Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 7. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ III ВІДМІНИ
Іменники ІП відміни на групи не переділяються, але їх відмінювання має свої особливості:
O у родовому, давальному, місцевому однини та називному і знахідному множини іменники мають однакове закінчення – і (відмінкова форма у кожному конкретному випадку визначається синтаксично): Не було розкоші (родовий однини); жити у розкоші (місцевий однини);
O в орудному відмінку однини перед закінченням – у (-ю) подовжується кінцевий приголосний основи, якщо у початковій формі слова він стоїть після голосного: ніччю, сіллю, подорожжю, тінню. Якщо у початковій формі іменника в кінці основи наявні два приголосні звуки, то подовження не відбувається: радістю, рішучістю, приязню. Після літер б, п, в, м, ф, р перед закінченням – ю ставиться апостроф: Кров’ю, любов’ю, матір’ю;
O кличний відмінок в однині має закінчення – е:Радосте, любове. Кличний відмінок іменника мати омонімічний із називним: Рідна
Мати моя, ти ночей недоспала (А. Малишко). Слухайте, матері!
Зразки відмінювання іменників третьої відміни
Відмінки | Однина | Множина | ||
Н. | Доповідь-0 | Мати | Доповід-і | Матер-і |
Р. | Доповід-і | Матер-і | Доповід-ей | Матер-ів |
Д. | Доповід-і | Матер-і | Доповід-ям | Матер-ям |
3. | Доповідь-0 | Матір-0 | Доповід-і | Матер-ів |
О. | Доповідд-ю | Матір ‘-ю | Доповід-ями | Матер-ями |
М. | (на) доповід-і | (на) матер-і | (на) доповід-ях | (на) матер-ях |
Кл. | Доповід-е | Мати | Доповід-і | Матер-і |
§ 8. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ЧЕТВЕРТОЇ ВІДМІНИ
Іменники четвертої відміни на групи не поділяються. Відмінювання їх має такі особливості:
O наявність в усіх відмінках однини і множини, крім орудного однини, суфіксів – ат-,-ен (ведмежати, тімені) і – ят (теляти, хлоп яти);
O форма знахідного відмінка однини однозвучна із формою називного: курча, ягня, порося, вим ‘я. У знахідному відмінку множини іменники – назви істот мають паралельні форми: купити курчат і курчата, доглядати немовлят і немовлята;
O в орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси – ат (-ят), закінчення – ам (-ям) приєднується до кореня: курчам, ягням. Іменники із суфіксом – єн – мають паралельні форми: ім ‘ям і іменем, вим ‘ям і вименем. У літературній мові переважають форми із закінченням – ям;
O кличний відмінок омонімічний із називним: Маля, лоша, ведмежата.
Зразки відмінювання іменників IV відміни
Відмінки | Однина | Множина | ||
Н. | Ім – я | Курч-а | Ім-ен-а | Курч-а-т-а |
Р. | Ім-ен-і | Курч-ат-и | Ім-ен-0 | Курч-ат-0 |
Д. | Ім-ен-і | Курч-ат-і | Ім-ен-ам | Курч-а-т-ам |
3. | Ім – я | Курч-а | Ім-ен-а | Курч-ат-0 |
О. | Імен-ем, Ім’-ям | Курч-ам | Ім-ен-ам и | Курч-а-т-ам и |
М. | (на) ім-ен-і | (на) курч-ат-і | (на) ім-ен-ах | Курч-а-т-ах |
Кл. | Ім’-я | Курч-а | Ім-ен-а | Курч-а-т-а |
§ 9. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ, ЩО МАЮТЬ ЛИШЕ ФОРМУ МНОЖИНИ
Множинні іменники відмінюються за таким зразками:
Н. | Діт-и | Окуляр-и | Ножиц-і | Ж. Ворот-а | |
Р. | Діт-ей | Окуляр-ів | Ножиць-0 | Воріт-0 | |
Д. | Діт-ям | Окуляр-ам | Ножиц-ям | Ворот-ам І ворот-ям | |
3. | Діт-ей | Окуляр-и | Ножиц-і | Ворот-а | |
0. | Діть-ми | Окуляр-ам И | Ножиц-ям И | Ворот-ами, воріть-ми | |
М. | (на) діт-ях | (в) окуляр-ах | (на) іюжиц-ях | (на) ворот-ах, Ворот-ях | |
К. | Діт-и |
Отже, множинні іменники мають такі особливості відмінювання:
O у називному відмінку іменники мають закінчення – а,-и,-і;
O родовий відмінок характеризується закінченнями – ей,-ів (-їв) та нульовим;
O знахідний відмінок співвідноситься з називним, якщо іменник називає неістоту: Взяв ножиці, граблі; і з родовим – назви істот: кличу людей, дітей. Деякі з них мають паралельні форми: пасу гуси і Гусей;
O оруд ний відмінок має переважно закінчення – ами (-ями), хоча у деяких словах можливі паралельні форми: дверми – дверями – дверима, грішми – грошима, воротами – ворітьми;
O кличний відмінок омонімічний з називним: Слухайте, діти!
§ 10. НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ
До незмінюваних іменників належать:
O українські жіночі прізвища на приголосний та на – енк-о: Грицай, Семенюк, Сліпченко, Зубенко;
O російські прізвища на – ово,-их,-аго: Бєлово, Черних, Живого;
O загальні та власні назви іншомовного походження: Кашне, фойє, журі, колібрі, меню, амплуа, Марокко;
O ініціальні абревіатури та абревіатури, в яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка: МВС, ЮИЕСКО, заввідділу;
O складноскорочені слова, утворені поєднанням ініціальної абревіатури і постпозитивних цифр: ТУ-124, ГАЗ-6
Примітка. Деякі абревіатури, що є власними і загальними назвами, змінюються, як іменники І, II чи III відміни. Наприклад, Міськтелемережа (іменник І відміни, мішаної групи), Медперсонал (іменник II відміни, твердої групи), альфаль (алюмінієва фольга) (іменник III відміни).
Значення відмінка цих іменників виражається синтаксично, тобто за допомоги синтаксичних зв’зків з іншими словами: Кенгуру стрибає (значення називного відмінка). Ми захоплювалися малим кенгуру (орудного відмінка).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)