Теорія держави і права – Кириченко В. М. – 4. Правове виховання
Побудова правової держави та громадянського суспільства в Україні передбачає суттєве підвищення правосвідомості та правової культури усіх суб’єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, у тому числі і від рівня правового виховання і правової освіти населення країни.
Система правового виховання склалася ще в античних Греції та Римі, де у громадян вже з дитячих років виховувалася повага як до законів, так і до встановлених порядків.
Правове виховання є необхідною умовою підвищення правової активності громадян, формування правової культури суспільства, окремих соціальних груп або колективів, подальшого зміцнення законності і правопорядку. Воно тісно пов’язане з іншими видами соціального виховання – моральним, ідейнополітичним, естетичним, професійним та ін..
Правове виховання – це цілеспрямований, повсякденний і систематичний вплив держави та її органів, громадських об’єднань і організацій на свідомість людей з метою виховання у них відповідного рівня правової свідомості, правової культури і зразкової правомірної поведінки.
Метою правового виховання є надання громадянам необхідних для нормальної життєдіяльності юридичних знань, формування у них правових переконань, а також формування мотивів і звичок, правомірної, соціальноактивної поведінки. Тобто навчити їх поважати та додержуватися законів і підзаконних актів, виробити у них стійку орієнтацію щодо законослухняної поведінки.
Завданнями правового виховання є:
Формування правосвідомості громадян і підвищення на цій основі їх правової культури;
Виховання поваги до правових норм з тим, щоб їх вимоги стали особистим переконанням кожного громадянина, а їх повсякденне додержання – звичкою;
Поширення правової інформації серед різних вікових та соціальних категорій населення, підвищення їх правової активності;
Сприяння населенню в оволодінні всією сукупністю правових знань з різних галузей і сфер функціонування права;
Формування поважного ставлення до держави і її органів, особливо до судових і правоохоронних органів;
Прищеплення навичок правомірної поведінки, критичного ставлення до правопорушників, потреби особистої участі у боротьбі з правопорушеннями.
Правове виховання – це складна і багатоаспектна система діяльності, що забезпечує його порядок і організацію.
До основних елементів, які складають систему правового виховання, відносяться:
1) суб’єкти, тобто державні органи, їх посадові та службові особи, громадські організації, політики, юристи, викладачі, журналісти та інші спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;
2) об’єкти, тобто свідомість (думки, почуття, уявлення), воля та поведінка громадян, окремих соціальних груп або колективів, яку під час правовиховного процесу необхідно сформувати надавши їй правових знань, навичок і вмінь. Конкретними групами людей, які можуть вважатися об’єктами правового виховання, є діти дошкільного віку, діти шкільного віку, молодь, дорослі люди, працююча частина населення;
3) механізм правового виховання, який є засобом управління правовиховним процесом та визначає межі дій, місце та значення кожного його компонента, тобто за допомогою якого суб’єкти правового виховання впливають на суспільну і індивідуальну свідомість громадян, допомагаючи їм сприйняти правові принципи і норми.
Важливе місце у процесі правового виховання належить засобам, формам і методам правовиховної роботи.
Засоби правового виховання – це система предметів і джерел правової інформації для передачі різним групам населення країни, змісту правових норм, інформації тощо.
Серед них визначальними є:
Нормативноправові акти та акти застосування норм права;
Засоби масової інформації (телебачення, радіо, комп’ютерна система Інтернет, газети, журнали);
Культурноосвітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби);
Навчальні заклади освіти;
Наукова і навчальна юридична література.
Правове виховання здійснюється у певних формах, серед яких виділяють такі основні:
1) правова освіта (навчання), тобто процес передачі, накопичення та засвоєння правових знань у всіх дошкільних, загальних середніх, вищих навчальних закладах, установах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Однією із цілей правової освіти є подолання правового нілігізму, який є антиподом правової культури, коли громадяни свідомо заперечують, ігнорують і негативно ставляться до права, чинного законодавства та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших людей. Правовий нілігізм породжує правопорушення і тому він несумісний з правовою державою;
2) правова пропаганда, тобто цілеспрямована діяльність по формуванню у більшості населення з застосуванням, як правило, засобів масової інформації, високого рівня правосвідомості і правової культури, роз’яснення правової політики держави і розповсюдження правових ідей, вимог та іншої правової інформації;
3) правова агітація, тобто правовий вплив на правосвідомість та настрої невеликої кількості населення шляхом колективних та індивідуальних співбесід, виступів на мітингах, зборах, а також за допомогою засобів масової інформації;
4) правове самовиховання, тобто цілеспрямована, повсякденна, систематична і самостійна діяльність громадян по оволодінню правовими знаннями і навичок правомірної поведінки. Важливим елементом процесу правового виховання виступають різні методи правовиховної діяльності.
Метод правового виховання – це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється вплив на формування у населення правових знань, умінь і навичок, поваги до права і тих суспільних відносин, які регулюються і охороняються чинним законодавством.
До основних методів правового виховання належать:
1) метод переконання, який передбачає вплив вихователя на свідомість, почуття і волю вихованців різноманітними засобами з метою формування у них позитивних особистих якостей та активної життєвої позиції;
2) метод позитивного прикладу, який передбачає цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість і поведінку вихованця сукупністю позитивних особистих прикладів з боку вихователя;
3) метод заохочення, який передбачає застосування комплексу засобів морального і матеріального стимулювання за успіхи та кращі результати у різнобічної діяльності вихованців;
4) метод примусу, який передбачає застосування таких заходів, які впливають на свідомість і поведінку невихованої частини населення і тим самим примушує їх виконувати покладені на них обов’язки та чинне законодавство всупереч їх волі. Також вихователь примушує вихованця вдосконалювати свої кращі якості і відмовлятися від шкідливих звичок.
Правове виховання може бути ефективним лише за дотриманням таких провідних засад, як науковість, плановість, систематичність, послідовність і диференційованість, забезпечення комплексного підходу, а також створення сприятливих умов для реалізації розвиненої здорової правосвідомості на практиці.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)