Теорія держави і права – Кириченко В. М. – 4. Форма державного режиму
Державний режим – це сукупність способів та методів здійснення державної влади у суспільстві.
Поняття “державний режим” не тотожне поняттю “політичний режим”, хоча за значенням вони близькі одне до одного. Державний режим – це різновид політичного режиму, який має більш широке значення ніж державний режим. До поняття “політичний режим” входять не тільки методи діяльності державних органів, а й форми діяльності всіх елементів політичної системи суспільства: політичних партій, громадських організацій та інших об’єднань громадян.
На відміну від форми державного правління та форми державного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим характеризує порядок діяльності держави, визначає ії функціональне спрямування. Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави.
Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, державний режим поділяють на демократичний та антидемократичний.
Демократичний режим – це вид державного режиму, при якому державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні й діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.
Демократичному режиму притаманні наступні ознаки:
Безпосередня участь народу в здійсненні державної влади;
Виборність вищих органів державної влади, існування інститутів безпосередньої та представницької демократії;
Плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;
Рівність усіх громадян перед законом, гарантування з боку держави здійснення ними своїх прав та виконання своїх обов’язків;
Демократизм правосуддя, забезпечення верховенства права;
Поєднання правління більшості та захисту прав меншості, існування легальної політичної опозиції;
Взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою;
Можливість створення і вільного функціонування політичних партій та інших громадських об’єднань.
Демократичний режим існує у наступних формах:
1) ліберальнодемократичний, який заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свобод і прав людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;
2) консервативнодемократичний, який заснований переважно на демократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;
3) радикальнодемократичний, який здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів щодо підвищення ефективності державного управління.
Антидемократичний режим – це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод людини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення.
Антидемократичному режиму притаманні наступні ознаки:
Відсутність правових механізмів та інших гарантій здійснення прав і свобод громадян;
Надмірна централізація державної влади, її концентрація в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи;
Повний контроль держави над усіма сферами суспільного життя;
Застосування неправових засобів здійснення державної влади та примусових методів управління;
Ігнорування релігійних поглядів населення, інтересів національних меншин та інших груп людей.
Антидемократичний режим існує у наступних формах: 1) деспотичний, який характеризується зосередження в руках однієї особи (деспота) всієї повноти державної влади та повній безправності підданих. Деспотія притаманна абсолютним монархіям періоду рабовласництва;
2) тиранічний, який характеризується зосередженням в руках однієї особи (тирана) всієї повноти державної влади, яку він, на відміну від деспотії, одержав не за правом успадкування, а внаслідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту. Для тиранії характерне панування жорстких способів здійснення державної влади, свавілля, беззаконня;
3) тоталітарний, який характеризується зосередженням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи, здійсненням диктатури однієї партії та забороною діяльності опозиційних партій і організацій, відсутність реальних прав і свобод громадян, принципу розподілу влади та органів місцевого самоврядування, наявність всеохоплюючого контролю з боку держави над усіма сферами суспільного та особистого життя, нав’язування єдиної офіційної державної ідеології, відсутність вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і верст населення, примат держави над правом;
4) авторитарний, який характеризується значним зосередженням державної влади в руках однієї або кількох осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян, політичних партій та громадських об’єднань, недопущенням політичної опозиції, наявністю єдиної, обов’язкової політичної ідеології, приниженням ролі представницьких органів влади, використанням насильства і позасудових методів примусу людей, спиранням на поліцейські та військові апарати.
Особливості соціальноекономічного, політичного розвитку країн світу визначають різноманітність державних режимів, яких на сьогодні у “чистому” вигляді практично не існує.
У сучасному світі, при будьякому державному режимі завжди проявляються поєднання рис авторитаризму і демократизму.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)