Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 7. СКЛАД. УКРАЇНСЬКИЙ СКЛАДОПОДІЛ
Фонетична транскрипція – графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків). Вона грунтується на таких вимогах:
1) кожна літера позначає один і той самий звук;
2) кожен звук позначається завжди тією самою літерою.
Для запису фонетичною транскрипцією послуговуються українською абеткою, але без літер я, ю, є, ї, щ та ь, що не позначає звука. Крім того, у фонетичній транскрипції використовують додаткові надрядкові, підрядкові знаки:
1) наголошеність голосного позначається вертикальною рисочкою справа біля літери, що позначає наголошений голосний – [‘]: [о%С’ін’] – осінь;
2) м’якість приголосного – скісною рисочкою справа наліво над літерою з правого боку [^: [л’он] – льон;
3) напівпом’яКшеність – апострофом у тому самому місці, що й м’якість – [‘]: [б’іілка] – Білка;
4) подовжені приголосні звуки позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка: [с’Рл’: у] – Сіллю;
5) Звука [дж], [д$], [дз ] позначаються двома літерами, об’єднаними в одну дужкою зверху [да], [ДЗк];
6) нескладотвірний характер голосних позначають дужкою над літерами ї, у, що виникають на початку слова: [учо%Ра] – вчора, в середині слова після голосного: [шоук] – шовк чи в кінці слова після голосного: [гаї] – гай, [ходи’у]-ходив;
7) наближеність одного звука до іншого (нечітка вимова ненаголошених) позначається двома літерами: [є11], [и8], [0У]: [сеИЛо] – Село, [жиСТ ‘:а%] – життя, [зсУзу’л ‘а] – Зозуля;
8) паузи між словами позначаються вертикальною рискою, а більші, зокрема між реченнями – двома (у записах не вживаються розділові знаки);
9) текст, записаний фонетичною транскрипцією, береться в квадратні дужки.
§ 7. СКЛАД. УКРАЇНСЬКИЙ СКЛАДОПОДІЛ
Склад – це мінімальний відрізок мовлення, що складається з голосного звука або сполучення голосного з одним чи кількома приголосними і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря, наприклад: У-рок, дер-жа-ва.
Склад є елементом фонетичного поділу слова, він обов’язково має складотвірний звук (голосний). Кожне слово поділяється на стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Залежно від кількості складів слова можуть бути односкладовими (зір, вік), двоскладовими (мо-ва, ро-зум), трискладовими (за-я-ва, ре-тель-ний) та багатоскладовими (вель-ми-ша-нов-ний).
Відкритим називається склад, що закінчується на голосний звук: ві-ра, ма-ти. Закритим є склад, що закінчується на приголосний: Сон, рід, прий-деш – ній.
За початковим звуком розрізняють склади: прикриті, що починаються з приголосного: лі-то, ду-хо-ний; неприкриті – ті, що починаються з голосного: і-ній, о-бе-ріг.
Склади у словах бувають наголошені й ненаголошені. Наголошений склад містить наголошений голосний: прав-да.
Поділ мовного потоку й окремих слів на склади підпорядковується таким правилам:
1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу: до-ля, за-ко-ни, пе-ре-ма-га-ти.
2. Якщо між голосними є два приголосні, то звуки [м], [н], [р], [л], [в], [й], що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,- до наступного: дум-ка, зір-ка, вій-сько.
3. Два приголосні, якщо перший з них дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів: лег-ко, греб-ти.
4. Якщо другим приголосним є звуки [м], [н], [р], [в], [й], [рі, [лЧ, [ні, то разом з попереднім вони належать до наступного складу: До-брий, пі-зній.
5. Три приголосних, якщо два перші з них або дзвінкі, або глухі, а третій сонорний, належать до наступного складу: І-скра; до різних складів, якщо перший сонорний або дзвінкий, другий – глухий, а третій сонорний: роз-цві-ла.
6. Подовжені приголосні відносяться до наступного складу: Зна-ння, ві-ддати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)