Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 13. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Як уже зазначалося вище, найважливішою особливістю якісних прикметників є їх здатність виражати різну міру та інтенсивність вияву ознаки за допомоги ступенів порівняння.

Ступені порівняння – це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки, якості того чи іншого предмета шляхом зіставлення з такою ж якістю в інших однотипних предметах: Дорожчий – найдорожчий.

Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. Ступені порівняння мають лише ті прикметники, які позначають змінну щодо ступеня вияву ознаку.

Вищий ступінь називає якісну ознаку, що виявляється більшою мірою, ніж позначувана звичайним прикметником: Ні, нема нічого На землі усенькій, Що було б рідніше І дорожче неньки. (П. Бондарчук).

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від звичайного прикметника за допомоги суфіксів – ш-,-іш-: молодий – молодший, теплий – тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь утворюється за допомоги обох суфіксів: Тонкий – тонший, топкіший.

Творення вищого ступеня за допомоги суфікса – ш – супроводжується такими змінами:

O прикметникові суфікси – к-,-ок-,-ек – випадають: Тонкий – тонший, глибокий – глибший, далекий – дальший;

O кореневі приголосні [г], [ж], [з], внаслідок фонетичних процесів змінюються на |жч], а приголосний [с| – на (шч|, що передається на письмі літерою щ: дорогий – дорожчий, вузький – вужчий, високий – вищий.

Форми вищого ступеня порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ (суплетивні форми): Гарний – кращий, великий – більший, поганий – гірший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням слів більш, менш із звичайним прикметником: Більш докладний, більш обережний, менш приємний.

Найвищий ступінь називає максимально виявлену ознаку предмета, якою він виокремлюється з-посеред інших предметів: Серед птахів найкращим співаком є соловей (В. Біанкі).

Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма твориться додаванням префікса най – до форми вищого ступеня: прозоріший – найпрозоріший, вищий – найвищий, складніший – найскладніший.

Складна форма твориться додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів – як-,-що: якнайбільший, щонайдужчий, щонайкращий.

Складена (аналітична) форма твориться додаванням слів найбільш (е), найменш (е) до звичайного прикметника: Найбільш цікавий, найбільш зручний, найменш вдалий, найменш активний.

§ 14. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ

В українській мові прикметники мають дві форми: повну і коротку. Повні форми прикметників бувають нестягнені (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) і стягнені (дрібна, дрібне, дрібні).

Загальновживаними в усіх стилях виступають повні форми прикметників:

O нестягнені у називному відмінку однини чоловічого роду: Високий, добрий, прозорий;

O стягнені у називному відмінку жіночого і середнього родів однини та називному відмінку множини: рідна, рідне, рідні.

Нестягнені форми жіночого і середнього роду здебільшого вживаються лише в народній творчості і в поетичному мовленні: Праведная душе, прийми мою мову не мудру, та щиру, прийми, привітай! (Т. Шевченко).

Паралельні стягнені і нестягнені форми прикметників можливі лише в називному і знахідному відмінках, в інших відмінках вживаються повні стягнені форми.

Прикметники у повній формі змінюються за родами, числами і відмінками.

Короткі прикметники, що вживаються без закінчень, виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду: Зелен, славен, повен, згоден. Присвійні прикметники чоловічого роду мають коротку форму тільки в називному відмінку однини: Сестрин, Маріїн, лікарів. Прикметники, що мають коротку форму, не змінюються за родами, числами, відмінками. Вживаються найчастіше в поезії та народній творчості: Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада, Аж на мене віл лебедик з небесонька пада (І. Драч).

§ 15. ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

За характером кінцевого приголосного основи початкової форми – називного відмінка однини чоловічого роду – прикметники поділяються на дві групи: тверду й м’яку.

До твердої групи належать:

* прикметники, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення – ий,-а,-е: Широкий, широка, широке; близький, людяний, особистий, систематичний.

O усі присвійні прикметники, що в початковій формі мають чисту основу на приголосний: Василів, Ольжин, сестрин, батьків.

До м’якої групи належать:

* прикметники з м’яким кінцевим приголосним основи на – н із закінченнями – ій,-я,-є: Синій, вечірній, крайній, вчорашній, колишній, довколишній, тутешній, давній, літній, торішній;

O прикметники з кінцевим приголосним основи на – й: безкраїй, довговій, довгошиїй.

Складні прикметники з другою частиною – лиций (круглолиций, яснолиций) утворюють окремий тип відмінювання, оскільки поєднують два різновиди закінчень – тверді (називний, орудний і знахідний відмінки однини чоловічого й середнього роду, всі відмінкові форми множини) і м’які (всі інші відмінки чоловічого, жіночого й середнього роду, крім зазначених).

Зразки відмінювання прикметників Тверда група

Назви відмінків

Однина

Множина

Чол. р., серед, р.

Жін. р.

Н.

Зимов-ий, зимов-е

Зимов-а

Зимов-і

Р.

Зимов-ого

Зимов-ої

Зимов-их

Д.

Зимо в-ому

Зимов-ій

Зимов-им

3.

Зимов-ий, зимов-е

Зимов-у

Зимов-і

О.

Зимо в-Им

Зимов-ою

Зимов-ими

М.

(на) зимов-ому, – ім

(на) зимов-ій

(на) зимов-их

М’яка група

Назви відмінків

Однина

Множина

Чол. р., серед, р.

Жін. р.

Н.

Син-ій, син-є

Син-я

Син-і

Р.

Синь-ого

Синь-ої

Син-іх

Д

Синь-ому

Син-ій

Син-ім

3.

Син-ій, син-є

Син-ю

Син-і

0.

Син-ім

Синь-ою

Син-іми

М.

(на) синь-ому, – ім

(на) син-ій

(на) син-їх

Прикметники на – лиций

Назви відмінків

Однина

Множина

Чол. р., серед, р.

Жін. р.

Н.

Яснолиц-ий, яснолиц-е

Яснолиц-я

Яснолиц-і

Р.

Яснолиць-ого

Яснолиць-ої

Яснолиц-их

Д

Яснолиць-ому

Яснолиц-ій

Яснолиц-им

3.

Яснолиц-е

Яснолиц-ю

Яснолиц-их

О.

Яснолиц-им

Яснолиць-ою

Яснолиц-ими

М.

(на) яснолиць-ому, яснолиц-ім

(на) яснолиц-ій

(на) яснолиц-их

Прикметники твердої і м’якої груп мають різні з орфографічного погляду закінчення, хоч фонетично вони не відрізняються між собою: [вггсок-ого] – [л ‘ітн ‘-ого].

Форми чоловічого і середнього роду різняться тільки в називному і знахідному відмінках. Тверда і м’яка групи жіночого роду мають однакову систему закінчень. У знахідному відмінку прикметники чоловічого роду залежно від значення іменника, з яким поєднуються, можуть мати закінчення називного або родового відмінка: зустріти веселого хлопця, побачити густий ліс.

Місцевий відмінок однини прикметників чоловічого і середнього роду має паралельні закінчення – ому (-ім): На високому (ранньому) – на високім (раннім).

У формах множини вживаються закінчення, спільні для всіх родів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 13. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ