Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 3.13. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
Норми права закріплюються у статтях нормативно-правових актів. Формулюючи тексти статей, законодавець використовує різні способи викладення елементів норм права.
Їх класифікація здійснюється за такими ознаками: 1. За повнотою викладення норм права:
– прямий (повний) спосіб – у статті нормативно-правового акта викладені всі структурні елементи норми права, тобто норма права та стаття нормативно-правового акта за обсягом збігаються – у такій статті міститься одна норма права;
– відсильний спосіб – у статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи певної норми права, але в ній вказується, в якій статті цього ж нормативного акта викладений елемент норми, якого бракує. У цьому випадку норма права в повному обсязі міститься у кількох статтях цього нормативного акта;
– бланкетний спосіб – у статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи певної норми права, але з цієї ж статті випливає, що елемент, якого бракує, викладений в іншому нормативно-правовому акті. У такому випадку норма права в повному обсязі міститься як у статті цього нормативно-правового акта, так і в статті іншого нормативно-правового акта.
2. За рівнем узагальнення:
– абстрактний спосіб – зміст норми розкривається загальними, абстрактними, неіндивідуалізованими поняттями;
– казуїстичний (казуальний) – зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, випадків, ознак та ін.
3.14. Норми матеріального і процесуального права
Норма матеріального права – це норма, яка виступає первісним регулятором суспільних відносин: містить правило поведінки (права, обов’язки, заборони), на підставі якого можливе конкретне вирішення юридичної справи. Така норма загальнообов’язкова, формально визначена та в установленому порядку приймається, змінюється та забезпечується державою; має чітко визначену структуру – гіпотезу, диспозицію та санкцію; за змістом є мірою свободи і справедливості.
Норма процесуального права – це норма, яка встановлює оптимальний порядок реалізації та захисту норм матеріального права.
Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права низкою особливостей:
1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:
– якщо функція норм матеріального права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки, то призначення процесуальних норм полягає в регулюванні суспільних відносин, що складаються у процесі застосування норм матеріального права, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального права;
– усі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначають найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовчої, установчої і контрольної діяльності;
– багато процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.
2. Особливостями адресатів:
– як правило, норми процесуального права адресуються суб’єктам, які наділені владними повноваженнями для застосування норм матеріального права;
– приписи цих норм виступають завжди як категоричне веління щодо суб’єктів, уповноважених організовувати правозастосовчий процес, і можуть містити диспозитивні засади щодо зацікавлених учасників правотворчого процесу.
3. Специфічною структурою. Вони, як і норми матеріального права, мають трьохелементну структуру, але:
– диспозиція процесуальної норми є формою реалізації норм матеріального права;
– у гіпотезі процесуальної норми умови, обставини визначаються змістом норми матеріального права, що застосовується, тобто в гіпотезі процесуальної норми ніби наявна норма матеріального права;
– похідна природа процесуальної норми визначає специфіку та її санкції, що, передусім, виражається у такому наслідку, як відміна правозастосовчого акта, що прийнятий з порушенням цієї норми.
4. Особливостями процесуальних норм е й те, що вони тісно пов’язані з різними прийомами і способами, що використовуються державними органами під час здійснення своїх повноважень.
Значення процесуально-правових норм як у правотворчості, так і у правозастосуванні полягає в удосконаленні діяльності різних органів, що беруть участь в управлінні суспільством. Процесуальне врегулювання цієї діяльності забезпечує підвищення відповідальності, дисципліни і зміцнення законності.