Теорія держави і права – Кириченко В. М. – 1. Поняття, ознаки і види правової та правомірної поведінки
План
1. Поняття, ознаки і види правової та правомірної поведінки.
2. Поняття, ознаки, види та склад правопорушення.
3. Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності.
4. Мета, функції та принципи юридичної відповідальності.
1. Поняття, ознаки і види правової та правомірної поведінки
Одним із видів людської діяльності є поведінка людини, яка перш за все спрямована на безпосереднє задоволення її потреб та досягнення певних особистих інтересів, а також зайняття відповідальної позиції у сфері суспільних відносин. Поведінка людей має різні форми виразу, мотиви, цілі, наслідки, вона може регулюватись нормами права або бути поза сферою правового регулювання (наприклад, відносини дружби, захоплення музикою, спортивними іграми).
Та поведінка людей, що регулюється нормами права, зумовлює виникнення правової поведінки.
Правова поведінка – це передбачені нормами права соціально значима поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюється їх свідомістю та волею, і породжує відповідні юридичні наслідки.
Правовій поведінці притаманні такі ознаки:
1) має соціальне значення, тобто поведінка людей з точки зору інтересів оточуючого середовища оцінюється як соціально корисна чи соціально шкідлива;
2) має свідомовольовий характер, тобто припускає усвідомлення і ставлення особи до своїх дій щодо наслідків, які вони породжують;
3) має правовому регламентацію, тобто за допомогою правових норм впроваджується у життя корисна поведінка та витісняється небажана, шкідлива поведінка;
4) має здатність породжувати юридичні наслідки, тобто будьяка правова поведінка, виконуючи роль юридичного факту в механізмі правового регулювання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, у яких здійснюються суб’єктивні права і юридичні обов’язки, реалізуються заходи відповідальності.
Зазначені ознаки дозволяють відмежовувати правову поведінку від неправової. За юридичними наслідками правова поведінка поділяється на два види:
1) поведінка правомірна;
2) поведінка протиправна (правопорушення).
Правомірна поведінка – це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, яка відповідає приписам правових норм, гарантується і охороняється державою.
Правомірна поведінка характеризується певними ознаками:
1) відповідає вимогам правових норм, тобто особа діє правомірно, якщо вона точно дотримується правових приписів;
2) є соціально корисною поведінкою, тобто вона є бажаною та об’єктивно необхідною для нормального функціонування і розвитку суспільства;
3) має свідомовольовий характер, тобто проявляється як дія або бездіяльність;
4) гарантується і охороняється державою, включаючи заходи державного примусу.
Правомірна поведінка поділяється на такі види:
1) залежно від сфери суспільних відносин – економічна, політична, соціальна тощо;
2) залежно від суб’єктів права – індивідуальна чи колективна поведінка (діяльність трудових колективів, державних органів, громадських об’єднань тощо);
3) залежно від об’єктивної сторони – дія або бездіяльність;
4) залежно від форм реалізації норм права – дотримання, виконання, використання, застосування;
5) залежно від ставлення держави до правомірної поведінки – схвалювана, заохочувальна, допустима;
6) за фіксацією в нормативноправових актах – врегульована законодавством або неврегульована законодавством;
7) залежно від особливостей внутрішнього ставлення суб’єкта права до своїх діянь (за суб’єктивною стороною):
Активна (принципова) поведінка, тобто вона характеризується високим ступенем активності, відповідальності, правосвідомості, внутрішньою переконаністю суб’єктів права у необхідності виконувати вимоги правових норм;
Звичайна поведінка, тобто вона характеризується тим, що необхідність виконання вимог правових норм у суб’єктів права стала звичкою, яка не вимагає від них додаткових витрат і зусиль;
Пасивна (конформістська) поведінка, тобто вона характеризується низьким ступенем соціальної активності суб’єктів права, їх пристосованістю до зовнішніх обставин, відсутністю власної позиції, прагнення не відрізнятися від інших суб’єктів, а робити так, як роблять інші;
Маргінальна поведінка, тобто вона характеризується тим що суб’єктам права притаманна готовність до протиправних дій у разі зниження нагляду і контролю за їх поведінкою, але переступити межу між правомірною та неправомірною поведінкою їм не дозволяє страх перед можливістю застосування юридичної відповідальності.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)