Сугестивні технології маніпулятивного впливу – Петрик В. М. – 8.3. Базові стратегії та механізми психологічного захисту
Питання про те, де відтворюється психологічний захист (у міжособистісних стосунках чи у внутрішньому світі людини) відходить на другий план, коли мова заходить про використовувані при цьому стратегії.
В основі численних способів захисту від маніпулювання лежить шість так званих базових захисних установок: відхід, вигнання, блокування, управління, завмирання та ігнорування.
Відхід – Збільшення дистанції, переривання контакту, переміщення за межі досяжності впливу агресора. Крайнім проявом цієї стратегії може уважатися відчуження, повне заглиблення в себе, відмова від контактів із людьми. Звичайним проявом цього виду захисту є зміна теми бесіди, переривання бесіди під сприятливим приводом, відхід від контактів із неприємними людьми.
Вигнання – збільшення дистанції, видалення агресора. Часто проявляється в звільненні останнього з роботи, виселенні з будинку, засудженні, уїдливому зауваженні, кепкуванні. Граничним проявом такого захисту є вбивство.
Блокування – контроль впливу, виставляння перешкод на його дорозі. Граничний прояв – повна самоізоляція за допомогою активізації певних статусів і підсистем. Повсякденне використання смислових і семантичних (“Я не розумію, про що Ви говорите”), рольових (“я на роботі”) бар’єрів.
Управління – контроль впливу агресора, вплив на нього самого. Граничним проявом є підпорядкування собі іншої людини. Звичні способи використання такого захисту – скарги, плач, підкуп, спроби потоваришувати, спровокувати бажану поведінку. Сюди ж відносять і маніпулювання захисного походження.
Завмирання – контроль інформації про самого суб’єкта, її навмисне спотворення або скорочення. Крайня форма заціпеніння. Найчастіше проявляється в приховуванні почуттів, обмані.
Ігнорування – контроль інформації про агресора, спотворене сприйняття агресора або його погроз. Гранична форма прояву – втрата адекватності сприйняття, ілюзії. Зазвичай проявляється як стереотипізація (“вона просто пустує”), пояснення маніпулювання позитивними намірами (“мені бажають добра”).
Всі ці базові захисні установки можна попарно об’єднати з огляду на пасивність – активність: відхід – вигнання, блокування – управління, завмирання – ігнорування. Кожна пара має своє поле дії. Відхід – вигнання Створює дистанцію з агресором, Блокування – управління Управляє потоком впливу, Завмирання – ігнорування Працює з інформаційним каналом.
Важливо пам’ятати, що базові захисні установки є такими, що пише спрямовують захисні дії. У житті вони часто використовуються в композиції. Наприклад, поширений жіночий прийом “у сльозах вибігла геть” містить як сам відхід, так і управління (плач).
Виходячи з визначення неспецифічного захисту, не важко зрозуміти, що його механізми починають діяти у відповідь на сам факт присутності загрози й не враховують її характеру. Оскільки маніпулювання найчастіше буває прихованим, наявність загрози адресат сприймає в основному підсвідомо. Захисні дії також не сприймаються свідомістю, а у випадках, коли вони помічаються, їм знаходять належні пояснення. Наприклад, відхід, що виявляється в спробах змінити що-небудь в зовнішній обстановці, може мати такі пояснення: “Ви не заперечуєте, якщо я відкрию кватирку? Тут дуже накурено”. Поширені прояви дій механізмів неспецифічного захисту такі:
O легке похитування головою в горизонтальній площині в момент, коли адресат уже майже готовий погодитися (підсвідоме управління);
O гострі позиви в туалет, які виникають у адресата в найбільш важливий для маніпулятора момент (несвідома втеча);
O пригнічений стан, сповільнені рухи в момент, коли маніпулювання почало діяти, але адресат ще не зрозумів, що сталося (підсвідоме завмирання).
Можна виділити три підвиди механізмів специфічного захисту залежно від рівня, на якому він діє. До першого рівня належать ті, що мають зв’язок із особливостями загрози, яку несе маніпулювання. Діють вони у власне особистісних структурах. До другого рівня відносять захист, пов’язаний із автоматизмами – психічними процесами, які реалізують маніпулятивний вплив. Тут механізми захисту співвідносяться з механізмами маніпулювання. Третій рівень становить захист, пов’язаний із використовуваними маніпулятором засобами.
Механізми специфічного психологічного захисту першого рівня. Основною мішенню будь-якого маніпулювання є власне особистісні структури опонента, а головна дорога до мети – розщеплювання цих структур. Для того, щоб чуже слово увійшло до свідомості як “своє”, необхідно, аби в цій свідомості було “місце” для іншого, готовність зустрітися з іншим голосом і почути його. Це можливо лише в тому випадку, якщо інший уже живе у свідомості, якщо він є не зовнішнім об’єктом, що сприймається, а вмістом свідомості”.
Маніпулятор прагне підсилити свого союзника, ослабити мотиви, що суперечать йому. Чим менша кількість внутрішніх суб’єктів бере участь у конфлікті, тим простіше проконтролювати його результат. Часто з метою ізолювати одну підструктуру маніпулятор, звертаючись до адресата, веде розмову з однією із його соціальних або статусних ролей (“Врешті-решт, ти ж батько, замкни сина в будинку і не випускай тижнів два!”). Кращим способом захисту в такій ситуації буде пригадати й інші рольові позиції. Наприклад, відповідь: “Так, але я йому ще й співчуваючий друг, а не просто строгий батько-тиран”, – цілком врятує вас від пропонованих дій.
Самостійний учинок здійснює особистість загалом, із відома всіх її підструктур, тому захист від маніпулювання – це передусім захист цілісності особистості, знищення структур, які працюють на користь маніпулятора.
Механізми специфічного психологічного захисту другого рівня. Оскільки маніпулятор прагне проникнути у внутрішній світ адресата, зачепити його слабкі місця, останній намагається певним чином закритися, не дозволити “зачепити” себе. У чистому вигляді такий опір у житті трапляється рідко і проявляється в словах. Наприклад, фрази “не сип мені сіль на рану”, “не лізь мені в душу”, “не терзай рани”, “дай мені спокій” є чистою перешкодою маніпулюванню. В основному боротьба між маніпулятором і адресатом тут відбувається за контроль над автоматизмами (психологічними процесами, що становлять механізми маніпулятивного впливу).
Найважливіше завдання для адресата на цьому рівні – не дозволити маніпулятору запустити механізм роботи автоматизмів, не дати йому оволодіти ними. Американські психологи стверджують, що в кожної людини є тисячі автоматичних програм. Одна з таких програм поведінки – рукостискання: коли людина простягає руку, ви автоматично подаєте свою у відповідь. Але що станеться, якщо з вами не привітаються, а, наприклад, візьмуть вас за зап’ястя? Порушиться програма. Ви не знаєте, що робити далі, яким має бути наступний крок. І в цей самий час співрозмовник дає вам певну інструкцію, навіювання: “Ми сьогодні обов’язково повинні закінчити всі справи”. Якщо маніпулятор просто перерве рукостискання й нічого більше не зробить, то людина, з якою так незвично поздоровалися, буде здивована Тут важливе вербальне навіювання.
Найбільш ефективним проявом захисту автоматизмів уважається непередбачуваність. Якщо реакцію адресата не можна передбачити, то маніпулятору ні до чого підстроюватися, його плани руйнуються. Проте через соціальну культуру особа живе під владою, по-перше, стереотипів поведінки та мислення, що склалися в суспільстві, по-друге, очікувань і вимог людей, котрі її оточують, тому непередбачуваність не заохочується.
Так, ефективним захистом від указаного вище маніпулювання, пов’язаного з перериванням автоматизму, буде висмикування руки, але, з іншого боку, цей жест уважається проявом неповаги, невихованості.
Ще один спосіб захисту на цьому рівні – затримка автоматичних реакцій – може виявлятися в тому, що адресат діятиме обережніше, витрачатиме більше часу на ухвалення рішень. Наприклад, побачивши в магазині численні реклами, починаєш відчувати необхідності в кожному з пропонованих предметів, проте, якщо обдумати ситуацію пізніше, скажімо удома, ця необхідність відпаде сама собою.
Способи “непередбачуваність” і “затримка автоматичних реакцій” в активному стані можуть проявлятися як спонтанне та навмисне трансформування пропонованого вам образу. Наприклад, при покупці автомобіля у відповідь на створюваний торгівельним агентом образ швидкості, плавності та зручності можна пригадати, скільки грошей іде на бензин та запчастини.
Механізми специфічного захисту третього рівня. Оскільки захист цього рівня пов’язаний із засобами впливу, які використовує маніпулятор, перерахувати всі можливі захисти не реально через різноманітність засобів маніпулювання. Тут можна виділити дві найбільш загальні стратегії захисту.
Перша стратегія пов’язана з руйнуванням технологічних елементів впливу та передбачає зустрічну активність адресата. Цей процес схожий на боротьбу “хто кого”. У відповідь на бажання маніпулятора приховати факт впливу виникає прагнення розкрити його наміри, зробити “все таємне явним”. Проявлятися такий захист може як уточнення з недовірливою інтонацією, сумнівом, чіплянням до слів, прямими питаннями: “Куди ви хилите?”, “До чого ця розмова?”, “Скажіть прямо, чого ви хочете”.
У відповідь на психологічний тиск адресат, швидше за все, стане вдаватися до того, в чому він має перевагу (наприклад, можна заздалегідь розробити теми та сюжети розмови з опонентом). Проте тут можлива боротьба і в тому ж середовищі, що обрав маніпулятор. Скажімо, у відповідь на уповільнення розмови з метою “виснажити” терпіння адресат може вибрати темп ще повільніший, роздумуючи попутно про своє. Ефект такої протидії посилюється неповним включенням адресата в розмову.
Друга стратегія специфічного захисту цього рівня пов’язана з використанням технологічних елементів впливу у своїх інтересах. Часто вона становить зустрічне маніпулювання, підсумком якого є прагнення переграти маніпулятора. Наприклад, ваш співрозмовник під час спілкування ніби випадково відходить від теми. Адресат може підтримати перехід, але на іншу, вигіднішу йому тему або, вислухавши опонента, повернути розмову в попереднє русло. Можливо також, угадуючи наміри маніпулятора, уточнити прямо, чи правильно ви їх зрозуміли. Якщо мета опонента непристойна, то, швидше за все, маніпулятор відмовиться від неї. Ви можете також погодитися вести бесіду “на тему” далі, проте її сенс для маніпулятора буде втрачений.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)