свою чергу, від рівня професійної правосвідомості та правової культури цих працівників залежить правомірна поведінка населення та забезпечення особистої безпеки кожної людини.
Правосвідомість правоохоронця відображає правову реальність крізь призму належного, з позицій принципів і норм права, які склалися в суспільстві. Тому його правосвідомість – оцінне явище, причому оцінці підлягає не стільки саме право, скільки правові вчинки з позиції їх відповідності законослухняності та правомірності.
Особливості правосвідомості працівників правоохоронних органів формуються у процесі юридичного навчання і становлять загальну та спеціальну правову підготовку та інші знання і вміння.
Для правосвідомості правоохоронця важливе значення має ставлення до злочинності та засобів боротьби з нею. До особливостей правосвідомості у цій сфері необхідно віднести:
1) осудження посягань на блага та цінності, які охороняються правом, і розуміння об’єктивної необхідності боротьби з ними;
2) неухильне дотримання законності, неприпустимість порушення норм та принципів права;
3) більш високий рівень оцінки права та забезпеченого ним правопорядку, ніж у інших законослухняних громадян;
4) негативна реакція на злочинність, упевненість у необхідності активної боротьби з нею;
5) відповідність його оцінки зла та добра загальнодержавним цінностям;
6) більш високий рівень вимог до санкцій за правопорушення, якщо порівняти з іншими законослухняними громадянами, орієнтація на більш жорсткі покарання;
7) більш висока оцінка власної діяльності та діяльності свого відомства;
8) недооцінка процесуальних гарантій, якщо порівняти з іншими, у тому числі матеріальними;
9) наявність елементів правового нігілізму, що тягне за собою вибір варіанта правомірної поведінки не на основі переконання, а внаслідок страху покарання, боязні настання небажаних наслідків та ін.
Отже, правосвідомість працівника правоохоронних органів поєднує позитивні та негативні тенденції, в яких превалюють перші.
В узагальненому вигляді належну правосвідомість працівника правоохоронних органів можна уявити таким чином:
– упевнений у необхідності забезпечення прав і свобод громадян;
– осуджує протиправну поведінку;
– усвідомлює об’єктивну потребу боротьби з правопорушеннями та дотримання правопорядку;
– упевнений у необхідності дотримання законності при виконанні службових обов’язків.
Усі ці якості правосвідомості дозволяють правоохоронцю правильно орієнтуватися у складній ситуації та оперативно обирати варіант поведінки.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)