Судоустрій – Молдован В. В. – 1. Загальні положення статусу судді

1. Загальні положення статусу судді

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

Незалежність судді Забезпечується:

– особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

– недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді;

– порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

– забороною втручання у здійснення правосуддя;

– відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

– окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

– належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

– функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

– правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ст. 47 Закону “Про судоустрій і статус суддів”).

Незалежність суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме в “Основних принципах незалежності судових органів”, ухвалені резолюціями від 29 листопада 1985 року та від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, “Процедурі ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів”, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейській хартії “Про статус суддів” від 10 липня 1998 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи “Незалежність, дієвість та роль суддів” від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді у разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки та інші гарантії недоторканності суддів.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про незалежність суддів як складової їхнього статусу від 1 грудня 2004 року зазначено, що незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується Насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. Відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.

Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом (ст. 48 Закону “Про судоустрій і статус суддів”).

Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом. Відповідальність за прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, передбачена статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно законодавства, неповага до суду може виражатись у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Окрім того, проявом неповаги до суду вважається також злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд. Всі ці дії тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судді, голови судів та їх заступники, судді у відставці, народні засідателі та присяжні мають посвідчення, зразки яких затверджуються Радою суддів України. Посвідчення судді, голови суду, заступника голови суду, судді у відставці підписує керівник органу, який його призначив чи обрав на посаду. Посвідчення Голови Верховного Суду України, його заступника підписує секретар Пленуму Верховного Суду України. Посвідчення народних засідателів, присяжних підписує голова суду, в якому народний засідатель, присяжний здійснює правосуддя. Вручення посвідчення здійснює особа, яка його підписала, або за її дорученням інша особа (ст. 50 Закону “Про судоустрій і статус суддів”).

Посвідчення судді, народного засідателя, присяжного – це офіційний документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, якому він виданий, як носія судової влади, який здійснює правосуддя, а судді, крім того, – як посадової особи органу державної влади, що в конституційному порядку наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі у суді загальної юрисдикції чи Конституційному Суді України.

За видовими ознаками посвідчення професійного судді є таким, що посвідчує статус особи і наділяє її владними повноваженнями, має чинність на всій території України і у своїх реквізитах містить основні права та конституційні гарантії недоторканності. Посвідчення судді за дією в часі відноситься до постійних документів, оскільки щодо суддів, призначених на посаду судді вперше (на 5 років) і суддів, обраних безстроково, вони підписуються різними посадовими особами і діють весь час перебування на конкретній посаді.

Посвідчення народного засідателя і присяжного мають чинність тільки протягом часу участі у розгляді судової справи або часу залучення до здійснення судочинства. У своїх реквізитах посвідчення мають містити основні конституційні гарантії недоторканності та термін дії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Судоустрій – Молдован В. В. – 1. Загальні положення статусу судді