Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – Власні і загальні іменники
Всі іменники розподіляються на іменники власні і загальні.
Загальні іменники – це узагальнені назви класів однотипних предметів або явищ: син, явір, калина, лоша, родина, поет.
Власні іменники – це індивідуальні назви предметів. Вони виокремлюють конкретний предмет із ряду однотипних предметів: Світлана, Любомир, Надія, Тернопіль, Кавказ.
До власних іменників передусім належать:
А) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Левчук, Пав-личко, Клименко, Василь, Оксана, Володимирівна, Петрович, Леся Українка);
Б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова Верховної Ради, Генеральний прокурор України);
В) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (Театр ляльок, Український дім, видавництво “Вища школа”, газета “Вечірній Київ”, теплохід “Тарас Шевченко”;
Г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (Полтавська битва. День незалежності, Державна премія імені Т. Г. Шевченка);
Г) географічні й астрономічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій);
Д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Христос, Бог);
Е) клички тварин (Рябко, Пушок).
Власні і загальні назви розрізняються граматично й орфографічно. На противагу загальним іменникам власні назви не вживаються у формі множини (Грінченко, Крим, Київ). Форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім’ї (родина Коцюбинських, брати Тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: У товаристві було два Миколи; В Україні багато Вербівок. Позначаючи одиничний топонімічний об’єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (Суми, Карпати, Чернівці).
Власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: “Перлина” (магазин), Орел (місто).
Власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, загальні – з малої.
Збірні іменники
Збірними називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле: Маковиння, мишва, гудиння, селянство.
Збірні іменники характеризуються такими граматичними ознаками:
* вони вживаються лише в однині (відсутня форма множини);
O з ними не поєднуються власне кількісні числівники, оскільки поняття сукупності не підлягає рахункові. Із збірними іменниками можуть поєднуватися неозначено-кількісні чи дробові числівники: трохи квасолиння, багато рідні, одна друга молодняка.
Значення сукупності предметів виражається за допомоги спеціальних суфіксів: – ств – (-цтв-) (студенство, людство, козацтво); – н – (дітлашня, мурашня); – в – (братва, мошва, панва); – от – (кіннота, біднота, дрібнота); – ур – (професура, апаратура); – їй – (-і-я) (братія, інженерія, інтелігенція); – инн – (-овинн-) (кукурудзиння, бавовиння); – ин – (яровина, садовина); – изн – (білизна, старизна), – еч – (малеча, молодеча).
Збірність властива і окремим безафіксним іменникам (зелень молодь, наволоч).
До збірних іменників не входять іменники, збірність яких виражена лексично: армія, полк, зграя, отара, ліс, група, рота, команда, ансамбль. Ці іменники виступають в обох числових формах – однині і множині (группа – групи, ансамбль – ансамблі).
Матеріально-речовинні іменники
До розряду речовинних іменників належать назви речовин, однорідних мас, що підлягають виміру, а не підрахункові. У межах цього розряду можна виокремити кілька семантичних підгруп, що є назвами:
А) металів (сталь, мідь, бронза);
Б) рідин (молоко, вода, вино);
В) хімічних елементів (кисень, водень, вуглець);
Г) ліків (цитрамон, аспірин, валідол, клофелін);
Г) продуктів харчування (хліб, борошно, цукор, кава);
Д) будівельних матеріалів (глина, цемент, гіпс, пісок, цегла);
Е) овочів, ягід (капуста, морква, малина, смородина); є) тканин (сатин, шовк, ситець, льон) тощо.
Іменники з речовинним значенням вживаються переважно в однині. Форми множини використовуються тоді, коли йдеться про сорти, різновиди речовини, продукти харчування, наприклад: мінеральна вода – мінеральні води, метал – метали, масло – масла, сталь – сталі.
Певна частина речовинних іменників мають форму множини (дріжджі, висівки, ласощі, макарони, парфуми, вершки).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)