Теорія держави і права – Кириченко В. М. – 4. Функції права та його соціальна цінність
Право займає основне, найважливіше місце в усій системі соціального впливу на життя особи, держави та суспільства. Завдяки своїм властивостям та регулятивним якостям право є регулятором суспільних відносин, сприяє правильному поєднанню інтересів особи, держави і суспільства в цілому. За його допомогою забезпечується загальний і стабільний порядок у суспільних відносинах.
Завдяки праву досягається відповідність та точність у самому змісті суспільних відносин, закріплюються найважливіші норми і принципи моралі, перетворюючи їх на загальнообов’язкові, встановлені та гарантовані державою правила поведінки.
Право забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості, визначає межі дозволених і заборонених дій.
Право є засобом захисту прав і законних інтересів людини, перешкоджає незаконним втручанням у сферу її особистої правомірної діяльності. На правовій основі формується громадянське суспільство, усі протиріччя, що виникають у суспільстві, повинні вирішуватися виключно на основі права.
Право є важливим засобом врегулювання міжнародних і міжнаціональних стосунків, наявних в суспільстві конфліктів, забезпечення стабільності та громадського порядку в державі.
Цінність права полягає і в тому, що його зміст завжди є показником рівня цивілізованості суспільства. У праві закріплений історичний досвід певного народу, його досягнення в різних галузях життя, ставлення держави до особистості.
Соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціальнонормативного регулювання відображається в його функціях. У юридичній науці, під функцією права, розуміють або соціальне призначення права, або напрями його правового впливу на суспільні відносини, або і те й інше разом.
Розкриваючи зміст будьякої функції права, необхідно постійно мати на увазі, що вони:
1) характеризують основні напрями впливу права на суспільні відносини;
2) тісно взаємодіють з функціями держави, оскільки право невід’ємне від держави і не може впливати на суспільні відносини всупереч функціям держави;
3) відображають найбільш істотні, головні риси права і спрямовані на вирішення конкретних завдань правового регулювання, що стоять перед суспільством та державою на конкретному етапі їх розвитку;
4) реалізуються шляхом встановлення міри дозволеної чи забороненої поведінки, закріплення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів права;
5) розкривають безпосередній зв’язок між сутністю права та реальними суспільними відносинами, на які впливає право.
У реальному житті функції права не існують ізольовано одна від одної, вони тісно взаємопов’язані, тобто складають багаторівневу систему функцій права.
Функція права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини, що відображають його сутність і соціальне призначення у суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.
Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальноюридичні.
Загальносоціальні функції права – це напрями взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми та змісту. До загальносоціальних функцій права включають:
1) гуманістичну – право охороняє та захищає права людства, народу, людини;
2) організаційноуправлінську – право забезпечує можливості окремих суб’єктів щодо вирішення певних економічних і соціальних проблем;
3) виховну – право сприяє становленню людини, як правослухняного члена громадянського суспільства, виховує у неї зразки правомірної поведінки;
4) інформаційну (комунікаційну) – право інформує людей про волю законодавця;
5) оціночноорієнтаційну – поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на безконфліктні, соціальнодопустимі шляхи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;
6) гносеологічну (пізнавальну) – право само виступає як джерело знань.
Спеціальноюридичні функції права – це напрями суто правового впливу на суспільні відносини.
До спеціальноюридичних функцій права належать:
1) регулятивна – це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки суб’єктів в тих чи інших галузях права;
2) охоронна – це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об’єднань, відновлення порушених прав суб’єктів.
Регулятивна й охоронна функції тісно пов’язані між собою. Охоронна функція права покликала забезпечити нормальну дію регулятивної функції.