Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 4. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.
У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:
[ждн – жн]: тиждень – тижня, тижневий;
Іздн – зн]: виїздити – виїзний;
[стн – сн]: честь – чесний, користь – корисний, якість – якісний;
[стл – сл]: щастя – щасливий, стелити – слати;
[скн – сн]: тріск – тріснути, блиск – блиснути;
[зкн – зн]: бризкати – бризнути.
[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце);
[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце);
[сткл] – [скл]: скло (давньорус. стькло).
В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [игісна’ц’:ат’], шістсот [ш’іс:о’т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.
Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса – ськ-, – ств – від іменників іншомовного походження: Студент – студентський, інтелігент – інтелігентський, турист – туристський, агент – агентство.
У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.
§ 5. ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:
1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;
2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: Життя, ніччю, колосся.
В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це – результат прогресивної асиміляції.
Подвоєння відбувається:
1. За збігу двох однакових приголосних на межі:
А) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;
Б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;
В) двох суфіксів: письменник, іменник;
Г) основи дієслова минулого часу після С і постфікса – ся: розрісся, піднісся;
Г) двох частин складноскороченого слова: Міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).
2. У наголошених прикметникових суфіксах – енн-, – анн – зі значенням можливості або неможливості дії: Непримиренний, мерзенний, невблаганний, недоторканний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.
Примітки:
1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: Нагороджений, сказаний, рублений.
2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомоги суфіксів – ан, – ин, – ін: морквяний, лебединий, чаїний.
3. Немає подвоєння у прикметниках Шалений, довгожданий, букввний, потомствений.
У прикметниках на – енн (ий) старослов’янського походження: Благословенний, блаженний, огненний, священний.
Подвоюються приголосні в словах: Бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: Бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.
Подовження відбувається:
1. Подовжуються м’які та напівпом’якшені приголосні Ід’], [т’]9 [з’], |с’], [ц’], [л’1, [н’І, [ж9], [ч’|, [пГ], що стоять між голосними:
А) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: Суддя, рілля, стаття (але: статей);
Б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим – а (графічно – я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: Життєвий;
В) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, мить – миттю, мазь – маззю, вісь – віссю, міць – міццю, сіль – сіллю, тінь – тінню, подорож – подорожжю, ніч – ніччю, розкіш – розкішшю, заповідь – заповіддю, міць – міццю;
Г) у деяких прислівниках: Навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.
2. Подовжується звук /л’У в особових формах дієслова Лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.
Примітки:
1. Приголосні [д% [т% [зі, [с% [ц% [л% [н% [яг], [ч% [ш1] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: Повністю, честю, щастя, радістю.
2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім’я, любов’ю, матір’ю.
Слід пам’ятати, що подовжуються тільки м’які приголосні звуки, які стоять між голосними.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)