Сугестивні технології маніпулятивного впливу – Петрик В. М. – 8.4. Як розпізнати загрозу маніпулювання й протидіяти йому
Чи є надійні способи вчасно помітити спробу психологічної агресії? Ніхто з нас не застрахований від того, що в якийсь момент стане адресатом або “ціллю” маніпулятора свідомістю чи зловмисного навіювання. Оскільки маніпулювання найчастіше має прихований характер, далеко не завжди можна точно визначити факт його присутності в конкретній події. Позаяк усе більше удосконалюється саме техніка прихованого “впровадження” в чужу психіку всіляких програм за типом комп’ютерних вірусів. Це порівняння цілком правомірне: з метою маскування деякі з таких вірусів можуть не виявляти жодної активності певний час після впровадження і це надзвичайно утруднює їх виявлення.
Очевидні два основних напрями: ретельне відстеження ситуації, включаючи емоційну оцінку, й свідомий аналіз для виявлення наперед відомих механізмів психологічного впливу чи маніпулювання.
Засоби розпізнавання загрози можуть бути розмежовані на “специфічні” та “неспецифічні” подібно до того, як розподілені за цією ознакою види психічного захисту.
Небезпека психічної агресії може бути сприйнята людиною на рівні як відчуттів, так і розуму.
Таким чином, у тлумаченні будь-яких відомостей задіяна свідомість; важливий практичний досвід, наявність певних теоретичних знань, зокрема про можливу техніку впливу, мету, яку переслідує маніпулятор. І це можна уважати “неспецифічними” засобами виявлення. З іншого боку, емоційна оцінка, яскраве інтуїтивне відчуття загрози в багатьох випадках виходять за значущістю на перший план – їх слід віднести до “специфічних” засобів.
Відстеження всіх змін ситуації, в якій ми схильні бачити потенційну небезпеку прихованого впливу, дозволяє виявити певні ефекти, які характерні для нього та можуть уважатися індикаторами. Загальною ознакою наявності маніпулятивних спроб є “порушення балансу окремих змінних у спілкуванні”.
Тут можна виділити кілька відомих прийомів впливу. Передусім це прийом, в основі якого лежить накопичений досвід спілкування з конкретною людиною. Логічно передбачити, що, переживши одного дня маніпулятивний вплив, ви не “потрапите” на той же гачок пізніше. Дитя, яке “тоне в сльозах” у магазині, коли йому не купують ляльку, забуває про “горе” через якусь мить. Природно, що батьки, знаючи про мету такого “приступу” і його нетривалість, не піддаються на провокацію.
Неправильне співвідношення виграш – плата. Такий прийом проявляється в тому, що отриманий результат не відповідає докладеним зусиллям. Наприклад, ви несподівано отримуєте приз, але не брали участі ні в яких розіграшах, лотереях. Або улюблений прийом так званих “лохотронників”: на вулиці вам “дарують” пробник духів, пластикову картку знижок тощо. Утім, таке співвідношення може виникнути внаслідок помилок при плануванні сил. Скажімо, ви хочете вмовити подругу піти з вами в кіно, розраховуючи задіяти всі свої аргументи. Подруга погоджується, як тільки звучить сама пропозиція. Помилка полягає в тому, що ви не врахували, що вона сама давно хотіла подивитися фільм.
Дисбаланс у розподілі відповідальності за проведені дії та прийняті рішення. Це випадки, коли адресат раптом невідомо чому стає “зобов’язаним” щось зробити. Або ж навпаки – з вас раптом, без особливих на те причин, зняли відповідальність за ухвалення якогось рішення.
Деформація врівноваженості елементів ситуації. Тут слід звернути увагу на незвичність компонування чи подання інформації, відволікання уваги на другорядні деталі. Наприклад, коли вам потрібно підписати важливий документ і ви намагаєтеся зосередитися на ньому, ваш діловий партнер може, наприклад, запитати: “Якою ручкою ви зазвичай любите підписувати документи: кульковою чи чорнильною?”. “Кульковою”, – допустимо, відповісте ви. Психолог М. Еріксон називав це ілюзією вибору або помилковим відчуттям альтернативи. Мало того, що в такому випадку вашу увагу переключають на предмет, який не має жодного відношення до справи, та ще й, якщо задуматися, вам пропонують вибір без вибору. У деяких людей до того ж виникає неусвідомлене відчуття вдячності за виявлений інтерес до своєї персони й відповідаючи на питання, людина ніби сама погоджується з тим, що підписувати цей документ їй прийдеться улюбленою кульковою ручкою”.
Г. Мельник уважає, що в практиці ЗМІ широко використовуються такі методи, коли ставлення аудиторії до тих чи інших явищ довкілля формується за допомогою спрощених вистав (стереотипів, іміджу, міфів, чуток), які впроваджуються в потік “організованих” новин, автоматично викликаючи в масовій свідомості або негативну, або позитивну реакцію на конкретну подію.
Невідповідність інформації, що передається різними каналами. Наприклад, при уважному вивченні співрозмовника можна помітити невідповідність вербальної й невербальної інформації. Якщо адресат знайомий із невербальною специфікою, то відмітити “каверзу” не буде занадто важко.
Прагнення стереотипізувати поведінку адресата впливу. Найчастіше цей прийом полягає у зверненні до певних рольових чи статусних позицій адресата, прагненні апелювати до його звичок або усталених ритуалів.
Незрозумілий дефіцит часу на ухвалення рішення. Наприклад, після нетривалого обговорення проблеми, посилаючись на намічені плани, опонент збирається вирушати, але чекає вашої відповіді неодмінно зараз.
У гіпнозі часто використовується такий прийом, як “негативна команда”, На якому, власне, побудовані деякі рекламні акції. Його можуть застосувати й під час ділової бесіди, якщо в доброзичливо-жартівливому тоні, без прихованого підтексту скажуть: “Будьте уважні при ознайомленні з цими документами, не розслабляйтеся, не втрачайте контроль, ви повинні все ретельно перевірити. А то зараз часто обманюють”. Після таких слів ви можете пройнятися абсолютною довірою до свого партнера та виявити, що почали втрачати контроль, розслаблятися й узагалі готові хоч зараз підписати все, що вам скажуть. Якщо ви відчуваєте щось схоже, краще перенести розгляд документів.
Маніпулятивний вплив можна відчути і Прислухаючись до свого стану. Тут, окрім явних сигналів, є сенс пригадати так звані передчуття та підсвідомий захист, на які зауважують, на жаль, в основному після впливу. Часто можна почути фрази: “Недарма він здався мені таким дивним”, “У якийсь момент у голові промайнула думка про нечесну гру” або “Адже в мене виникало відчуття, що це пастка”.
До такого підсвідомого захисту слід віднести:
Незрозуміле роздратування адресата стосовно партнера по комунікації. Цілком можливо, що антипатія викликана прагненням опонента завоювати вашу увагу більшою мірою, ніж ви того бажаєте Або ж, скажімо, неприязнь виникає як відповідь на якесь прагнення, яке вже виявилося в дії маніпулятора.
Відчуття утиску свого авторитету. Нав’язливе бажання довести свою силу, продемонструвати перевагу над партнером цілком може бути реакцією у відповідь на прагнення маніпулятора вивчити поведінку адресата впливу, керувати нею. Проте тут варто бути обережним, адже якщо подібні наміри стають хоч певною мірою помітні та мають “напівприхований” характер, то, швидше за все, потрібно вбачати в них спробу спровокувати демонстрацію сили.
Несподівана зміна фонових станів. Часто напруження, агресія, метушливість виникають як реакція на втрату, заподіяння якої адресат впливу сприймає несвідомо.
Що стосується очевидних внутрішніх сигналів при спробі впливу, то тут можна назвати такі:
Частий і очевидний прояв психічних автоматизмів. Маніпулятор навмисно запускає автоматизми адресата.
Стан звуження свідомості. Він може відчуватися в Незрозумілому Обмеженні обговорюваних тем, ідей або постановці лише ситуативної, проміжної мети (на шкоду перспективній, головній).
Очевидно, що наведений вище перелік не претендує на завершеність; він може й повинен стати лише основою для складання власного списку індикаторів небезпеки.
Якщо при маніпулюванні використовуються основні життєві образи та ідеї, то неправильно, викривлено спрацьовує внутрішній механізм захисту від цих життєвих цінностей.
Важко уявити, до чого призведе захоплення технологіями маніпулювання – можливо, й до повної деградації людини як особистості. Ми завжди були, є і будемо об’єктами маніпулювання. Але чи станемо ми жертвами цих маніпуляцій, залежить від нас і нашого бажання боротися проти насильства над особою.
Аби протистояти маніпулюванню свідомістю, варто дотримуватися Кількох простих правил:
1. Установити точно свої життєві цілі та пріоритетність їх досягнення. Не піддаватися на пропоновані ззовні інші цілі, ігноруючи спокуси – гроші, посади тощо.
2. Визначити свої життєві принципи. Тільки сама людина протягом життя має право їх змінювати.
3. Завжди аналізувати життєві ситуації. Перше Й головне питання при цьому: “А кому це вигідно?” – мусить мати однозначну відповідь: “Мені та близьким людям” або “Мені та всім іншим”. Якщо відповідь інша, це означає, що виникла небезпека стати жертвою чужих маніпуляцій.
4. Не піддаватися, якщо є хоч мінімальні підозри, що хтось намагається підштовхнути до певного рішення, запитуючи себе, чи є потреба в такому рішенні.
5. Ураховувати думку інших людей, а якщо вона суперечить вашій, – розібратися, хто жертва маніпуляцій – ви або ваші опоненти.
6. Довіряти собі та своєму внутрішньому “Я”.
7. Постійно ламати стереотипи у своїй свідомості, використовуючи уяву.
8. Читати, вчитися, поповнювати запас знань, але чітко аналізувати інформацію.
9. Турбуватися про оточуючих, бути альтруїстом. Хвороблива саморефлексія рано чи пізно призводить до того, що людина сама стає жертвою маніпулювання чи й того гірше – маніпулятором.
10. Не піддаватися масовим настроям – паніці, ейфорії, злості тощо.
11. Критично оцінювати ЗМІ, по можливості знати, кому належить інформаційний ресурс і чиї інтереси він представляє.
12. Критично, неемоційно та без зайвої втоми чи перевтоми оцінювати одержувану інформацію.
13. Не маніпулювати іншими, остерігаючись “ефекту Сатани” – зміни власної свідомості.
14. Критично ставитися до тренінгів особистісного зростання, семінарів із НЛП. Оцінювати й аналізувати одержувану інформацію, але не входити в емоційний контакт з організаторами заходів.
15. Викривати маніпуляторів та їхні маніпулятивні дії. Це дасть можливість іншим людям прозріти. Прозріння – це момент звільнення.
Маніпулювання, від яких не варто захищатися
У житті далеко не всі маніпулювання здатні завдавати шкоди та переслідують несприятливу для адресата мету.
По-перше, деякі технології маніпулятивних впливів настільки громіздкі, складні та невиразні, що їм притаманна тенденція до саморуйнування. Такі впливи розраховані на опір опонентів. Якщо його немає, впливи втрачають сенс.
По-друге, є низка ігор, які включають маніпулювання, наприклад сексуальні. Рідко хто починає спокушати з прямого заклику “давай..”, скоріше це відбувається за допомогою серії маніпулювань.
Інколи за різних причин чинити опір маніпулюванню не хоче сам адресат, наприклад, якщо йому зрозумілі мотиви маніпулятора або якщо маніпулювання викликає естетичне захоплення. У одному з творів російської класики XIX століття герой, подорожуючи, програв всі свої гроші офіцеру-шулеру. Він не стільки переживав, що втратив засоби існування, скільки захоплювався тим, як його вправно “надули”. Маніпулювання передбачає певну закритість інформації, таємницю, яка може бути розкрита лише після його завершення. А таємниця завжди викликає інтерес.
Як протистояти маніпулюванню організаціям та компаніям:
O необхідно безупинно, за допомогою різних “індикаторів” – інформаційних приводів, дій компанії, інтерв’ю перших осіб – демонструвати свою надійність й успішність у подоланні складних часів;
O якщо переважають негативні новини, компанія повинна генерувати позитивні приводи й усіляко підкреслювати свою активність у боротьбі за кожного клієнта, співробітника, партнера. Приклад адекватного реагування – дії керівництва Deutsche Bank (Німеччина), яке заявило, що не скористається фінансовою допомогою держави, навіть якщо парламент схвалить надання засобів цій фінансовій організації. За оцінкою банку, в його розпорядженні достатньо засобів, щоб вистояти в умовах глобальної фінансової кризи. Ще один сильний піархід: генеральний директор банку Й. Акерманн відмовився від щорічної премії в кілька мільйонів євро на користь молодших співробітників банку. За заявою Deusche Bank, ще три топменеджери фінансової організації взяли приклад із Акерманна;
O сформулювати й донести до учасників ринку та ЗМІ основну позицію щодо поточних подій – яким чином планується переборювати труднощі, що робиться для зміцнення стабільності (фінансової, інформаційної тощо), які заходи проводяться стосовно колективу;
O використовувати тактику “відкритих долонь”, коли організація демонструє бажання відповідати на важкі запитання;
O якщо ж організація перебуває на грані розвалу чи в критичному стані, необхідно формувати свою версію того, що відбувається, й подальшого репозиціонування тощо;
O не рекомендується додержуватися стратегії “відходу в тінь”, ніяк не реагуючи на запити ЗМІ або даючи відповідь “без коментарів”. Це загрожує наростанням різного роду негативних чуток (скажімо, що насправді в компанії звільнили не 10 %, а всі 50 % співробітників і це тільки початок);
O піар перших осіб стає ключовим компонентом для всієї комунікаційної політики структури: у період кризи активність керівників організації має набагато більше значення, ніж у звичайних умовах; керівник стає основним ньюсмейкером, репутаційним гарантом і “рупором” для політики організації; персональна репутація лідера підтримує корпоративну, а не навпаки;
O планувати “контрпанічні” операції;
O актуалізувати солідарність членів колективу й структур, що відіграють значну роль у життєдіяльності організації;
O швидко реагувати на перші сигнали про дезінформацію громадськості;
O підкреслювати сильні сторони організації;
O у перші дні після початку чорних піардій необхідно мобілізувати, як мінімум, чотири ресурси: керівництво організації, співробітників, лояльних журналістів та органи державної влади;
O у перші години “нападу” слід оперативно проаналізувати ситуацію й зрозуміти, хто замовник інформаційної атаки, які цілі переслідує організатор, якими ресурсами володіє (інформаційними, фінансовими, адміністративними, людськими, технологічними тощо); після чого вибрати стратегію реагування на кризову ситуацію;
O підтримувати готовність до режиму проведення активних переговорів з органами державної влади, ЗМІ, широкою громадськістю;
O розробити різні варіанти сприятливого виходу з кризової ситуації;
O проінструктувати співробітників у потрібному ключі про ситуацію, що склалася навколо організації, провести тренінг “Як вижити в кризових умовах”;
O забезпечити підтримку органів влади;
O формувати лояльність засобів масової інформації до організації;
O організувати гарячу телефонну лінію, відслідковувати актуальні теми й питання та публікувати відповіді на них і додаткову інформацію на сайті установи, оперативно розміщати інформаційні повідомлення на сайті та у ЗМІ, провести онлайнівську конференцію керівника організації тощо;
O сканувати інформаційні поля ЗМІ й неформальні канали комунікації (форуми і блоги); фіксувати та вивчати всі “панічні” вхідні дзвінки на саІІ-центр організації.
Аналізуючи форми, методи й технології маніпулятивного впливу, можна зробити невтішний висновок, що сьогодні людина не в змозі повністю захистити себе від впливу всіх направлених на неї маніпулювань.
По-перше, кількість маніпулятивних впливів та їх різноманітність настільки великі, що складно уявити, в якому напруженні повинен перебувати адресат, аби проконтролювати й проаналізувати всі свої стани, зміну поведінки партнера та ситуації. По-друге, часто адресат сприймає маніпулювання лише на підсвідомому рівні, навіть не здогадуючись про його присутність.
Проте найбільш сильні та грубі впливи можна виявити й запобігти таким діям. Для цього варто слідкувати за збереженням цілісності свого “Я”, прислухатися до внутрішнього голосу та зіставляти його із зовнішньою поведінкою опонента.
Уміння захистити себе від маніпулятивного впливу потрібне також пі-арфахіецям. Одним із завдань ЗМІ є здійснення впливу на ключові аудиторії. Ситуація, коли людина впливає сама, але не вміє розпізнати чужий вплив і захистити себе від нього, таїть у собі небезпеку ураження маніпулятора його ж зброєю.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)